Справа №443/1663/24
Провадження №1-кп/443/150/24
іменем України
12 вересня 2024 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю: секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жидачів справу на підставі обвинувального актута угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141130000184 від 13.02.2024 відносно
неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ходорів Жидачівського району Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, студента 1 курсу Ходорівської філії Технічного коледжу національного університету «Львівська політехніка», не працюючого, неодруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4
захисника адвоката ОСОБА_5
обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_3
12.02.2024 року приблизно о 23 год 20 хв неповнолітній ОСОБА_3 разом із особою, відносно якої матеріали справи виділено в окреме провадження, достовірно знаючи про військову агресію Збройних сил російської федерації та впровадженням 24.02.2022 на території України воєнного стану, перебували на АДРЕСА_2 , де в них виник умисел на крадіжку чужого майна, вчинену за попередньою змовою групою осіб, поєднану із проникненням до житла, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
Так, приблизно о 23 год 30 хв неповнолітній ОСОБА_3 , керуючись прямим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна поєднане з проникненням до житла, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, з особою, відносно якої матеріали справи виділено в окреме провадження, діючи в умовах воєнного стану, через незачинені двері проникли до житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , звідки таємно викрали перфоратор марки «Vorhut VR90H» вартістю 2 095 (дві тисячі дев'яносто п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, пилу ланцюгову бензинову марки «Atlant A 745» вартістю 2900 (дві тисячі дев'ятсот) гривень, якими розпорядилися на власний розсуд.
Своїми умисними діями, неповнолітній ОСОБА_3 завдав матеріальної шкоди ОСОБА_6 на загальну суму 4 995 (чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Таким чином, ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
12.09.2024 між прокурором ОСОБА_4 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності законного представника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до якої враховуючи особу обвинуваченого неповнолітнього ОСОБА_3 , ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зокрема те, що він висловив осуд своєї неправомірної поведінки, щиро покаявся, вибачився у потерпілого, у якого претензій до нього немає, вчинив злочин будучи неповнолітнім, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за вчинене ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України та 102 КК України - у виді 1 року позбавлення волі.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 75, ст. 104 КК України сторонами узгоджено звільнення неповнолітнього ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Згідно з умовами даної угоди обвинуваченому роз'яснено наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 , зазначив, що вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 , підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та пояснив, що він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, тому просить затвердити угоду.
В судовому засідання захисник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 просить суд затвердити дану угоду.
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленим про судове засідання, до суду не прибув, подав заяву в якій просить судовий розгляд проводити без його участі. Не заперечує проти затвердження угоди, оскільки матеріальні збитки йому відшкодовані.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
При вирішенні питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд враховує, що злочин, передбачений ч.4 ст.185 КК України у вчиненні якого ОСОБА_3 , беззастережно визнав себе винуватим, відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Разом з тим, суд шляхом проведення опитування неповнолітнього обвинуваченого переконався, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності законного представника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з'ясовано, що неповнолітній обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 , суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжки), за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Обираючи міру покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_3 за злочин передбачений ч. 4 ст. 185 КК України суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, який, вчинений умисно, з корисливих мотивів, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог ч. 4 ст. 469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, особу винного, що він є неповнолітнім, не одруженого, раніше не судимий , позитивно характеризується за місцем проживання та негативно характеризується за місцем навчання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Крім цього, судом взято до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді про середній ризик небезпеки скоєння повторного правопорушення.
При призначенні покарання, суд враховує що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому неповнолітньому ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.
Відповідно до ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Суд приймає до уваги сукупність вище перелічених обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. При цьому суд враховує також особу винного, який раніше не судимий, характеризується позитивно за місцем проживання та негативно характеризується за місцем навчання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, є неповнолітньою та навчається коледжі на 1 курсі.
На момент розгляду справи в суді обвинувачений неповнолітній ОСОБА_3 добровільно відшкодувала завдану шкоду та потерпілий ОСОБА_6 не заперечує щодо укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим та прокурором у кримінальному провадженні.
Вищенаведені обставини, на думку суду, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а тому враховуючи характеризуючі дані щодо ОСОБА_3 , а також зважаючи на вищезазначені пом'якшуючі покарання обставини, з врахуванням принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України та 102 КК України і призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі передбаченою санкцією ч.4 ст. 185 КК України, а самеу виді 1 року позбавлення волі.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 75, ст. 104 КК України сторонами узгоджено звільнення неповнолітнього ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Також, судом беруться до уваги роз'яснення викладені в ч. 2 абз. 5 п. 12 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод» № 13 від 11.12.2015, згідно яких, тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно ч. 3 ст. 75 КК України визначаються виключно судом.
З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених положеннями ст. 65 КК України.
Доля речових доказів слід вирішити у порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Питання щодо стягнення судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України, з врахуванням того, що на розгляді у суді перебуває виділене кримінальне провадження щодо іншої особи яка також обвинувачується у вчинення даного кримінального правопорушення, а відтак з неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_8 слід стягнути половину витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи №1396/24 від 14.03.2024 та судово-товарознавчої експертизи № 1759/24 від 01.04.2024.
Запобіжний захід, щодо неповнолітнього ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Керуючись ст.ст. 370,371,374, 615 КПК України суд,
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 12.09.2024 між прокурором ОСОБА_4 та неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності законного представника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024141130000184, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 лютого 2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Неповнолітнього ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити неповнолітньому ОСОБА_3 покарання узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 12.09.2024 покарання за ч.4 ст.185 КК України з застосуванням ст. 69 КК України та 102 КК України - у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ст.75, ст.104 КК України звільнити неповнолітнього ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить новий злочин і виконає покладені на нього судом обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст.76 КК України покласти на неповнолітнього ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази:
одяг, а саме: балонову куртку сірого кольору з капюшоном з круглою емблемою з круговим надписом «Respect yourstyle» на лівому рукаві наявний надпис «kChina» жовтого кольору, на рукавах та внизу наявний манжети чорного кольору, чорні спортивні штани, які згідно постанови про визнання в якості речового доказу від 25.03.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024141130000184 від 13.02.2024 та відповідно до розписки ОСОБА_7 знаходяться в останньої - залишити за належністю у ОСОБА_7 ;
відеозапис, який записаний на компакт-диск «НР» DVD-R, 4.7 GB, 120 min, який згідно постанови про визнання в якості речового доказу від 15.03.2024 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024141130000184 від 13.02.2024 - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь судового експерта ОСОБА_8 (р/р НОМЕР_1 ) судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №1396/24 від 14.03.2024 в сумі 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок та судово-товарознавчої експертизи № 1759/24 від 01.04.2024 в сумі 140 (сто сорок) гривень 00 копійок, а всього разом стягнути 290 (двісті дев'яносто) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід, щодо неповнолітнього ОСОБА_3 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Роз'яснити неповнолітнім ОСОБА_3 та їх обов'язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 12.09.2024 та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.
Роз'яснити ОСОБА_3 та про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1