10 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 203/7034/23
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 (суддя першої інстанції Парфьонов Д.О.) в адміністративній справі №203/7034/23 за позовом ОСОБА_1 до Заступника командира взводу старший лейтенант поліції управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Насолій Сергія Володимировича про визнання незаконними та протиправними дій, скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська з вищезазначеним адміністративним позовом, у якому просить:
визнати незаконними та протиправними дії заступника командира взводу старшого лейтенанта поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Насолій С. В. ;
скасувати винесену 11 листопада 2023 року Заступником командиру взводу старшим лейтенантом поліції Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Насолій С. В., постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, щодо ОСОБА_1 за відсутністю події і складу в моїх діях адміністративного правопорушення відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП;
закрити провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 23 листопада 2023 року адміністративну справу за адміністративним позовом передано на розгляд за територіальною підсудністю до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків її позовної заяви - протягом п'яти днів з дня отримання копії такої ухвали.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року адміністративний позов повернуто.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції позивач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскаржив її в апеляційному порядку.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції на час подання апеляційної скарги) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків її позовної заяви - протягом п'яти днів з дня отримання копії такої ухвали.
У подальшому, ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2024 року позовну заяву повернуто позивачу.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач, у встановлений судом строк, не усунув недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, тому зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
У частині п'ятій ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вимоги, які застосовуються до позовної заяви.
У силу вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Таким чином, залишення скарги без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків апеляційної скарги та дотримання порядку її подання.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2024 року позовну заяву залишено без руху.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що вказану ухвалу було направлено на адресу представника позивача 01.02.2024 на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою від 01.02.2024.
Так, порядок вручення судових рішень унормований статтею 251 КАС України.
Відповідно до частини п'ятої статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Частиною шостою статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно із частиною одинадцятою статті 251 КАС України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Отже, у розумінні статті 251 КАС України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.
Згідно із частиною сьомою статті 251 КАС України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Так, у позові представником позивача зазначено адресу електронної пошти, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із частиною першої статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
За приписами частини четвертої статті 18 КАС України Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу.
Відповідно до частини п'ятої статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом,
Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня інформація щодо реєстрації позивача в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі як станом на дату звернення до суду з відповідним позовом, так і станом на день повернення позову судом першої інстанції.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі Положення № 1845, або Положення ЄСІТС).
Підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи та підсистема відеоконференцзв'язку офіційно розпочали функціонувати з 05.10.2021 року після публікації 04.09.2021 року у газеті «Голос України» оголошення Вищої ради правосуддя про прийняття рішення №1845/0/15-21 про затвердження Положення про ЄСІТС.
За правилами пункту 42 підрозділу 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі.
В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.
Зміст наведених норм свідчить, що процедура реєстрації в ЄСІТС та, зокрема, реєстрації Електронного кабінету пов'язана з проходженням особою, яка бере участь у справі, запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису.
У постанові від 28 січня 2021 року у справі № 260/1888/20 Верховний Суд дійшов висновку, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі, а тому згідно з п.п. 15.15 Перехідних положень КАС України, суд вручає судові рішення в паперовій формі.
У постановах від 07.07.2020 у справі №120/4298/21-а, від 28.06.2022 у справі №761/21436/20, від 31 травня 2023 року у справі № 946/4244/21 Верховний Суд дійшов висновку про те, що у розумінні Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Однак, матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач або його представник реєстрував електронну адресу - ntgilt@gmail.com, на яку було направлено копію ухвали суду першої інстанції у підсистемі «Електронний кабінет» ЄСІТС та те, що така адреса вказана в будь-якому з державних реєстрів.
Натомість ухвала суду першої інстанції про залишення позовної заяви без руху направлено на особисту електронну адресу представника позивача.
Вказане спростовує посилання суду першої інстанції про те, що копію ухвали про залишення позову без руху від 01.02.2024 отримано представником позивача в електронному кабінеті 01.02.2024 о 11:43, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 01.02.2024.
Отже, копія ухвали суду першої інстанції від 01.02.2024 направлена на адресу представника позивача не у спосіб, встановлений законом, що в свою чергу не дає суду апеляційної інстанції обґрунтованих підстав для встановлення факту вручення судового рішення у встановлений процесуальний спосіб, який би слугував початком перебігу строку для усунення недоліків.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 17 жовтня 2023 року у справі № 320/3008/21 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.
Зазначене спростовує висновок суду першої інстанції, що саме 01.02.2024 представник позивача отримав ухвалу від 01.02.2024, і саме з цієї дати повинен відраховуватись строк для усунення недоліків.
У той же час, колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання вимог ухвали від 01.02.2024 позивачем за допомогою засобів поштового зв'язку направлено 07.02.2024 до суду першої інстанції заяву на усунення недоліків, яке отримано судом першої інстанції.
Згідно пункту 1 Розділу II Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України №814 від 20.08.2019 (надалі - Інструкція №814) канцелярія щоденно протягом робочого часу суду забезпечує прийняття та реєстрацію документів, що подаються до відповідного суду в паперовій формі, а також в електронній формі, якщо вони надійшли в порядку, визначеному Положенням про порядок функціонування окремих підсистем ЄСІТС.
У разі неможливості з об'єктивних причин (кінець робочого дня, тощо) здійснити реєстрацію вхідної кореспонденції в день її надходження така кореспонденція реєструється в автоматизованій системі в термін, визначений у розпорядженні керівника апарату суду, із зазначенням причин встановлення такого терміну (пункт 2 Розділу II Інструкції №814).
Втім, вказаних дій відповідальними працівниками Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області вчинено не було.
Заява позивача про усунення недоліків позовної заяви від 06.02.2024, яка надійшла на адресу суду взагалі не була зареєстрована, що підтверджується матеріалами справи.
Відтак, судом першої інстанції не було надано жодної оцінки надісланим позивачем документам до суду при винесенні ухвали від 09.02.2024.
У даному випадку, колегія суддів наголошує на тому, що повернення позову з формальних підстав унеможливлює доступ особи до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За правилами частини третьої ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Отже, враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви - скасувати та направити справу до суду для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308,311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09.02.2024 в адміністративній справі №203/7034/23 скасувати.
Справу направити до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 10 вересня 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.
Головуючий - суддя Н.А. Олефіренко
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова