Справа № 346/1871/24
Провадження № 1-кс/346/849/24
06 вересня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
Слідчий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання дізнавача сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному 21.03.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024096180000086, за ознаками кримінального проступку авопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, про тимчасовий доступ до нижче вказаних відомостей,
подане клопотання відповідає вимогам ст.160 КПК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 20.03.2024 р. у вказаний відділ поліції надійшла ухвала слідчого судді цього від 18.03.2024 щодо зобов?язання уповноваженої особи внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за зверненням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , щодо вчинення неправомірних дій невстановленими особами, які полягають у підробці документу та незаконному набутті права власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Допитаний в якості свідка заявник ОСОБА_5 також вказав, що ОСОБА_6 , яка проживала за адресою: АДРЕСА_2 , була його бабусею, з якою заявник проживав від народження.
Однак, в 1970-х роках сім?я заявника переїхала проживати в АДРЕСА_2 . Згодом ОСОБА_5 переїхав проживати за кордон, а у 2014 році повернувся на постійне місце проживання в м.Івано-Франківськ. Того ж року заявнику стало відомо від родичів, що його бабуся ОСОБА_6 після своєї смерті залишила заповіт, складений та посвідчений в с.Виноград Коломийського району Івано-Франківської області 28.06.1990 року, реєстраційний № 15. Згідно із цим заповітом ОСОБА_6 заповіла ОСОБА_5 все своє майно, зокрема, і житловий будинок, загальною площею 35,82 м., з господарськими будівлями та спорудами, що розташоване за вище вказаною адресою.
В листопаді 2023 року ОСОБА_5 серед речей покійної бабусі знайшов оригінал цього заповіту. Бажаючи вступити в спадщину та оформити свої права на це майно, ОСОБА_5 дізнався від адвоката, що згідно з інформаціїєю з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майно щодо суб?єкта від 25.01.2024 р. право власності на зазначений житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_7 , який є правнуком ОСОБА_6 .
Відтак, ОСОБА_5 з?ясував, що існує ще один заповіт ОСОБА_6 від 25.07.1995 р., реєстраційний №12, у якому ОСОБА_6 заповіла все своє майно вкзаному парвнуку.
У зв?язку із цим ОСОБА_5 вважає, що його рідна старша сестра ОСОБА_8 спільно із своїм сином ОСОБА_7 підробили даний заповіт та незаконно приватизували земельну ділянку та нерухоме майно.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 вказав, що ОСОБА_6 була його прабабусею. Із прабабусею деякий час проживала її дочка ОСОБА_9 , однак, потім виїхала проживати в м. вано-Франківськ і лише час від часу навідувалась до матері. Після цього за прабабусею доглядала мати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , оскільки вони проживали в одному селі. Він та його мати кожного дня приносили їжу прабабусі, допомагали по господарству, обробляли землю прабабусі. У серпні 1995 року ОСОБА_6 померла. Після її смерті прабабусі батько ОСОБА_7 , ОСОБА_10 (помер у 2016 році) повідомив останньому, що прабабуся у липні 1995 року склала вище вказаний заповіт, де заповіла все своє майно ОСОБА_7 .
Відносно свого дядька ОСОБА_5 , то ОСОБА_7 пояснив, що протягом 40 років дядько проживав у Російській Федерації та повернувся у 2014 році на постійне місце проживання в Україну. В 2021 році він викрав із будинку покійної прабабусі документи на будинок, який прабабуся заповіла ОСОБА_7 , та категорично відмовляється їх повертати, оскільки стверджує, що будинок належить йому. Так, у 2023 році ОСОБА_5 надав матері ОСОБА_7 заповіт покійної прабабусі за 1990 рік, де вона заповідає свій будинок і майно ОСОБА_5 . Таким чином, ОСОБА_7 стало відомо про існування ще одного заповіту за 1990 рік. ОСОБА_7 зазначає, що на даний час ОСОБА_5 погрожує йому та його матері, що прожене їх з вказаного будинку і продасть його, оскільки йому потрібні гроші на проживання.
Окрім цього, ОСОБА_7 стверджує, що жодної підробки документів не відбувалось, заповіт був складений прабабусею у встановленому законом порядку. Державна реєстрація майна на ім?я ОСОБА_7 здійснювалась також з дотриманням всіх норм та наявності всіх необхідних документів. Аналогічні покази надала допитана в якості свідка ОСОБА_8 , яка є внучкою ОСОБА_6 .
Враховуючи вищенаведене, з метою проведення всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування дізнавач просить надат и тимчасовий доступ до заповіту ОСОБА_6 від 25.07.1995 за № 12, оскільки у вказаній документації міститься інформація, яка мають суттєве значення в межах кримінального провадження та необхідна для проведення відповідної експертизи. Вказана документація зберігається в ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
Дізнавач ОСОБА_3 долучила до клопотання заяву про його розгляд у її відсутність (а. с. 17).
Інші учасники в судове засідання не викликалися.
Тому фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося на підставі ч.4 ст.107 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 КПК України тимчасовий доступ до речей та документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії, та у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).
Дані документи згідно зі ст. 162 КПК України відносяться до документів, які можуть містити охоронювану законом таємницю.
Згідно із ч.2 ст. 163 КПК України якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.
Відповідно до ч.6 ст.163 КПК України слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п'ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів. Доступ особи до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, здійснюється в порядку, визначеному законом.
Вивчивши клопотання та додані матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав вважати, що запитувана дізнавачем інформація може мати суттєве значення для встановлення істотних обставин у даному проваджені, дізнавачем доведено, що ці відомості в подальшому можуть бути використані як докази та іншим чином їх отримати неможливо. Тому клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 107,132, 159,160, 163, 164 КПК України, слідчий суддя
надати тимчасовий доступ до оригіналу заповіту ОСОБА_6 від 25.07.1995 року за № 12, посвідченого того дня ІНФОРМАЦІЯ_3 , який (оригінал заповіту) знаходиться у володінні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 , з можливістю вилучення оригіналу даного заповіту.
Виконання ухвали доручити дізнавачу сектору дізнання Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали не може перевищувати одного місяця з дня її постановлення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя: ОСОБА_1