10 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 309/2403/24 пров. № А/857/16054/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Качмара В.Я., Матковської З.М.,
за участю секретаря судових засідань - Нора А.Т.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року (головуючий суддя: Волощук О.Я., місце ухвалення - м. Хуст) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 , 07.05.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив^
- cкасувати постанову серії ЕНА № 1988007 від 24.04.2024, винесену інспектором поліції відділення поліції № 1 (м. Іршава) Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дудла О. І. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі;
- справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовує позов тим, що інспектором поліції не доведено, що в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки, про що свідчить відсутність доказів у справі. Позивач зазначає, що він керував транспортним засобом із дотриманням положень правил дорожнього руху.
Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року позов задоволено.
Скасовано постанову серії ЕНА № 1988007 від 24.04.2024, винесену інспектором поліції відділення поліції № 1 (м. Іршава) Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дудла О. І. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрито, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 484 грн 48 коп та 4950 грн витрат на правничу допомогу.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на те, що згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначає, що після зупинки транспортного засобу поліцейським було виявлено, що позивач не був пристебнутий паском безпеки. Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Правопорушення поліцейським було зафіксовано за допомогою портативних технічних приладів, як це передбачено, згідно наказу МВС від 18 грудня 2018 року № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, зберігання та видачі відеозаписів».
Також, зазначає, що заявлені витрати на правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, зазначені витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а також що їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про його дату, час та місце.
У відповідності до ч. 3 ст. 268 і ч. 4 ст. 229 КАС України неприбуття сторін не перешкоджає апеляційному розгляду справи і такий проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що винесенні постанови поліцейським ВП № 1 Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дудла О. І. не з'ясовано всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винний ОСОБА_1 у його вчиненні, чи підлягає він притягненню до адміністративної відповідальності, передбаченій ч. 5 ст.121 КУпАП, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП поліцейським не дотримано завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення та відповідачем, відповідно до вимог ст. 77 КАС України, не доведено правомірність дій інспектора поліції Дудла О. І. та прийнятого рішення, належними доказами не спростовані доводи, викладені у позовній заяві.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що інспектором поліції ВП № 1 (м. Іршава) Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області Дудла О. І. винесено постанову серії ЕНА №1988007 від 24.04.2024, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, зокрема, за керування 24.04.2024 о 13 год. 48 хв. в с. Великий Раковець по дорозі Заболотній Закарпатської області транспортним засобом «Mercedes Sprinter» номерний знак «МЕР878» без пристебнутого паска пасивної безпеки.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до приписів статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 16.11 ПДР України, на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що саме на суб'єкта владних повноважень, у розглядуваній справі - Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, покладено обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскаржуючи постанову серії ЕАС № 7094225 від 01.06.2023, позивач покликається на те, що відповідачем, в супереч ч. 2 ст. 77 КАС України, не надано доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові, зокрема - керування транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи додано відеозаписи з яких не вбачається факту керування позивачем транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки.
Тобто, самого правопорушення не зафіксовано, оскільки нагрудна камера працівника поліції розміщена таким чином, що з відеозапису якої не є можливим встановити керування позивачем транспортним засобом без пристебнутого ременя безпеки.
Отже, аналіз фактичних обставин справи, установлених під час її розгляду, у їх взаємному зв'язку та сукупності, та мотивів, покладених в основу оскаржуваної постанови, дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції про недоведеність у спірних правовідносинах належними та допустимими доказами (фото, відеозапис, покази свідків тощо) вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки докази того, що позивачем було вчинено порушення ПДР України у матеріалах справи відсутні, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати на правничу допомогу підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 в сумі 4950 грн, з огляду на таке.
Так, суд першої інстанції констатував, що відповідачем не заявлялось клопотань про зменшення судових витрат на оплату правничої допомоги. Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що судом залишено поза увагою, те, що у відзиві на позовну заяву (32-34) відповідач покликався на те, що заявлені витрати є неспівмірними.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правничої допомоги від 05.05.2024, згідно якого адвокатське бюро «Лукинюка» в особі Лукинюка В. В. надає ОСОБА_1 правничу допомогу у всіх справах; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги, згідно, якої вартість послуг за надання правничої допомоги в суді першої інстанції з приводу оскарження постанови серії ЕНА № 1988007 від 24.04.2024 становить 6000,00 грн; рахунок № 1 від 09.05.2024 на оплату вартості послуг за надання правничої допомоги за додатковою угодою № 1 - 6000,00 грн; квитанція від 17.05.2024 про оплату позивачем рахунку № 1 від 09.05.2024 на суму 4950 грн. за надання правничої допомоги АБ «Лукинюка» в особі ОСОБА_2 у цій справі, детальний опис робіт.
Згідно детального опису робіт, адвокатом надано такі послуги:
- ознайомлення з матеріалами необхідними для надання правничої допомоги (0,3 год), вартість - 550 грн;
- підготовка, написання та подання позову про скасування постанови (3 год), вартість - 4400 грн.
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Оскільки, підготовка позовної заяви не потребувала значних затрат часу та зусиль адвоката, так як справи про скасування постанови про адміністративне правопорушення по суті є справами незначної складності, предмет доказування у яких не охоплює великого кола фактів об'єктивної дійсності, необхідних для правидьного вирішення справи по суті.
Щодо ознайомлення з матеріалами необхідними для надання правничої допомоги, то не конкретизовано які саме матеріали досліджувалися адвокатом для надання правничої допомоги у цій справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, суд апеляційної інстанції вважає, що необхідно стягнути на користь позивача 1000 грн витрат на правничу допомогу.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та не правильно застосував норми процесуального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в частині стягнення витрат на правничу допомогу та прийняття у цій частині нової постанови.
Керуючись ст. ст. 268, 271, 272, 286, 315, 317, 321, 322, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області задовольнити частково.
Рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року у справі № 309/2403/24 скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу та прийняти нову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ЄДРПОУ - 40108688) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 грн (одна тисяча гривень).
У решті рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 12 червня 2024 року у справі № 309/2403/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. Я. Качмар
З. М. Матковська
Повне судове рішення складено 12.09.24