12 вересня 2024 р. Справа № 554/10159/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Чалого І.С.
суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Кривенка Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2023 (суддя Материнко М.О., м. Полтава, повний текст виготовлено 11.12.2023) по справі № 554/10159/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті
про оскарження постанови серії АА №00014009 від 18.10.2023 за справою про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування,
ОСОБА_1 звернувся до Октябрського районного суду м. Полтави з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті - начальника відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренка Антона Вадимовича, серії АА №00014009 від 18.10.2023, по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України , відповідно до якої вирішено притягнути ОСОБА_1 до адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.132-1 КУпАП та вирішено накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000 грн; закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення; стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 06.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову заступника директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті-начальника віділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренка Антона Вадимовича серії АА №00014009 від 18.10.2023 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовану в автоматичному режимі, стосовно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 132-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 536,80 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб'єкта відповідальності відповідно до статті 143 КУпАП, а саме керівника юридичної особи (ТОВ "Агрофірма ЧБГ"), за якою зареєстрований транспортний засіб MAN TGS18/400, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 , на підтвердження чого до відзиву на позовну заяву надавалась роздруківка відомостей програми АРМ-аудиту та відповідна інформація відображена в оскаржуваній постанові. Форма постанови затверджена Додатком 1 до Інструкції№512, передбачає обов'язок щодо зазначення в постанові відомостей про особу, що визначена у статі 143 КУпАП, та не передбачає обов'язку щодо зазначення відомостей про юридичну особу, керівником якої є відповідальна особа. Крім того, суд дійшов помилкового висновку. що постанова необґрунтована, адже відповідачем долучено фотографії транспортного засобу, здійснені у момент фіксації транспортного засобу в момент проїзду через автоматичний пункт; інформаційну картку автоматичного пункту габаритно-вагового контролю, сформована автоматичним пунктом при фіксації адміністративного правопорушення, вчиненого позивачем; витяг з програми АРМ-аудиту щодо виявленого правопорушення. Основним доказом є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови. Основним доказом при перевищенні навантаження є показання технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису, працюючими в атоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови. Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001 відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірюваної постанови.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому проти її задоволення заперечував, обґрунтував тим, що в постанові не вірно вказана відповідальна особа, а саме вказано фізичну особу та адресу його проживання, а не керівника ТОВ ФА"ЧБГ". Також зазначив, що загальна вага згідно наданих ним доказів складала 39220 кг, що підтверджується вагами на двох вимірних точках. В постанові АА№00014009 від 18.10.2023 у результатах автоматичної фіксації тз в момент учинення адміністративного правопорушення були зафіксовані наступні навантаження на вісь 1-6850 кг, 2 17100 кг, 3-7300 кг, 4- 7450 кг, 5 - 7350, що в загальному складає масу - 46150, в той час як вірна сума наданих даних складає 46050 кг, що і свідчить про невірні розрахунки та помилку в загальній вазі у вказаній постанові.
Відповідач надав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якому проти обставин викладених у відзиві заперечував. Вказав про те, що під час опрацювання наданих системою матеріалів інформаційного файлу щодо виявленої події порушення в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення посадовою особою Укртрансбезпеки від ЄДРТЗ було отримано інформацію про особу суб'єкта відповідальності відповідно до ст. 143 КУпАП, а саме керівника юридичної особи (ТОВ "Агрофірма ЧБГ"), за якою зареєстрований транспортний засіб MAB TGS 18.400, державний номерний знак НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 . Стосовно доводів позивача про наявність накладних в яких відображена інша вага транспортного засобу відповідач зазначає, що основним доказом у даній справі є показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, працюючими в автоматичному режимі, внесені до автоматично сформованої постанови.
За приписами ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283,285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку (ч. 1ст. 268 КАС України).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно постанови АА №00014009 від 18.10.2023р. по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксоване в автоматичному режимі 18.10.2023 о 15 год 10 хв за адресою: Р-60, км 165+000, Полтавська обл. автоматичним пунктом фіксації зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 18.400, ДНЗ НОМЕР_2 , вказана відповідальна особа ОСОБА_1 допустив рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь на 24,904% (2,864тон), при дозволеному навантаженню на вісь 11.5 т.
ОСОБА_1 є керівником ТОВ АФ "ЧБГ"(ЄДРПОУ 32517276, юридична адреса: 37233, Полтавська область, Миргородський район, с. Піски, вул. Леоніда Каденюка (Гагаріна), буд. 34), який є власником транспортного засобу MAN TGS 18.400, ДНЗ НОМЕР_2 , який рухався разом з спеціалізованим напівпричепом ВОВЕХ KIS 3WS, ДНЗ НОМЕР_3 .
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на ТОВ АФ «ЧБГ» від 25.10.2023р., ОСОБА_1 є керівником (Директор) ТОВ АФ «ЧБГ» з 16.08.2023.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в постанові не правильно вказана відповідальна особа, а саме вказано фізичну особу ОСОБА_2 та його адресу реєстрації місця проживання, а не «керівник (директор) ТОВ АФ «ЧБГ», з належним зазначенням та надсиланням постанови на юридичну адресу Товариства, як власника ТЗ. Також суд першої інстанції виснував, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та належних доказів на підтвердження перевищення встановлених законодавством вагових норм.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями) (далі по тексту - ПДР).
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
На виконання приписів п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України “Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Положеннями п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила № 30) встановлено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
На виконання п. 22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.
Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.
Згідно з ч. 2 ст. 132-1 КУпАП перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.
У разі виявлення адміністративного правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, правопорушення, передбаченого статтею 132-2 цього Кодексу, та/або порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису), протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (ч. 7 ст.258 КУпАП).
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
За визначенням ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 14-3 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.
Виходячи зі змісту ч. 3 ст. 14-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 279-7 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:
- така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;
- внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;
- особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.
Положеннями ч. 1 ст. 279-5 КУпАП встановлено, що у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.
З аналізу наведених норм слідує, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, зафіксоване в автоматичному режимі, виноситься на власника транспортного засобу або належного користувача.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником транспортного засобу MAN TGS 18.400 д.н.з. НОМЕР_2 (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е) є ТОВ Агрофірма "ЧБГ", згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 власником спеціалізованого напівпричіпа н/пр-самоскид -Е Bodeх KIS 3WS д.н.з. НОМЕР_3 є ТОВ Агрофірма "ЧБГ"
Керівником ТОВ Агрофірми «ЧБГ» є ОСОБА_1 , що не спростовано сторонами.
Як зазначено вище, ч. 1 ст. 14-3 КУпАП визначені суб'єкти адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, якими можуть бути фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а також належний користувач транспортного засобу, за умови, що відомості про такого користувача внесені до Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Таким чином, позивач, як керівник юридичної особи ТОВ Агрофірма «ЧБГ», якій належить транспортний засіб MAN TGS 18.400 д.н.з. НОМЕР_2 (спеціалізований вантажний сідловий тягач-Е) та спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид -Е Bodeх KIS 3WS д.н.з. НОМЕР_3 , може бути суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.
Висновки суду першої інстанції про те, що в постанові повинно бути конкретизовано, що постанова винесена відносно ОСОБА_1 як керівника юридичної особи, не містить правового підґрунтя, адже ст. 14-3 КУпАП визначає коло суб'єктів відповідальності за ч. 2 ст.132-1 КУпАП, однак не містить прямої вказівки про зазначення посади такої особи.
Відповідач при винесенні постанови має обов'язок правильно встановити суб'єкт відповідальності, водночас обов'язку з приводу зазначення посади такої особи (у разі якщо особа притягнута як керівник юридичної особи) у відповідача немає.
Такі доводи позивача в позовній заяві, які в подальшому підтримані судом першої інстанції, є значним формалізмом, який жодним чином не спростовує факт того, що подія правопорушення відбулася і відповідачем правильно визначено суб'єкта вчинення такого правопорушення.
Враховуючи вказане вище, відсутні підстави вважати, що відповідачем неправильно визначено особу щодо якої складено спірну постанову.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною 2 цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постанова АА № 00014009 від 18.10.2023 містить всі обов'язкові відомості, передбачені ст. 283 КУпАП.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Інструкції № 512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою у автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Вказане свідчить, що Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції стосовно невідповідності постанови АА № 00014009 від 18.10.2023 вимогам Інструкції № 512, оскільки встановлені ст. 283 КУпАП обов'язкові вимоги до змісту постанови були дотримані відповідачем, а вказана Інструкція, як підзаконний нормативно-правовий акт, визначає перелік інформаційних даних, які можуть, а не повинні, міститися у постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (ч.1 ст. 247 КУпАП).
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
На виконання вимог ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом норм ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Колегія суддів зазначає, що за змістом диспозиції норми ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, для визначення складу адміністративного правопорушення з'ясуванню та перевірці підлягає факт перевищення вагової норми та її відсоток, тобто величини, що підлягає обчисленню шляхом порівняння граничної допустимої фактичної маси типу транспортного засобу з інформацією про фактичну масу транспортного засобу в момент зважування.
Отже, дані вимірювання фактичної маси (ваги) транспортного засобу та фактичного навантаження на осі є визначальними для висновку про наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті на наземному транспорті - начальник відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренко А.В. винесено постанову серії АА №00014009 від 18.10.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17 000,00 грн /а.с. 6/.
Зі змісту постанови вбачається, що 18.10.2023 о 15 год 10 хв за адресою: Р-60, км 165+000, Полтавська обл. автоматичним пунктом фіксації зафіксовано транспортний засіб MAN TGS 18.400, ДНЗ НОМЕР_2 , рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених п. 22.5 ПДР України: навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 24.904% (2,864 тон), при дозволеному навантаженню на вісь 11.5 т.
Відповідальною особою правильно визначено ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження порушення позивачем п. 22.5 ПДР відповідачем до матеріалів справи надано інформаційну карту габаритно-вагового контролю, фотографії транспортного засобу в момент вчинення правопорушення, сертифікат перевірки типу, сертифікат відповідності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірна постанова містить інформацію про технічний засіб, яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення, а саме WIM 77, Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, 077*001, що співпадає з посиланням на технічний прилад, яке зазначене в інформаційній картці габаритно-вагового контролю (а.с. 58). Також в постанові зазначено серію та номер свідоцтва про повірку технічного засобу, строк його дії - #2842$ 23-21/000186 до 05.09.2024.
Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначений Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 р. № 1174 (далі по тексту - Порядок № 1174).
Згідно з п.п. 2, 16 Порядку № 1174 посадові особи Укртрансбезпеки, уповноважені розглядати справи про правопорушення, зафіксовані в автоматичному режимі, під час їх розгляду використовують інформаційні файли, тобто упорядковану сукупність відомостей про: транспортний засіб; відповідальну особу, визначену статтею 14-3 КУпАП; наявність/відсутність документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, або дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; метаданих, сформованих автоматичним пунктом.
Відповідно до п. 8 Порядку № 1174 вимоги до технічних засобів автоматичних пунктів визначаються Технічним регламентом засобів вимірювальної техніки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 року № 163 (далі по тексту - Технічний регламент засобів вимірювальної техніки).
Положеннями п. 9 зазначеного Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки передбачено, що засоби вимірювальної техніки можуть бути надані на ринку та/або введені в експлуатацію в разі, коли вони відповідають вимогам цього Технічного регламенту.
Згідно з п. 2 Порядку № 1174 система фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - система) - взаємопов'язана сукупність автоматичних пунктів та інформаційно-телекомунікаційної системи.
Фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку (п. 7 Порядку № 1174).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об'єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.
На виконання вимог ч.ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у сфері законодавчо регульованої метрології застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам щодо точності, регламентованим для таких засобів, у встановлених умовах їх експлуатації.
Експлуатація засобів вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері законодавчо регульованої метрології (далі - законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки), здійснюється з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах, і вимог щодо їх експлуатації, встановлених в експлуатаційних документах на такі засоби.
Як передбачено ч. 2 ст. 12 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», наукові метрологічні центри у сферах діяльності, визначених положеннями про них та нормативно-правовими актами, зокрема, проводять оцінку відповідності засобів вимірювальної техніки; проводять калібрування та повірку засобів вимірювальної техніки.
Частинами 1, 2 ст. 16 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» встановлено, що оцінка відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводиться у разі, коли це передбачено відповідними технічними регламентами. Оцінку відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки вимогам технічних регламентів проводять виробники цих засобів, призначені органи з оцінки відповідності та інші суб'єкти, визначені у відповідних технічних регламентах або передбачених ними процедурах оцінки відповідності. Порядок проведення оцінки відповідності законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки встановлюється технічними регламентами та іншими нормативно- правовими актами.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» визначено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Нормами п. 2 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки встановлено, що його дія поширюється на засоби вимірювальної техніки, зазначені у додатках 3-12, а саме автоматичні зважувальні прилади.
Відповідно до п. 114 Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки, виробник наносить знак відповідності і додаткове метрологічне маркування, передбачені Технічним регламентом, і під відповідальність призначеного органу, зазначеного в пункті 106 цього додатка, його ідентифікаційний номер на кожний окремий засіб вимірювальної техніки, який відповідає затвердженому типу, описаному в сертифікаті перевірки типу, та застосовним вимогам Технічного регламенту.
З наявного в матеріалах справи сертифікату перевірки типу Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM вбачається, що останній підтверджує відповідність типу засобу вимірювальної техніки застосовним вимогам Технічного регламенту. Чинний до 16.06.2031. /а.с. 63/
Колегією суддів встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №2842 (чинне до 05.09.2024) прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі Q-Free HI-TRAC TMU4 WIM, у складі автоматичного пункту ваго-габаритного контролю га дві смуги руху, відповідає вимогам ДСТУ O1ML R 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожних транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. /а.с. 63 зворотній бік/
Отже, вищевказані матеріали підтверджують, що засіб вимірювальної техніки, яким здійснено автоматичну фіксацію порушення ПДР, належним чином сертифікований та відповідає вимогам Технічного регламенту засобів вимірювальної техніки та Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», є справним та придатним до експлуатації.
Стосовно посилання позивача на документи ТОВ АФ «ЧБГ» на перевезення які здійснював 18.10.2023 MAN TGS 18.400, ДНЗ НОМЕР_2 , разом з напівпричепом ВОВЕХ KIS 3WS, ДНЗ НОМЕР_3 , а саме в: подорожньому листі №3873 від 18.10.2023 виданого на автомобіль MAN TGS 18.400, ДНЗ НОМЕР_2 , разом з напівпричепом ВОВЕХ KIS 3WS, ДНЗ НОМЕР_3 ; товарно-транспортних накладних №331,336,340 від 18.10.2023р.; контрольний талон на перевезення №328,331,336,340 від 18.10.2023р.; реєстрі «Елеватор» №197 від 18.10.2023р.; реєстрі «Зернового складу» №56 від 18.10.2023р., зазначено всі необхідні параметри ТЗ для визначення точної ваги (брутто, тара, нетто) станом на 18.10.2023р. та на момент учинення адміністративного правопорушення 18.10.2023р. о 15:10, а саме: в момент завантаження ТЗ зерном (кукурудза) на «Зерновому складі» о 14:35, вага брутто складала 39 220 кг.; в момент відвантаження ТЗ зерном (кукурудза) на «Елеватор» о 15:25, відображений у товарно-транспортній накладній №331 від 18.10.2023р., вага брутто складала 39 220 кг. (зворотння сторона ТТН). Тобто, загальна вага ТЗ на момент учинення адміністративного правопорушення складала 39 220 кг, що підтверджено документально на двох вимірних точках, на різних підприємствах ТОВ АФ «ЧБГ» та ТОВ «АГРО ПЕРМОГА». Також позивачем додано технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки ТОВ АФ «ЧБГ», довідку ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА» №459 від 25.10.2023 щодо результатів зважування ТЗ та технічний паспорт засобу ваговимірювальної техніки ТОВ «АГРО ПЕРЕМОГА», як доказ наявності ваговимірювального пристрою, який є повірений та відображає вірну вагу ТЗ, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до абзацу 27 глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97 №363, товарно-транспортна накладна не є первинник документом, що підтверджує фактичну масу товарно-транспортних цінностей, що перевозяться, а використовується виключно для обліку таких товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи та є одним із документів, що може використовуватись для списання товарно-матеріальних цінностей.
Сам по собі факт наявності товарно-накладної не виключає перевезення одночасно й інших товарно-матеріальних цінностей, які можуть бути вказані в інших товарно-транспортних накладних.
При цьому, колегія суддів зауважує, що сам факт перевищення гранично допустимого навантаження на вісь автомобіля підтверджується наданими відповідачем доказами, та не спростований позивачем.
Крім того, доводи позивача та позиція суду першої інстанції стосуються лише загальної маси транспортного засобу, і не містять жодних даних щодо вимірювання навантаження на осі, в той час як підставою адміністративної відповідальності став саме факт перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу.
Крім того, акти та довідки надані позивачем сформовані ТОВ "Агро Перемога" та ТОВ Агрофірма "ЧБГ" сформовані в ручному режимі, на основі накладних, що були складені сторонами. В той час, як відповідачем надані дані автоматичного зважування, приладом який пройшов всі технічні повірки, та містить фотодокази.
Тому, на думку колегії суддів, докази надані позивачем спростовуються дослідженими під час розгляду справи доказами, що долучив відповідач.
Приписами ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п. 1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, колегія суддів, дійшла висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстав для її скасування немає.
Враховуючи викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання про скасування постанови від 18.10.2023 серія АА №00014009 та закриття провадження по справі.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.п. 1, 4 ч.1 ст.317 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення.
Беручи до уваги вищенаведене, рішення Октябрського районного суду Полтавської області від 06.12.2023 у справі № 554/10159/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на результат апеляційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції (крім витрат суб'єкта владних повноважень на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що не підлягають відшкодуванню відповідно до ст. 139 КАС України), судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити
Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 06.12.2023 по справі № 554/10159/23 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про оскарження постанови - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя І.С. Чалий
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко