Справа № 420/28628/24
13 вересня 2024 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Завальнюк І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1882-VІІІ від 29.08.2024 «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 № 1234/08-01»; зобов'язати Южненську міську раду Одеського району Одеської області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського району Одеської області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, незважаючи на наявність чинного судового рішення, яким вже було зобов'язано відповідача повторно розглянути наданий ОСОБА_1 на затвердження проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського району Одеської області, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду, продовжує порушувати законодавство, безпідставно відмовляючи позивачу в затвердженні проекту землеустрою.
Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за адміністративним позовом слід відмовити, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням ООАС від 12.03.2024 по справі № 420/20582/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Южненської міської ради Одеського району Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Виробнича фірма «Агроцентренерго» Корпорації «Украгропромбуд» про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково:
- визнано протиправним та скасувати рішення Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 1354-VIII від 04.05.2023 року «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 10.03.2023 року № 344/09-01»;
- зобов'язано Южненську міську раду Одеського району Одеської області повторно розглянути наданий ОСОБА_1 на затвердження проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського району Одеської області, з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
В іншій частині позовних вимог, - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 р. апеляційну скаргу Южненської міської ради Одеського району Одеської області залишено без задоволення.
Як зазначає ОСОБА_1 , через те, що Южненська міська рада Одеського району Одеської області рішення суду не виконувала та повторно не переглядала його звернення, 24 липня 2024 року він вимушений був звернутись до Южненської міської ради з заявою про виконання рішення суду про повторний перегляд заяви.
Рішеннями №1882-VIII від 29.08.2024 року «Про розгляд клопотання ОСОБА_1 від 24.07.2024 року №1234/08-01» Южненською міською радою Одеського району Одеської області повторно відмовила позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського (колишнього Лиманського) району Одеської області.
Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки підстави та обґрунтування рішення відповідача, що оскаржується, вже були предметом їх розгляду в судових процесах (справа № 420/20582/23) та не знайшли свого підтвердження.
Згідно статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до вимог статті 383 КАС України особа-позивач на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Вищезазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 по справі № 802/1933/18-а.
Такий порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на положення частини п'ятої статті 383 КАС України, відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання нового позову про зобов'язання міської ради розглянути його заяву з урахуванням зобов'язальної частини рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 № 420/20582/23, яке не виконано належним чином під час розгляду звернення позивача, оскільки спірним рішенням відмовлено з тих же підстав, які вже в судовому порядку визначенні необґрунтованими.
Проте спірні правовідносини між сторонами, зокрема щодо зобов'язання Южненської міської ради Одеського району Одеської області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки кадастровий номер 5122785800:01:008:0084 в оренду терміном на 49 (сорок дев'ять) років площею 1,0271 га, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка розташована за адресою: автодорога Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, 54 км, буд. 3 на території Одеського району Одеської області вже вирішені судом (в обраний судом спосіб у формі зобов'язання повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду, які в дійсності під час повторного розгляду заяви позивача Ююжненською міською радою не враховані) та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Отже, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими стаття 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Тобто, якщо позивач вважає протиправними рішення, дії чи бездіяльність відповідача, вчинені на виконання вищевказаного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 № 420/20582/23, то він може звернутись до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції», Суд зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. (Hornsby v. Greece № 18357/91).
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Суд, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У пункті 54 даного Висновку йдеться про те, що згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, зафіксоване в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, означає не лише те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Справді, Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.
При цьому, зазначений висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
При викладених вище обставинах, оскільки позовні вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються, суд дійшов висновку про наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 170 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження по справі за його позовом до Южненської міської ради Одеського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подачі протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.В. Завальнюк