Справа № 420/36766/23
04 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Грекової К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправним та скасування п. 2 наказу Департаменту патрульної поліції від 30.11.2023 №655 в частині притягнення поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 14.12.2023 №1711о/с в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Драгана Сергія Миколайовича; зобов'язання Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 15.12.2023, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 15.12.2023 та в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за один місяць у розмірі 14435,16 грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів; стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 15.12.2023 по день поновлення; стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсації в розмірі 2694,58 грн, які сплачено позивачем для відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння, яких не закінчився.
Ухвалою суду від 29.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 04.03.2024 судом вирішено перейти до розгляду справи за адміністративним позовом у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 20.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
В обґрунтування наявності підстав для задоволення позовних вимог позивач у позовній заяві вказав, що не погоджується із прийняттям оскаржуваних наказів та просив задовольнити позов у повному обсязі. Як зазначив позивач, на виконання заходів правового режиму воєнного стану позивач здійснив перевірку документів у водія транспортний засіб RENAULT PREMIUM 420.19, номерний знак НОМЕР_1 , про що й повідомив комісії під час опитування. Разом з цим, як вказав позивач, наявність начебто ознак переобладнання в напівпричепі вантажівки як підстава зупинки вказаного транспортного засобу та вимагання неправомірної вигоди спростована матеріалами службового розслідування, зокрема, рапортом слідчого ОСОБА_2 , поясненнями поліцейського ОСОБА_3 та самого позивача. Позивач зазначив, що з огляду на те, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ОСОБА_4 не викликався та не опитувався, комісія об'єктивно не з'ясувала всіх обставин подій та провела розслідування з недотриманням засад неупередженості та рівності всіх поліцейських, надавши перевагу поясненням інспекторів ВМАЗ. Інкримінуючи позивачу вину в дисциплінарному проступку за цим фактом, як вказав позивач, відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами зазначений висновок. Як зазначив позивач, перед виконанням службових обов'язків він отримав відеореєстратор та здійснював безперервно при виконанні своїх обов'язків і під час спілкування з громадянами, за виключенням приватного становища, про що повідомив комісію під час опитування. Позивач вказав, що ні висновок службового розслідування, ні спірний наказ не містять конкретного опису обставин, що вказують на порушення позивачем вимог статей 24, 38 і 42 Закону України «Про запобігання корупції». При цьому, позивач посилався на те, що вмотивованість рішення суб'єкта владних повноважень набуває виняткового значення за умови прийняття рішення про звільнення, зважаючи на правові наслідки такого рішення для особи. Також позивач зазначав, що рішення керівника Департаменту не відображає обставини, що можуть зумовити втручання у право позивача на працю у спосіб притягнення позивача до відповідальності шляхом звільнення зі служби за цими вимогами законодавства. Разом з тим позивач зазначав, що припущення щодо “підриву авторитету поліції» не може кваліфікуватись як порушення дисципліни позивачем та для правомірного накладення дисциплінарного стягнення необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов'язків, які є складовими посадової функції працівника чи випливають з правил етичної поведінки. При цьому, встановлення того, чи мало місце порушення позивачем етичних правил та чи завдало воно шкоди авторитету служби, є оціночним і має враховувати конкретні обставини ситуації та суспільний контекст. В свою чергу, як вважає позивач, жодними своїми діями він не підірвав авторитет Національної поліції та завжди сумлінно ставився до виконання службових обов'язків. У зв'язку з викладеним та посилаючись на те, що звільнення поліцейського на підставі не доведених фактів не досягає зазначеної мети, а саме порушення поліцейським правових актів, які б могли слугувати підставою для вирішення питання про наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача підтримала позовні вимоги позивача та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 15.01.2024, посилаючись на те, що висновки службового розслідування відповідають фактичним обставинам, ґрунтуються на належних, достовірних та логічних у своєму поєднанні доказах, зібраних у відповідності до повноважень інспекторів ВМАЗ УПП. Як зазначив відповідач, позивач та ОСОБА_5 не можуть спростувати наявність ознак переобладнення в напівпричепі вантажівки, оскільки надання оцінки ознакам кримінального правопорушення не входить до їх компетенції. На момент виявлення ознак кримінального правопорушення позивач мав достатньо підстав вважати, що особа вчиняє дії, що можуть бути кваліфіковані як стаття 290 ККУ. Однак, не зважаючи на це, не вжив жодних заходів з метою повідомлення та реагування на вказане правопорушення, зокрема не проінформував диспетчера, оперативного чергового про необхідність направлення на місце слідчо-оперативної групи (далі - СОГ), не доповів безпосередньому керівнику, тим самим не виконав, покладені на нього завдання, передбачені пунктами 2-3 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію». Як зазначив відповідач, приховане спостереження передбачене посадовими інструкціями інспекторів ВМАЗ, а ведення відеозйомки статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно дії інспекторів є законними та у межах владних повноважень. Як зазначив відповідач, позивач, у порушенні статей 22, 38, 42 Закону, використовуючи своє службове становище, нехтуючи своїм професійними обов'язками, порушуючи законодавство та загально визначені етичні норм поведінки отримав неправомірну вигоду від БєлінськогоО. для уникнення останнім юридичної відповідальності. Поряд з цим, як вказав відповідач, за приписами пункту 6 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна зобов'язує поліцейського утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 перебував на службі в органах національної поліції на посаді інспектора взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, має спеціальне звання капрал поліції.
Наказом Департаменту патрульної поліції №655 від 30.11.2023 «Про застосування до працівників УПП в Одеській області ДПП дисциплінарних стягнень» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог пункту 1, 2 частини першої статті 18 Закону України “Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, визначеної статтею 64 Закону України “Про Національну поліцію», статей 22, 38 та 42 Закону України “Про запобігання корупції», пунктів 1, 6, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, абзаців другого та третього пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року №1179, пунктів 4, 5 розділу ІІ та пункту 2 розділу VII Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, підпунктів 1, 10, 13 пункту 3.1 розділу III Посадової інструкції інспектора УПП в Одеській області ДПП, затвердженої наказом ДПП від 13.11.2018 № 5112, відповідно до пункту 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до інспектора взводу № 2 роти №5 батальйону №2 полку УПП в Одеській області ДПП капрала поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції ( а.с. 95-97 т.1).
Наказом Департаменту патрульної поліції №1711о/с від 14.12.2023, відповідно до п.6 ч.1 с.77 Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції капрала поліції ОСОБА_1 , на підставі наказу Департаменту патрульної поліції від 30.11.2023 №655 (а.с.95,98 т.1).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України “Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року
№580-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3)поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6)інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
У відповідності до ч.2 ст.18 Закону України “Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Частинами 1, 2 ст.19 Закону України “Про Національну поліцію» встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9)підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6)звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Згідно ст.22 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року №1700-VII особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
У відповідності до ст.38 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, під час виконання своїх службових повноважень зобов'язані неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими.
Поряд з цим, відповідно до ст.42 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, сумлінно, компетентно, вчасно, результативно і відповідально виконують службові повноваження та професійні обов'язки, рішення та доручення органів і осіб, яким вони підпорядковані, підзвітні або підконтрольні, не допускають зловживань та неефективного використання державної і комунальної власності.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Департаменту патрульної поліції №2074 від 09.10.2023, з метою повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин можливого одержання неправомірної вигоди окремими працівниками роти № 5 батальйону № 2 полку УПП в Одеській області ДПП під час несення служби 08.10.2023 на дорожній станції патрульної поліції СП « 2 Стовпи» від водія транспортного засобу RENAULT PREMIUM 420.19, номерний знак НОМЕР_1 , про що стало відомо з рапорту старшого інспектора з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції Пузанова Р. від 09.10.2023 № ВН22343/41/13/03-23, відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про Національну поліцію», частин першої-четвертої статті 14, частин першої та другої статті 15, частин першої та другої статті 17, статті 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 1, 2 та 4 розділу II Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, пунктів 2 та 3 розділу І, пункту 1 розділу II Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року № 893, було призначено службове розслідування (а.с. 20-22 т.2)
Начальником Департаменту патрульної поліції 07.11.2023 затверджено висновок службового розслідування (а.с.258-300 т.1),
Відповідно до висновку службового розслідування встановлено наступне:
«Старший інспектор з особливих доручень ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП старший лейтенант поліції Пузанов Р. доповів рапортом від 09.10.2023 № ВН22343/41/13/03-23 про те, що 08.10.2023 під час здійснення контролю за належним виконанням службових обов'язків працівниками полку УПП в Одеській області ДПП, нарядом поліції «Океан-0015» на 18 км Об'їзної дороги, м. Одеса, був зупинений транспортний засіб RENAULT PREMIUM 420.19, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом KOGEL SN34Р, номерний знак НОМЕР_2 , який мав зовнішні ознаки, які свідчили про внесення змін у конструкцію. Під час перевірки вказаного транспортного засобу виявлено відсутність номеру рами напівпричепа, у зв'язку з чим на місце події викликано слідчо-оперативну групу (далі - СОГ). Під час перевірки документів, водій вказаного транспортного засобу, яким виявився ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомив, що він рухається з боку м.Ізмаїл та його близько 11.00 08.10.2023 вже зупиняли співробітники патрульної поліції, які несуть службу на дорожній станції патрульної поліції СП « 2 Стовпи».
Зі слів водія, поліцейські виявили відсутність номеру рами напівпричепа та вимагали в нього неправомірну вигоду за вказане порушення та обіцяли відпустити водія, не викликаючи на місце події СОГ. ОСОБА_6 мав при собі грошові кошти у розмірі 3500 гривень, проте вказана сума не влаштовувала співробітників поліції, які запропонували йому направитись на АЗС та зняти додаткові кошти з банківської картки.
ОСОБА_6 зробив все, що вимагали від нього співробітники поліції та через деякий час повернувся до них із грошовими коштами у сумі 5000 гривень, які передав одному із поліцейських у кабіні свого вантажного сідлового тягача.
В ході дослідження відеозаписів з портативного відеореєстратора № 471068, який отримував капрал поліції ОСОБА_7 , встановлено, що за період часу з 07.00 по 15.00 08.10.2023 міститься п'ятнадцять відрізків різною тривалістю, а саме: з 07.01.32 по 07.03.55; з 07.03.56 по 07.06.24; з 09.20.30 по 09.24.42; з 09.32.49 по 09.36.58; з 09.39.30 по 09.54.29; з 09.54.29 по 10.03.37; з 10.15.36 по 10.19.46; з 10.57.05 по 10.59.14; з 10.59.14 по 11.06.15; з 12.21.04 по 12.25.36; з 13.47.39 по 14.00.28; з 14.00.28 по 14.14.37; з 14.19.35 по 14.34.34; з 14.34.34 по 14.49.35; з 14.49.35 по 15.04.35.
Детальним вивченням відеозаписів встановлено, що о 07.05.16 капрал поліції ДраганС. бере вказаний відеореєстратор до рук та о 07.05.51 кладе його до кишені форменого одягу та в подальшому відеофіксація подій, явищ та об'єктів не здійснювалась, а дослідженням звукової доріжки можна припустити, що портативний відеореєстратор і надалі знаходився в кишені. О 13.58.33 капрал поліції ОСОБА_7 дістав портативний відеореєстратор з кишені та намагався примусово його виключити, однак портативний відеореєстратор продовжив працювати, при цьому фіксація подій не відбувалась, оскільки, ймовірно, він був закритий стороннім предметом. В подальшому портативний відеореєстратор не фіксував події, а лише розмови поліцейських.
У ході дослідження відеозаписів з портативних відеореєстраторів поліцейських встановлено, що момент зупинки транспортного засобу RENAULT PREMIUM 420.19, номерний знак НОМЕР_1 , та спілкування з ОСОБА_8 не зафіксовано.
За результатами службового розслідування встановлено, що під час несення служби старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та капрал поліції ОСОБА_7 з невстановлених в ході службового розслідування підстав зупинили транспортний засіб RENAULT PREMIUM 420.19, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_9 . Після тривалого спілкування, водій направився до автомобільної заправної станції, де зняв готівкові кошти, які, як стало відомо з його письмових пояснень, він в подальшому передав поліцейському за не притягнення його до відповідальності, після чого залишив місце події. Факт зняття готівкових коштів ОСОБА_8 підтверджується поясненням старшого інспектора з особливих доручень ВМАЗ УПП в Одеській області ДПП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_10 та наданим ним відеозаписом.
Також службовим розслідуванням встановлено, що 08.10.2023 під час спілкування з ОСОБА_8 , старший лейтенант поліції ОСОБА_5 та капрал поліції ОСОБА_7 не здійснювали безперервну відеофіксацію події на службові портативні відеореєстратори.
Необхідно зауважити, що перед тим, як направитись разом з ОСОБА_8 до кабіни його вантажного сідлового тягача, старший лейтенант поліції ОСОБА_5 дістав з кишені портативний відеореєстратор та передав його капралу поліції ОСОБА_11 , що свідчить про навмисне нездійснення відеофіксації ним під час виконання службових обов'язків, з метою уникнення фіксації події, що мала місце в кабіні, де зі слів ОСОБА_9 він передав неправомірну вигоду поліцейському.
Дисциплінарна комісія прийняла до уваги те, що капрал поліції ОСОБА_7 , узявши в старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 портативний реєстратор, не лише не вжив заходів щодо припинення порушення, а й не сприяв вчиненню останнім протиправних дій.
Відсутність безперервної відеофіксації у старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 та капрала поліції ОСОБА_13 унеможливлює встановлення всіх фактів описаної події, а також спростування тверджень ОСОБА_14 щодо надання неправомірної вигоди, що в свою чергу дискредитує звання працівника поліції.
Крім цього, службовим розслідуванням встановлено, що за заявою ОСОБА_14 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62023150020000770 за частиною третьою статі 368 Кримінального кодексу України.
Дисциплінарною комісією враховано, що у вимірі обставин цієї справи не досліджуються питання наявності або відсутності вини капрала поліції ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ними дисциплінарного проступку у вигляді порушення службової дисципліни.
Обставини, що пом'якшують відповідальність старшого лейтенанта поліції ОСОБА_12 та капрала поліції ОСОБА_13 дисциплінарною комісією в ході проведення службового розслідування не встановлено.
Також дисциплінарною комісією враховано, що за час несення служби капрал поліції ОСОБА_7 , неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності».
Під час розгляду даної справи судом здійснено ознайомлення зі змістом 2-х дисків DVD +R у з переглядом і прослуховуванням відео (медіа) файлів з щодо фіксації подій, які мали місце 08.10.2023 року.
Суд зазначає, що на зазначених відеофайлах містять записи, які відображають обставини та події, які мали місце 08.10.2023 року та відображаються в матеріалах службового розслідування, зокрема і те, що капрал поліції ОСОБА_7 свідомо не здійснювали безперервну відеофіксацію події на службові портативні відеореєстратори.
Наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 затверджена Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до абз.7 пункту 3 розділу І Інструкції №1026 портативний відео реєстратор - пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського.
У відповідності до положень п.4 розділу ІІ Інструкції №1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відео реєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відео реєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відео реєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Відповідно до п.5 Інструкції №1026 включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Підпунктом 2 пункту 1 розділу VII Інструкції №1026 установлено, що під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб.
З аналізу вказаних норм Інструкції вбачається обов'язок поліцейського з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції вести відео зйомку безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища, що не дотримано позивачем.
Під час офіційного з'ясування обставин справи представник позивача зазначала, що позивач не заперечує порушення щодо ведення ним безперервної відео зйомки виконання службових обов'язків, однак вважає, що за вказане порушення до нього застосовано занадто сувора дисциплінарна відповідальність.
За змістом положень Дисциплінарного статуту службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів з питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
В той же час, за Дисциплінарним статутом, підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які свідчать про його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського.
Такими обставинами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією порушника дисципліни.
Таким чином, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Суд зазначає, що мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Відповідно п. 1, 2 ч.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до п.7 ч.3 ст.13 Дисциплінарного статуту до поліцейських можуть застосовуватися такий вид дисциплінарних стягнень, як звільнення із служби в поліції.
Суд погоджується з твердженням відповідача, що сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання неправомірної вигоди та висвітлення цієї події у засобах масової інформації, призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції.
Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
Щодо того, що за заявою ОСОБА_14 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62023150020000770 за частиною третьою статі 368 Кримінального кодексу України, суд враховує, що вказане не було окремою підставою для прийняття спірних наказів.
Вимоги Закону України «Про Національну поліцію» визначають, що рівень довіри населення до поліції є основним критерієм оцінки ефективності діяльності органів і підрозділів поліції, підрив якого є неприпустимим особливо в умовах становлення поліції України та створення позитивного іміджу новоутвореного органу.
Суд зазначає, що звільнення позивача з поліції відбулось саме у зв'язку з порушенням позивачем службової дисципліни, що підтверджено результатами службового розслідування. При цьому, проведення такого розслідування та встановлення обставин фактичної дійсності законодавцем віднесено до компетенції відповідача.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. рішення Європейської комісії з прав людини від 6 жовтня 1982 року у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. рішення Європейської комісії з прав людини від 7 жовтня 1987 року у справі «С. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №1 1882/85). Більше того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні та інші провадження, які згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Дана позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018р. по справі №800/508/17, у постановах Верховного Суду від 29.05.2018р. по справі №800/508/17, від 12.12.2018р. по справі №803/1907/16, від 17.07.2019р. по справі №806/2555/17 та відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню колегією суддів при вирішенні даного спору.
Суд вважає, що накладене на позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції повністю відповідає тяжкості вчинених ним у сукупності проступків, обставинам, за яких їх скоєно, та співмірно із заподіяною ним шкодою суспільним інтересам, у зв'язку з чим застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби є законним, правомірним та обґрунтованим, пропорційним та за даних обставин справедливим, оскільки позивач вчинив дії, які є несумісними з проходженням служби в поліції та суперечать змісту присяги працівника Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, проігнорував вимоги Дисциплінарного статуту та Закону№580-VІІІ.
При цьому, як свідчать матеріали справи відповідачем враховано, що за час несення служби капрал поліції ОСОБА_7 , неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Верховний Суд в постанові від 02.10.2018 року у справі №815/4463/17 зазначив, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово- дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
При цьому, суд враховує, що вчинення навіть одного проступку, який ганьбить звання працівника поліції, нівелює всі попередні заслуги поліцейського, оскільки дискредитує не лише особу поліцейського, а й поліцію в цілому, як орган, що служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
З урахуванням вищевикладеного, позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати п. 2 наказу Департаменту патрульної поліції від 30.11.2023 року №655 в частині притягнення поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції; визнання протиправним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції від 14.12.2023 року №1711о/с в частині звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Драгана Сергія Миколайовича; зобов'язання Департамент патрульної поліції поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 15.12.2023 року, допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №2 роти №5 батальйону №2 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції з 15.12.2023 року та в частині стягнення на користь Позивача заробітної плати за один місяць у розмірі 14435,16 грн. з урахуванням належних до сплати податків та інших обов'язкових платежів; стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.12.2023 року по день поновлення; стягнення з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 компенсації в розмірі 2694,58 грн, які сплачено позивачем для відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння, яких не закінчився, є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 13.09.2024.
Суддя К.О. Танцюра
.