Справа № 333/1089/24
1-кп/333/543/24
29 серпня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12023082040001656 від 08.11.2023 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Значкове Вільнянського р-ну Запорізької обл., громадянина України, з базовою середньою освітою, не одруженого, який не має на утриманні малолітніх дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , який перебуває на посаді стрілець-кулеметник, у званні солдат, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 186 ч.4 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.4 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування посилався на наступне.
Так, вважає, що під час проведення судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 :
- може переховуватися від суду;
- незаконно впливати на свідків;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого
ч. 4 ст. 186 КК України. Вказане кримінальне правопорушення відноситься згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, а саме: 08 листопада 2023 року приблизно о 20 годині 30 хвилин знаходячись в будинку за адресою: АДРЕСА_3 діючи повторно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із подальшими змінами з метою особистого збагачення, відкрито вихватив з рук потерпілої ОСОБА_6 , мобільний телефон «XiaomiRedmi» моделі «12С» у корпусі синього кольору, IMEI (1) НОМЕР_2 , IMEI (2) НОМЕР_3 із сім-картами операторів мобільного зв?язку «Водафон» № НОМЕР_4 та «Київстар» № НОМЕР_5 вартістю 7000 гривень, тим самим відкрито заволодів належнім останній мобільним телефоном. Після чого ОСОБА_3 зник з місця злочину разом з викраденим майном і розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій майнову шкоду на суму 7000 гривень. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи що ОСОБА_3 може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від суду. Чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, останній може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи те, що обвинувачений обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення.
У зв'язку із зазначеними вище обставинами, сторона обвинувачення приходить до висновку, що вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник не заперечували відносно клопотання прокурора.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2023 відносно ОСОБА_3 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 07 січня 2024 року включно.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 04.07.2024 відносно ОСОБА_3 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 01 вересня 2024 року включно.
На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 10 років позбавлення волі).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_3 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Суд також враховує, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий за вчинення злочинів.
Також, враховуючи те, що ОСОБА_3 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення, існує ризик, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком, передбаченим п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім цього, перебуваючи на волі, виникає ризик вчинення ним дій, спрямованих на приховування та знищення речових доказів його протиправної діяльності, також ОСОБА_3 може самостійно або через інших осіб перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні.
Крім того, суд враховує, що як вбачається з ухвал Жовтневого районного суду м. Запоріжжя, які містяться в ЄДРСР, зокрема від 06.02.2023, в рамках об'єднаного кримінального провадження № 12021082130001500 від 20.11.2021 за ч.2 ст.186 КК України, № 12021087130001308 від 29.12.2021 за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, ч.3 ст.185 КК України за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст.186, ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, яке знаходиться в провадженні Бердянського міськрайонного суду Запорізької області і на сьогодні не розглянуто, ОСОБА_3 змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання з покладенням відповідних обов'язків строком до 07 квітня 2023 року. Тобто, з моменту звільнення з-під варти минуло дев'ять місяців і ОСОБА_3 знов обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.
На підставі вказаного, суд дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі обвинуваченого, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам є тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 331, 372 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 27 жовтня 2024 року включно з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10.11.2023.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя : ОСОБА_1