12 вересня 2024 року справа №200/991/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/991/24 (головуючий І інстанції Кошкош О.О.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
В лютому 2024 року Адвокат Раков Артем Валентинович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Просив визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати пенсії з 01 лютого 2017 року, зобов'язати поновити нарахування та виплату пенсійних виплат з 01 лютого 2017 року, зобов'язати виплатити заборгованість із пенсійних виплат, яка виникла за період з 01 лютого 2017 року по день поновлення такої виплати; визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати щомісячних страхових виплат з 01 червня 2014 року, зобов'язати поновити нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01 червня 2014 року, зобов'язати виплатити заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла за період з 01 червня 2014 року по день поновлення такої виплати.
В обґрунтування зазначив, що перебував на обліку в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області де отримував страхові виплати до 31 травня 2014 року. З 01.01.2023 правонаступником Фонду є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Припинення страхових виплат є протиправним. Щодо виплати пенсії зазначив, що суми пенсії отримував до 01.02.2017, в подальшому їх виплата зупинена. Вважає такі дії протиправними.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/991/24 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат з 01.06.2014. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати ОСОБА_1 з 01 лютого 2017 року пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 нарахування щомісячних страхових виплат з грудня 2015 року та поновити виплату щомісячних страхових виплат з червня 2014 року із виплатою заборгованості, а також поновити нарахування та виплату пенсії з 01 лютого 2017 року із виплатою заборгованості. В задоволені решти позовних вимог відмовлено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач як внутрішньо переміщена особа до будь-якого відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області або поза її межами не звертався, необхідні документи не надав, страхові виплати припиненні з 01.12.2015.
Наявна заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01.06.2014 по 30.11.2015 на загальну суму 38919,72 грн. Право на виплату позивач має після особистого звернення до управління.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (м.Бахмут), якому призначена пенсії за віком. З протоколу про призначення пенсії від 11.02.2018 №914190870054 також вбачається, що ОСОБА_1 має третю групу інвалідності (трудове каліцтво/профзахворювання), дата встановлення інвалідності - 19.04.2006 безстроково. Відомості щодо отриманої ступені професійної працездатності та інвалідності безстроково підтверджені довідкою №052388, довідкою серії ДОН-05 №112227.
Згідно довідки від 13.11.2015 №1419080595 ОСОБА_2 взято на облік внутрішньо переміщених осіб, адреса проживання: АДРЕСА_1 .
В листі від 26.12.2023 №0500-0202-8/112686 Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області повідомлено, що позивач перебуває на обліку як внутрішньо-переміщена особа та отримує пенсію за віком. Виплата пенсії здійснювалась по 31.01.2017. З 01.02.2017 виплату пенсії призупинено на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування згідно ст.12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». З 01.02.2017 пенсія не нараховувалась. Для поновлення виплати пенсії необхідно звернутися особисто. Як отримувач страхових виплат ОСОБА_1 перебував на обліку у Горлівському міському відділенні у Калінінському районі управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області. За період з 01.06.20214 по 30.11.2015 наявна заборгованість із щомісячних страхових виплат у розмірі 38919,72 грн. З 01.12.2015 нарахування щомісячних страхових виплат не проводилось. Для поновлення виплат необхідно особисто звернутися до управління.
Не погоджуючись із припиненням виплати пенсії та припиненням страхових виплат позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (стаття 46 Конституції України).
На час виникнення спірних правовідносин правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначалися Законом України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 1105-XIV).
З 01 січня 2023 року набрали чинності зміни до Закону №1105-XIV.
Згідно зі статтею 4 Закону № 1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Таким чином, з 01 січня 2023 року відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області до Головного управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
Щодо щомісячних страхових виплат виплата яких зупинена з червня 2014 року слід зазначити наступне.
Закон України від 23.09.1999 № 1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105-XIV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин щодо припинення страхових виплат) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
За змістом частини першої статті 2 Закону № 1105-XIV законодавство про соціальне страхування складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Кодексу законів про працю України, цього Закону, інших законодавчих актів та прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів.
Відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 1105-XIV, робочі органи виконавчої дирекції Фонду (далі - управління) та їх відокремлені підрозділи в районах і містах (далі - відділення) зобов'язані провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду, а згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 9 цього Закону основними завданнями Фонду та його робочих органів є: реалізація державної політики у сферах соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, медичного страхування та надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Згідно із статтею 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку (частина перша), а щомісячна страхова виплата є страховою виплатою втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Водночас, інформація про право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки зазначаються в Рішенні Фонду оформленому постановою (стаття 36 Закону № 1105-XIV), а припинення страхових виплат може відбуватися лише у передбачених частиною першою статті 38 Закону № 1105-XIV випадках.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 22.10.2020 у справі №185/3733/17 (касаційне провадження №К/9901/6691/19).
Відповідно до частини першої статті 38 Закону № 1105-XIV страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Суд зазначає, що припинення щомісячних страхових виплат без прийняття відповідного рішення (постанови Фонди), в якому визначаються правові підстави такого зупинення суперечить нормам Закону № 1105-XIV.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що Фондом соціального страхування від нещасних випадків порушено вимоги статті 19 Конституції України та статті 38 Закону №1105-XIV, оскільки з червня 2014 року позивачу припинено соціальні виплати за відсутності законодавчо встановлених підстав та не у спосіб передбачений Законом №1105-XIV.
Посилання відповідача на порушення строку звернення є безпідставним, оскільки під час розгляду справи встановлена вина Фонду щодо припинення виплат, та в цьому випадку застосуванню підлягає ч. 7 ст. 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (редакція чинна станом на час розгляду справи) згідно якої виплата сум страхових виплат здійснюється без обмеження протягом будь-якого строку.
Застосовуючи механізм захисту права позивача на отримання страхових виплат, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, ч.2 ст.9 КАС України, а також враховуючи наявне нарахування щомісячних страхових виплат у період червень 2014 року - листопад 2015 року, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати щомісячних страхових виплат з 01.06.2014 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування щомісячних страхових виплат з грудня 2015 року та відновити виплату щомісячних страхових виплат з червня 2014 року із виплатою заборгованості.
Щодо пенсійних виплат виплата яких зупинена з лютого 2017 року слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії розширеному тлумаченню не підлягає.
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 06.03.2024 управлінням не надано рішення про припинення пенсійних виплат позивачу. Разом з цим, відповідачем повідомлено, що виплата пенсії призупинена з 01.02.2017 на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування згідно ст.12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Суд зауважує, що ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідачу не надано повноважень щодо припинення пенсійних виплат з зазначених підстав.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем припинено пенсійні виплати не у спосіб (без прийняття відповідного рішення) передбачений законом та за відсутності законодавчо встановлених підстав передбачених ч. 1 ст. 49 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Застосовуючи механізм захисту права позивача на отримання страхових виплат, порушеного відповідачем як суб'єктом владних повноважень, суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням повноважень, наданих суду частиною другою статті 245 КАС України, ч.2 ст.9 КАС України, позов належить задовольнити шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо виплати з 01 лютого 2017 року пенсії та та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити нарахування та виплату пенсії з 01 лютого 2017 року із виплатою заборгованості.
Посилання відповідача на порушення строку звернення є безпідставним, оскільки під час розгляду справи встановлена вина управління щодо припинення виплат, а в цьому випадку застосуванню підлягає ч.2 ст.46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (редакція чинна станом на час розгляду справи) згідно якої суми пенсії не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/991/24 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/991/24 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді Т.Г. Гаврищук
І.В. Сіваченко