Справа № 420/11810/24
12 вересня 2024 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Завгородній Ігор В'ячеславович, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2022 позивача призвано на військову службу. У період з 07.03.2022 по 12.10.2022 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей. 22.09.2022 під час виконання бойового завдання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у районі населеного пункту Білогірка Великоолександрівського району Херсонської області, внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав бойове травмування, у зв'язку з чим перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Саратський ЦПМСД» з 14.10.2022 по 31.10.2022 та в МКЛ №1 м. Одеси з 03.11.2022 по 29.11.2022. У зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Південного регіону (довідка від 29.11.2022 за вих. № 6638) позивач потребував відпустки за станом здоров'я на підставі статті 48 графи графи II Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві додатку № 1 до про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008. Позивач перебував у 30-денній відпустці за станом здоров'я з 29.11.2022 по 28.12.2022. У подальшому позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «Б-Дністровський ЦПМСД» Б-ДМР з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Згідно із витягом з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії 18 регіональної військово-лікарської комісії від 21.02.2024 за № 776 - травма матроса ОСОБА_1 у вигляді наслідків закритої травми (22.09.2022 ) правого колінного суглобу, розриву медіального меніска, лікований оперативно у вигляді зміцнілих рубців, без ознак запалення, без порушення функції, що підтверджуються медичними та військово-обліковими документами, - ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини.
Відповідно до пункту 4 статті 9 Закону № 2011 -XII, пунктів 1, 12 Постанови № 168, пунктів 9, 10, 11, 12 розділу XXXIV Порядку № 260 відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії, а саме: з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Перед звільненням з військової служби наприкінці січня 2024 року позивач звертався з рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 з проханням виплатити йому додаткову винагороду, збільшену до 100000 гривень, відповідно до приписів Постанови № 168 за весь період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, а також у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком військово-лікарської комісії. Однак, військовою частиною НОМЕР_1 не здійснено виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень за вказаний період.
Бездіяльність відповідача щодо непроведення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень позивач вважає протиправною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою від 19.04.2024 провадження у вказаній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.07.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній позов не визнає.
Зокрема, свою позицію обґрунтовує тим, що згідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №280 від 14.10.2022 вибув на стаціонарне лікування до КП «Саратської ЦП МСД».
Довідка військово-лікарської комісії надана військовій частині НОМЕР_1 не відповідає вимогам наказу МОУ № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008, а саме відсутній реєстраційний номер і оформлена не вірно.
Надана довідка військово-лікарської комісії 26.12.2022, хоча згідно пункту 22.12 розділу 22 наказу МОУ № 402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008р. постанова ВЛК про ступінь придатності військовослужбовця до військової служби чинна протягом 12 місяців з моменту проведення медичного огляду, тому на сьогоднішній день відсутні підтверджуючі дані діагнозу зазначені в довідці, тому вона є недійсною.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 245 від 05.11.2022 було нараховано і здійснено згідно «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сип України та деяким іншим особам», затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260 виплата додаткової винагороди у розмірі 100000 грн та 30000 грн за період з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Відповідно до витягів з розрахунково-платіжних відомостей на виплату додаткової винагороди було нараховано і здійснено згідно «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сип України та деяким іншим особам», затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260 виплату у розмірі 30000 грн та 100000 грн, а також відповідно до витягів з розрахунково-платіжних на виплату грошового забезпечення відомостей було нараховано і здійснено виплату грошового забезпечення за період з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався з відповідним рапортом у встановленому порядку за отриманням довідки про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони із наданням відповідних документів.
Військова частинаА4210 вважає обґрунтованим висновок про відсутність підстав для виплати позивачеві додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 30000 грн та 100 000 грн за період з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 з 19.07.2023 по 31.07.2023.
З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Військовою частиною НОМЕР_1 29.07.22024 подано клопотання поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 31.07.2024 поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк для подання відзиву на позовну заяву.
05.08.2024 до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що довідка гарнізонної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 має реєстраційний номер «№ 6638 від 29.11.2022» та оформлена правильно.
Відповідач помилково зазначив, що відповідно до витягів з розрахунково-платіжних відомостей на виплату додаткової винагороди було нараховано і здійснено згідно «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сип України та деяким іншим особам», затвердженого наказом МОУ від 07.06.2018 №260 виплату у розмірі 30 000 грн та 100 000 грн, а також відповідно до витягів з розрахунково-платіжних на виплату грошового забезпечення відомостей було нараховано і здійснено виплату грошового забезпечення за період з 29.11.2022 по 28.12.2022,з 26.06.2023 по 10.07.2023 з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Однак із наданих відповідачем витягів з розрахунково-платіжних на виплату грошового забезпечення вбачається, що не виплачувалася додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, а також у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 29.11.2022 по 28.12.2022, з 26.06.2023 по 10.07.2023 з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Позивач просить позов задовольнити.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд приходить до таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.03.2022 по 13.02.2024.
У період з 07.03.2022 по 12.10.2022 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районах Одеської, Миколаївської, Херсонської областей.
22.09.2022 матрос ОСОБА_1 біля н.п. Білогірка Херсонської області, в районі виконання завдань, пов'язаних із захистом Батьківщини, під час виконання бойового завдання, внаслідок ворожого мінометного обстрілу отримав бойове травмування, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2023 № 2189.
Відповідно до довідки клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2022 № 6638 ОСОБА_1 на підставі статті 48 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2022 № 329 ОСОБА_1 вибув з місця постійної дислокації у відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 29.11.2022 по 28.12.2022.
Відповідно до медичної характеристики, наданої черговим фельдшером медичної служби медичного пункту в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 , позивач звертався за медичною допомогою з приводу:
26.06.2023 - 10.07.2023 КНП «Б-Дністровський ЦПМСД» Б-ДМР гострий еризивний гастродуоденіт. ДЖВ ІІ за гіпертонічним типом;
19.07.2023 - 31.07.2023 КНП «Б-Дністровський ЦПМСД» Б-ДМР ГЕРХ. Неерозивний езофагіт. Виразкова хвороба ДПК, стадія ремісія.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні приписи законодавства.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, регулює Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ.
Відповідно до статті 1 Закон № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх з службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошеве та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Згідно з приписами пункту 1 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Судом встановлено, що дійсно 22.09.2022 позивач отримав бойове травмування під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого мінометного обстрілу.
Відповідно до медичної характеристики позивач проходив лікування з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023.
Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.
Командиром військової частини НОМЕР_1 видано довідку від 20.10.2023 № 2189 про обставини травми, отриманої ОСОБА_1 22.09.2022.
Як вбачається з матеріалів справи позивач отримав бойове травмування 22.09.2022, а лікування проходив з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023, більше ніж через вісім місяці після отримання травмування.
Проаналізувавши положення пункту 1 Постанови № 168, суд прийшов до висновку, що у разі повторного та кожного наступного перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, за медичними показниками отриманого раніше поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаного із захистом Батьківщини, виплата додаткової винагороди здійснюється в розмірі 100000 гривень.
Із наданої медичної характеристики та зазначених у них діагнозів не вбачається, що перебування позивача на лікуванні у період з 26.06.2023 по 10.07.2023 та з 19.07.2023 по 31.07.2023 було пов'язане за медичними показниками із отриманим раніше пораненням.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки наявними у справі доказами не підтверджено, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я саме у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Щодо виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000,00 грн, за період перебування у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) з 29.11.2022 по 28.12.2022 суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.11.2022 № 6638 ОСОБА_1 на підставі статті 48 графи ІІ Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.11.2022 № 329 ОСОБА_1 вибув з місця постійної дислокації у відпустку за станом здоров'я на 30 діб з 29.11.2022 по 28.12.2022.
Згідно з приписами пункту 1 Постанови № 168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії;
захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення);
загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Судом встановлено, що позивач у період з 29.11.2022 по 28.12.2022 перебув у відпустці за станом здоров'я, а відтак має право на виплату додаткової винагороди у збільшену до 100000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приписами ч. 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Враховуючи те, що відповідач не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір».
Рішення ухвалено 12.09.2024 з врахуванням періоду перебування головуючого судді Пекного А.С. у щорічній основній відпустці.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255, 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а саме військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 29.11.2022 по 28.12.2022.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці для лікування після поранення (травми, пов'язаної із захистом Батьківщини) за період з 29.11.2022 по 28.12.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний