Справа № 362/3577/23
Провадження № 2-п/362/19/24
02.09.2024 року Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,
за участю секретаря Тельнової О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський житловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою, в якій просить поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 у справі № 362/3577/23 та скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 у справі № 362/3577/23 та призначити справу до розгляду.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що 09.10.2024 року Васильківським міськрайонним судом Київської області по цивільній справі №362/3577/23 за позовною заявою ТОВ «Міський житловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги заочним рішенням частково задоволено позовні вимоги.
Згідно вказаного заочного рішення позов був частково задоволений та з відповідача відповідно позовних вимог було ухвалено стягнути на користь ТОВ «Міський житловий центр» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 23 629,95 грн., 3% річних в розмірі 2 589,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 7 115,26 грн., а всього стягнуто 33 334,21 грн.
ОСОБА_1 багато років тому емігрував з України, і вже довгий час зареєстрований і постійно проживає з родиною в Польщі. В Україні останній раз був 27.10.2019 в туристичних цілях і з того часу жодного разу не приїздив, що підтверджується даними Державної прикордонної Служби України. Тому ОСОБА_1 не знав про справу і, відповідно, не міг взяти участь у ній та подати відзив.
ОСОБА_1 інформував з власної ініціативи ТОВ «Міський житловий центр» про те, що вже давно проживає за межами території України та про точну адресу проживання.
Між тим, ТОВ «Міський житловий центр», знаючи про вищезазначені обставини та те, що ОСОБА_1 не отримує документи по справі через постійне проживання за межами території України, не повідомили ОСОБА_1 про спір у судовому порядку та не надіслали будь-яких документів на адресу постійного проживання ОСОБА_1 або на електронну пошту.
ОСОБА_1 вказує, що заявлені ТОВ «Міський житловий центр» вимоги є необґрунтованими, а саме: Відсутні юридичні зобов'язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Міський житловий центр» згідно з п. 1-2 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Виконавчий комітет Васильківської міської ради несе повну фінансову відповідальність перед ТОВ «Міський житловий центр» відповідно до рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради «Про призначення управителів багатоквартирних будинків (групи будинків) у Василькові Київської області № 193 від 29.05.2018 та договором про надання послуг з управління багатоквартирними будинками в м. Василькові Київської області від 04.06.2018. Тобто, Договір не був укладений від імені співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники багатоквартирного будинку не є стороною Договору. Більше того, предметом Договору є надання послуг саме Виконавчому комітету Васильківської міської ради, а не співвласникам багатоквартирного будинку.
Відсутній факт споживання послуг ТОВ «Міський житловий центр» з боку ОСОБА_1 , відсутні зобов'язання з боку ОСОБА_1 щодо утримання прибудинкової території та відсутні законні підстави для доступу ТОВ «Міський житловий центр» та його представників до приміщень будинку що знаходиться на території в АДРЕСА_1 , в якому ОСОБА_1 володіє на правах приватної власності кв. 85.
Між тим, нічого із переліченого у судовому розгляді не було встановлено, а отже, потребує дослідження під час судового розгляду для правильного вирішення справи.
Про існування такого рішення ОСОБА_1 дізнався 26.07.2024 року, коли його повідомив банк про постанову у зв'язку з надходженням запиту про надання інформації, що містить банківську таємницю, раніше цієї дати він не був повідомлений про даний судовий процес, повісток та іншої процесуальної документації до нього не надходило.
Просив поновити йому строк на перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області по цивільній справі №362/3577/23.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, повідомлявся належним чином, заяв та клопотань до суду не надходило(а.с. 185).
Представник ТОВ «Міський житловий центр» - Воробець Л.І. в судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву, в якій заперечує проти задоволення вказаної заяви та вважає, що рішення суду від 09.10.2023 року ухвалене законно, за повного з'ясування обставин справи, з дотриманням вимог ЦПК України та відповідача та позивача, обставини викладені в заяві про перегляд заочного рішення суду не ґрунтуються на належних та допустимих доказах ОСОБА_1 , підстав для скасування заочного рішення представник ТОВ «Міський житловий центр» не вбачає, просила розглянути вказану заяву ОСОБА_1 за її відсутності (а.с. 187-188).
Відповідно до ч.1 ст. 287 ЦПК України неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, заяви, судом встановлено наступне.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2024 року позовні вимоги ТОВ «Міський житловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги-задоволеночастково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Міський житловий центр» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в розмірі 23 629,95 грн., 3% річних в розмірі 2 589,00 грн. та інфляційні нарахування в розмірі 7 115,26 грн., а всього стягнуто 33 334,21 грн. (а.с. 37-42).
ОСОБА_1 , є власником квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційної довідкою №204267300 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 24).
Відповідно вимог ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
З матеріалів справи вбачається, що про заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 року ОСОБА_1 дізнався лише 26.07.2024 року.
За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість поновлення ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинні бути зазначені обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.
Відповідно до п.п. 4, 6 ст. 285 ЦПК України у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача; перелік доданих до заяви матеріалів. Згідно з ч. 7 вказаної статті до заяви про перегляд заочного рішення додаються докази, на які посилається заявник.
Згідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився у судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто, необхідним є наявність трьох обставин: неявка відповідача у судове засідання і неповідомлення про причини неявки (або неявка відповідача у судове засідання, або не повідомлення про причини неявки); не подача відзиву з поважних причин; наявність доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, тобто такі докази, які не досліджувались судом при ухваленні заочного рішення.
Як вбачається із відповіді відділу з питань реєстрації місця проживання Виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області наданого на запит судувід 16.06.2023 року - ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 28).
Перевіряючи доводи сторони відповідача про неповідомлення відповідача про розгляд справи суд враховує, що приписами ч.7 п.2 ст.128 ЦПК України визначено, що судова повістка фізичним особам, які не мають статусу підприємців, надсилається за адресою їх місця проживання (перебування), зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Після відкриття провадження у справі, судом було направлено відповідачу ухвалу про відкриття провадження у справі в спрощеному порядку та копію позовної заяви разом з доданими документами та повідомлено про розгляд справи, але повістка до суду повернулася «за закінченням терміну зберігання» у зв'язку із цим судом було відкладено розгляд справи (а.с.32) та повторно направлено матеріали справи, але знов повернувся конверт із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.35) тому судом у порядку ч. 11 статті 128 ЦПК України було зроблено оголошення про виклик до суду на сайти «Судова влада» (а.с. 33).
Враховується судом і рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року за № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене стороні належним чином.
З матеріалів цивільної справи вбачається, що повідомлення відповідача про слухання справи здійснювалося за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 та у порядку ч. 11 статті 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на сайті «Судової влади». Разом з тим, поштові повідомлення повернулися до суду з відміткою ОСОБА_1 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно із ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заяв чи клопотань до суду не направляв, як і не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а позивач не заперечував щодо проведення заочного розгляду, тому в силу ч. 8 ст. 178, 280 ЦПК України, суд вирішив справу за наявними матеріалами справи.
В зв'язку з чим, суд не приймає до уваги посилання відповідача про неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, та не направлення матеріалів справи, оскільки вони не відповідають матеріалам справи.
Слід зазначити, що судом вчинено дії щодо належного повідомлення відповідачів про результати розгляду справи, шляхом направлення на його адресу копії судової повістки та матеріалі позовної заяви. Повернення відділенням поштового зв'язку до суду поштового конверту свідчить, що судова повістка не вручена з причин, що не залежать від суду, який в установленому законодавством порядку вчинив процесуальні дії, що у відповідності до вимог ЦПК України свідчить про належне повідомлення відповідача про розгляд справи.
Аналогічна позиція міститься в Постанові Верховного суду від 15 травня2019 року (справа № 0870/8014/12, провадження № К/9901/6938/19).
Постановою Верховного суду від 22 липня 2021 року у справі № 920/938/20, сформовано висновок, що сам лише факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 916/3200/17).
Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і захистити свої права.
ОСОБА_1 , є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційної довідкою №204267300 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 24).
Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Частиною четвертою статті 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на викладене, власник майна повинен нести всі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна.
На адресу відповідача судом засобами поштового зв'язку було направлено копії відповідного судового рішення, яке ним було не отримано оскільки повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.46, 47).
Крім того, до заяви про перегляд заочного рішення не приєднано жодного доказу на підтвердження існування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Суд не дає оцінку доводам, що зазначені в заяві про перегляд заочного рішення, оскільки обставини на які посилається відповідач не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, а фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам і застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Частиною 4 ст. 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Заявником не пропущено строку на звернення із заявою про перегляд заочного рішення, оскільки заяву подану в передбачений законом строк.
Зважаючи на вказане, суд приходить висновку, що заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення не підлягає задоволенню.
Роз'яснити заявнику, що заочне рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку, встановленим ЦПК України. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення.
Керуючись статтями 247, 260, 261, 284-288, 353 ЦПК України, суд,
Поновити строк ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 року.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.10.2023 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міський житловий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - залишити без задоволення.
Роз'яснити заявнику, що відповідно до пункту 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Текст ухвали складено 04.09.2024 року.
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко