12 вересня 2024 рокусправа № 380/17831/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.
розглянувши у письмовому провадженні у м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просить:
визнати протиправним дії щодо не закінчення виконавчого провадження ВП №68397327;
зобов'язати закінчити виконавче провадження ВП №68397327 зі стягнення виконавчого збору.
В обґрунтування позову зазначає, що винесення оскаржуваної постанови створило ситуацію подвійного стягнення, оскільки державний виконавець, не здійснивши виконання судового рішення та повернувши виконавчий документ, стягує виконавчий збір, і приватний виконавець, здійснює фактичне виконання рішення суду, стягує основну винагороду. Стверджує, що просила закінчити виконавче провадження ВП №68397327 зі стягнення виконавчого збору. Посилається на те, що спір виник у зв'язку із подвійним стягненням з боржника виконавчого збору та основної винагороди при виконанні одного виконавчого листа, виданого Сихівським районним судом м. Львова.
Відповідач у відзиві зазначає, що ОСОБА_1 звернулася до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», про зміст якої не могла не бути обізнаною. Тобто, усвідомлюючи те, що результатом відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору настануть певні наслідки, допустила бездіяльність щодо не оскарження не тільки її, але і постанови про відкриття виконавчого провадження з її примусового виконання. Вказує, що на день подання заяви до суду про визнання протиправними дій та/або зобов'язання вчинити певні дії, постанова про стягнення виконавчого збору ВП №64059779 від 08.01.2021 є не виконаною - грошові кошти, визначені постановою є не стягнуті. Тобто жодної правової підстави для закінчення виконавчого провадження не існує, а відтак відсутня «протиправність» дій державного виконавця щодо незакінчення виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 02.09.2024 року відкрито провадження у справі.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень Уляни Петрівни про стягнення виконавчого збору від 08.01.2021 року ВП№64059779 при примусовому виконанні виконавчого листа №461/3197/18 виданого 28.12.2020 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 забезпечувального платежу, що становить 1169470 грн. та 1021300,00 грн. завдатку, а всього 2190770,00 грн. стягнуто з ОСОБА_1 10% виконавчого збору від суми боргу у розмірі 219077,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень Уляни Петрівни про повернення виконавчого документа стягувачу від 27.01.2022 року ВП№64059779 при примусовому виконанні виконавчого листа №461/3197/18 виданого 28.12.2020 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 забезпечувального платежу, що становить 1169470 грн. та 1021300,00 грн. завдатку, а всього 2190770,00 грн. згаданий виконавчий лист повернуто стягувачу.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про відкриття виконавчого провадження ВП №68400764 від 27.01.2022 року при примусовому виконанні виконавчого листа №461/3197/18 виданого 28.12.2020 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 забезпечувального платежу, що становить 1169470 грн. та 1021300,00 грн. завдатку, а всього 2190770,00 грн. відкрито виконавче провадження з виконання згаданого виконавчого листа.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про стягнення з боржника основної винагороди ВП №68400764 від 27.01.2022 року при примусовому виконанні виконавчого листа №461/3197/18 виданого 28.12.2020 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 забезпечувального платежу, що становить 1169470 грн. та 1021300,00 грн. завдатку, а всього 2190770,00 грн. стягнуто з ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 219077,00 грн.
Постановою старшого державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень Уляни Петрівни про відкриття виконавчого провадження від 27.01.2022 року ВП №68397327 при примусовому виконанні постанови №64059779 виданої 08.01.2021 року Сихівським ВДВС у м.Львові ЗМУМЮ (м.Львів) про стягнення 219056,00 грн. відкрито виконавче провадження з виконання згаданої постанови.
29.07.2024 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив закінчити виконавче провадження ВП №68397327 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору.
Листом №68317 від 12.08.2024 року відповідач повідомив його, що визначених законодавством підстав для задоволення заяви немає.
Змістом спірних правовідносин є відмова закінчити виконавчого провадження ВП№68397327.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №1404-VIII) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п.1 ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII).
Згідно із ч.1 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Відповідно до ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (ч.4 ст.27 Закону №1404-VIII).
Абзацом першим ч.8 цієї ж норми передбачено, що під час передачі виконавчого документа від органу державної виконавчої служби приватному виконавцю виконавчий збір не стягується, якщо він не був стягнутий на момент передачі.
Як передбачено абзацом другим цієї ж норми у разі стягнення частини виконавчого збору на момент передачі виконавчого документа приватному виконавцю стягнута частина виконавчого збору поверненню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв'язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз", оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов'язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 17) списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 18) списання згідно з пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа; 19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника; 19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди; 19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили; 20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов'язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно; 21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.
Окрім того, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 13.04.2023 року у справі №160/695/22 Верховний Суд зазначив наступне: «Позивач, звертаючись до суду із позовом, наголосив, що винесення оскаржуваної постанови створило ситуацію подвійного стягнення, оскільки державний виконавець, не здійснивши виконання судового рішення та повернувши виконавчий документ, стягнув виконавчий збір, а приватний виконавець, здійснивши фактичне виконання рішення суду, стягнув винагороду.
…
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у ВП №41176175 державним виконавцем фактичного виконання рішення суду досягнуто не було, виконавчий документ був повернутий стягувачу. В подальшому виконавчий лист Шевченківського районного суду міста Києва, виданий судом 26 січня 2011 року, переданий приватному виконавцю, який здійснив його виконання та стягнув винагороду.
Тобто, прийняття у даному випадку спірної постанови про стягнення виконавчого збору та виділення її виконання в окреме виконавче провадження, створило умови для подвійного стягнення із боржника виконавчого збору і винагороди приватному виконавцю за виконання одного виконавчого документу.
Верховний Суд наголошує, що Закон №1404-VIII містить прогалину у правовому регулюванні процедури стягнення з боржників виконавчого збору і основної винагороди за виконання одного й того ж виконавчого документа.
З одного боку, Закон №1404-VIII не визначає порядку, умов чи підстав для припинення стягнення виконавчого збору з боржників у випадку подальшого пред'явлення стягувачами виконавчого документа до виконання приватним виконавцям.
З іншого боку, норми законодавства, що стосуються умов і підстав стягнення винагороди приватними виконавцями, не містять приписів, які б обмежували їхні права на отримання винагороди за вчинення виконавчих дій у разі, коли виконавчий лист попередньо перебував на виконанні у державного виконавця.
…
Стягнення з боржника виконавчого збору й основної винагороди за виконання одного судового рішення тягне за собою додаткові витрати. Ця обставина може розглядатися як накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника, що зачіпає його право власності, гарантоване статтею 41 Конституції України і статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист людських прав і основоположних свобод.
…
Верховний Суд зауважує, що з-поміж учасників виконавчого провадження в рамках спірних правовідносин у зв'язку з неповнотою законодавчого регулювання саме боржник перебуває у найбільш уразливому становищі, якого зобов'язано сплатити двічі за виконання одного й того ж виконавчого документа.
Питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим. Тобто у контексті вирішення адміністративного спору Верховний Суд дійшов висновку, що з точки зору дотримання засад виконавчого провадження, передбачених зокрема пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII, справедливим може бути лише стягнення однієї з указаних сум.
Розв'язуючи це питання, Верховний Суд повторно зазначає, що законодавство про виконавче провадження не ставить право приватного виконавця на отримання основної винагороди у залежність від тієї обставини, що на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби перебуває постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Зрештою, як уже зазначалося, це право залежить від того чи виконане рішення в повному або частковому обсязі внаслідок дій приватного виконавця.
Водночас, виконавче законодавство містить норму, у якій обумовлений випадок, коли виконавчий збір не стягується або припиняється стягуватися у зв'язку із участю приватного виконавця у процедурі виконання того ж самого виконавчого документа.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що для розв'язання означеної проблеми та з метою ефективного захисту прав й інтересів осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України), до подібних правовідносин слід застосувати за аналогією закону частину восьму статті 27 Закону №1404-VIII.
Застосування частини восьмої статті 27 Закону №1404-VIII до спірних правовідносин дає Верховному Суду підстави зробити такий висновок: у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується.
У разі стягнення частини виконавчого збору на момент відкриття приватним виконавцем провадження з виконання того ж самого виконавчого документа стягнута частина виконавчого збору не повертається.
Застосування аналогії закону дозволяє Верховному Суду також зробити висновок, що у такому випадку належний та ефективний спосіб захисту, здатний відновити й захистити права боржника, полягає у закінченні виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 у справі №320/6215/19».
Проаналізувавши встановлені обставини, а також правову позицію Верховного Суду, можна прийти до наступних висновків:
- питання подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж виконавчого документа є несправедливим з огляду на те, що стягнення виконавчого збору чи основної винагороди одночасно як таких, є неприпустимим.
- у разі коли державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, то надалі виконавчий збір не стягується;
- у разі настання такої ситуації ефективним способом захисту порушеного права позивача є закінчення виконавчого провадження зі стягнення виконавчого збору.
Як уже згадувалось, старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень Уляною Петрівною було відкрито виконавче провадження ВП №64059779 при примусовому виконанні виконавчого листа №461/3197/18 виданого 28.12.2020 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 забезпечувального платежу, що становить 1169470 грн. та 1021300,00 грн. завдатку, а всього 2190770,00 грн.
Старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень Уляною Петрівною було стягнуто з позивача у даній справі виконавчий збір у розмірі 219077,00 грн. (постанова від 08.01.2021 року, ВП №64059779).
В подальшому, за заявою представника стягувача вказаний виконавчий лист було повернуто стягувачу.
Після повернення державним виконавцем згаданого виконавчого листа стягувачу приватним виконавем виконавчого округу Львівської області Білецьким Ігорем Мироновичем було відкрито виконавче провадження ВП №68400764 при примусовому виконанні того ж самого виконавчого листа №461/3197/18 виданого 28.12.2020 року Сихівським районним судом м.Львова про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 забезпечувального платежу, що становить 1169470 грн. та 1021300,00 грн. завдатку, а всього 2190770,00 грн., за наслідками чого ним було стягнуто з позивача основну винагороду у сумі 219077,00 грн.
При цьому, суд звертає увагу, що виконавче провадження ВП №68397327, яке відкрито старшим державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Грень Уляною Петрівною, стосується виконання постанови у ВП№64059779 від 08.01.2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 219077,00 грн.
Беручи до уваги уже згадані правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що у даній ситуації з метою недопущення подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцям за виконання одного й того ж судового рішення виконавче провадження ВП №68397327 зі стягнення виконавчого збору підлягає закінченню.
Відтак, на переконання суду, позовні вимоги у даному випадку є підставними та обґрунтованими.
Щодо посилань відповідача на пропуск строку звернення до суду.
Суд звертає увагу, що його відмова у закінченні виконавчого провадження, викладена у листі-відповіді, датована 12.08.2024 року.
Відтак, саме з цієї дати слід розпочинати відлік строку звернення до суду із даним позовом.
До суду представник позивача звернувся 21.08.2024 року, дотримавшись десятиденного строку зверненням до суду встановленого для даної категорії справ.
Судом не беруться до уваги також інші твердження відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження ВП №68397327 не відповідає критеріям правомірності передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ч.2 ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не закінчення виконавчого провадження ВП №68397327.
Зобов'язати Сихівський відділ державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: м.Львів, пр.Червоної Калини, 109, код ЄДРПОУ 35009295) закінчити виконавче провадження ВП №68397327 зі стягнення виконавчого збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сихівського відділу державної виконавчої служби у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (адреса: м.Львів, пр.Червоної Калини, 109, код ЄДРПОУ 35009295) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович