Справа № 346/4021/24
Провадження № 1-кс/346/891/24
16 вересня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області капітана поліції ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою,-
20.07.2024 близько 04:30 год. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , в період дії воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, та продовженого з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб відповідно до Указу Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 3684-IX від 08.05.2024, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний та суспільно небезпечний характер своїх дій, керуючись корисливими мотивами, перебуваючи в м. Коломия по вул. Котляревського, через відчинене вікно проникнув до квартири що за адресою: АДРЕСА_2 , де проживає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_8 три удари кулаком руки в обличчя, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив рівновагу та впав на землю, після чого ОСОБА_5 відкрито викрав грошові кошти в сумі 2 000 (дві тисячі) гривень, які знаходились в гаманці на столі та належать ОСОБА_8 та вибіг із приміщення квартири.
Після чого ОСОБА_5 місце вчинення кримінального правопорушення покинув, викраденими грошовими коштами розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 2 000 (дві тисячі) гривень.
У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Дрогобич, Львівської області, житель АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, з середньою освітою, неодружений, офіційно не працевлаштований, згідно ст. 89 КК України не судимий, депутатом не являється.
20.07.2024 о 06:49 год ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
20.07.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України
22.07.2024 Коломийським міськрайонним судом до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 17.09.2024 включно, без визначення розміру застави.
В ході досудового розслідування було надано запит до КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради», та отримано відповідь про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , неодноразово лікувався в Івано-Франківській обласній психоневрологічні клінічні лікарні №1, починаючи із 2013 року. Останній раз згідно виписки № 759/2023 з 21.04.2023 по 26.05.2023 з діагнозом Делірійний (шизофреноподібний) розлад органічного генезу.
20.08.2024 призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу ОСОБА_5 , до проведення якої залучено експертів Івано-Франківської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України», що в м. Івано-Франківськ, вул. Медична, 15, яку на даний час не завершено.
Згідно відповіді з Івано-Франківської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії МОЗ України» огляд підозрюваного ОСОБА_5 для складання висновку судово-психіатричної експертизи заплановано на 19.11.2024.
У кримінальному провадженні необхідно закінчити проведення амбулаторної судово-психіатричної експертизи підозрюваного ОСОБА_5 , яка має вагоме значення у даному кримінальному провадженні.
Викладені обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, підтверджуються протоколом огляду місця події, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом затримання, а також іншими зібраними у провадженні доказами.
Злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за вчинення якого відповідно до ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Необхідність продовженя стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 має слабкі соціальні зв'язки, ніде не працює, вчинив злочин проти власності, передбачений ч. 4 ст. 186 КК України, усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки усвідомлює, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі; незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, оскільки йому відоме місце його проживання; вчинити інше кримінальне правопорушення, зважаючи на те, що підозрюваний раніше був засуджений за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, покарання відбув.
Враховуючи вищенаведені ризики та беручи до уваги слабкі соціальні зв'язки підозрюваного обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не являється за можливе.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є недоцільним, оскільки останній вчинив злочин, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, а тому, як тільки ОСОБА_5 буде звільнено з під-варти, останній одразу ж вчинить спробу втечі, враховуючи той факт, що він схильний до вчинення кримінальних правопорушень, та усвідомлює, що обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке, відповідно до ч. 4 ст. 186 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Беручи до уваги вищевикладене, що свідчить про неможливість запобігання вищевказаних ризиків застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий просить, продовжити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, без визначення розміру застави і клопотання задовільнити.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з мотивів наведених в ньому, просив задовольнити.
В судовому засіданні підозрюваний та захисник заперечили щодо задоволення клопотання, вважають за можливе змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 197 КПК України строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання, а також те, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ст. 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
З матеріалів клопотання вбачається, що 20.07.2024 року о 10:40 год. ОСОБА_5 затримано у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України.
20.07.2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
22.07.2024 Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 17 вересня 2024 року включно.
Постановою слідчого слідчого відділення Коломийського районного відділу поліції ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 20.08.2024 року у межах даного кримінального провадження призначена амбулаторна судово-психіатрична експертиза, однак висновок експерта ще не складено.
16.09.2024 ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні до 20.12.2024 року.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, перелік яких міститься у клопотанні та досліджений в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
В той же час 17 вересня 2024 року закінчується строк дії застосованого щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Стороною кримінального провадження з сторони обвинувачення доведено наявність об'єктивних обставин, які в свою чергу перешкоджають завершенню досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою у зв'язку із необхідністю проведення та складення експертами висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 , оскільки станом на 16.09.2024 р. даний висновок не складений.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурором доведено наявність ризиків, які не зменшилися та які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування чи суду, незаконно впливати на потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити нове кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальна правопорушення, у якому підозрюється.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на викладене у ракурсі встановлених фактичних обставин на даному етапі кримінального провадження, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є достатнім заходом забезпечення кримінального провадження таким, потреба у застосуванні якого на сьогодні є дійсною, та доречною в цей час, адже саме він буде необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК України, та які були наведені. В ході досудового розслідування кримінального провадження не встановлено факту того, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою зможуть запобігти встановленим ризикам. Адже, дійсно тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте санкція статті за якою особу повідомлено про підозру в цій ситуації в сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під вартою.
Враховуючи вище наведені ризики, особу підозрюваного, тяжкість інкримінованого злочину, обрання запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання чи домашнього арешту - неможливе.
Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки не може запобігти зазначеним ризикам, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Вирішуючи дане клопотання враховується також тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , характеризуючі особу підозрюваного дані, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, в судовому засіданні встановлено та доведено наявність та існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5, ч. 1ст. 177 КПК України, що вагомість доказів та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведені у судовому засіданні застосування більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання згаданих ризиків і є співмірним та доцільним для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.
ОСОБА_5 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, що належить до категорії тяжких злочинів із застосуванням насильства, максимальне покарання згідно санкції статті - позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Вказана обставина враховується слідчим суддею при вирішенні питання щодо можливості не визначення застави як альтернативного запобіжного заходу.
Відтак, враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному, наслідки злочину, вважаю за необхідне не визначати заставу, як альтернативний запобіжний захід.
Отже, враховуючи вищенаведене, відсутність підстав для зміни чи скасування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та те, що строк тримання останнього під вартою закінчується 17 вересня 2024 року, вважаю, що клопотання слід задовольнити, продовжити строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 11 листопада 2024 р.
Відповідно до вимог процесуального закону не визначення запобіжного заходу у вигляді застави є правом, а не обов'язком слідчого судді, а тому таке повинно вирішуватися у кожному конкретному випадку індивідуально.
На думку слідчого судді, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не буде здатний забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Керуючись ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 219, 309, 376, 395 КПК України, -
Клопотання задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дрогобич, Львівської області, жителя АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування до 11 листопада 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Коломийської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1