12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 300/774/19
адміністративне провадження № К/990/32951/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М., (далі - Суд) перевіривши касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі у справі №300/774/19 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови про накладення штрафу,
У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) про визнання протиправною та нечинною постанови від 26.03.2019 № 432 Про накладення штрафу на ПАТ "Івано-Франківськгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання (далі -постанова від 26.03.2019 № 432, оскаржуване рішення).
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що з 04.03.2019 по 18.03.2019 відповідачем проводилась планова перевірка дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. За результатами перевірки, відповідачем було складено акт №82 від 18.03.2019. Відповідач 26.03.2019 провів відкрите засідання з розгляду акта №82 за результатами якого прийнято оскаржуване рішення. На думку позивача, вказана постанова є протиправною та нечинною, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.04.2019 відкрито провадження у цій адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 вирішено задовольнити клопотання відповідача про розгляд за правилами загального позовного провадження та подальший розгляд справа проводити за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024 позовні вимоги задоволено:
- визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 26.03.2019 №432 "Про накладення штрафу на ПАТ "Івано-Франківськгаз" за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання".
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що з урахуванням приписів частини 5 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 №1540-VIII (далі - Закон № 1540-VIII) оскаржене рішення стосується не тільки накладення штрафних санкцій, а й усунення виявленого порушення ПАТ «Івано-Франківськгаз» вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, тому відповідач зобов'язаний був видати окреме розпорядження. Водночас НКРЕКП, прийнявши оскаржену постанову без попереднього винесення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, позбавила позивача можливості усунути порушення, виявлені під час здійснення заходу нагляду (контролю), а, отже, уникнути застосування в подальшому до підприємства штрафних санкцій. Також суд першої інстанції вважав, що ступінь соціальної напруги не може впливати на розмір штрафних санкцій, застосованих відповідачем до позивача, тому покликання НКРЕКП на цю обставину, як на підставу для накладення на позивача штрафу в максимальному розмірі є необґрунтованими, а отже оскаржена постанова прийнята з порушенням принципу пропорційності є протиправною та підлягає скасуванню.
Окрім того суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова від 26.03.2019 № 432 прийнята з порушенням строку на притягнення до відповідальності з дня складення акту перевірки; відповідачем застосовано до позивача найвищий розмір санкції за порушення, виявлені за зверненням одного споживача, а тому відсутні підстави вважати, що НКРЕКП дотрималося принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій при притягненні позивача до відповідальності, крім того, обмежило позивача у правах тим, що відповідач не дав можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення, оскільки ним не видавалося розпорядження про усунення порушень.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважив, що посилання відповідача про правомірність форми складеного Акта №82 уніфікованій формі Методики №342, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, є обґрунтованими.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції від 10.07.2019, суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 14.08.2024 врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 у справі № 300/775/19.
Не погодившись з такими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, НКРЕКП 23.08.2024 направила до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, у якій просить скасувати вищевказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог.
Касаційна скарга відповідача мотивована зокрема, тим, що НКРЕКП під час здійснення контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов та прийняття оспорюваної постанови дотримано вимоги частини п'ятнадцятої статті 19 Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII) та частини одинадцятої статі 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).
Скаржник заперечує проти висновків судів про наявність у нього обов'язку перед накладенням на суб'єкта господарювання штрафу видати розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, мотивуючи це тим, що у першу чергу відповідач керується та застосовує норми Закон № 1540-VIII, які є спеціальними при проведенні планових або позапланових перевірок, та у разі відсутності відповідної норми у спеціальному законі можуть бути застосовані норми Закону № 222-VIII та Закону № 877-V.
На думку відповідача, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме внаслідок неправильного застосування норм Кодексу газорозподільних систем, необґрунтовано відхилено його доводи про те, що положеннями цього Кодексу в частині приведення природного газу до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об'ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер.
Також відповідач наголошує, що чинними нормативно-правовими актами, у тому числі Кодексом газорозподільних систем, взагалі не визначено величин коефіцієнтів приведення до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків із побутовими споживачами, а отже і такі дії операторів ГРМ є неправомірними.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, що передбачають нові підстави для касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Враховуючи положення процесуального закону необхідно зазначити, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як підставу для касаційного оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій та для прийняття Верховним Судом до розгляду касаційної скарги зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Вказану підставу вмотивовано відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми частини 6 статті 59 Закон України «Про ринок природного газу» від 09.04.2015 № 329-VIII (далі - Закон № 329-VIII) у її взаємозв'язку із Законом № 1540-VIII (статті 13, 14 19), Законом № 877-V (частини одинадцятої статті 7) Законом № 222-VIII (стаття 19) та Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428.
Як уже було зазначено, відповідач в обґрунтування підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо наведених норм права заперечує проти висновків судів про наявність у нього обов'язку перед накладенням на суб'єкта господарювання штрафу видати розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов, мотивуючи це тим, що у першу чергу НКРЕКП керується та застосовує норми Закону № 1540-VIII, які є спеціальними при проведенні планових або позапланових перевірок, та у разі відсутності відповідної норми у спеціальному законі можуть бути застосовані норми Закону № 222-VIII та Закону № 877-V. Окрім того, висловлює незгоду з приводу висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення ним строку на притягнення позивача до відповідальності з дня складення акту перевірки та меж дискреційних повноважень відповідача під час накладення штрафу за порушення статті 59 Закону № 329-VIII.
Суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо обов'язковості прийняття НКРЕКП розпорядження щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю.
Суд акцентує увагу на правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.09.2020 у справі № 300/775/19, щодо застосування норм частини п'ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», частин восьмої, одинадцятої статті 7, пункту 1 частини першої статті 8 та частини першої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якого положеннями чинного законодавства визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, фінансові та адміністративні санкції до суб'єкта господарювання не застосовуються.
Суд наголошує, що у нормах наведених законів щодо видачі припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) немає змістовної колізії, проаналізовані вище норми не суперечать одна одній, а відсутність у Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» чітко визначеної норми про те, що Регулятор зобов'язаний приймати розпорядження про усунення Ліцензійних умов не суперечить та не виключає обов'язку НКРЕКП виконувати приписи Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення окремим документом у 3-денний строк з моменту перевірки розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.
Окрім того, у постанові від 30.09.2020 у справі № 300/775/19 Верховний Суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем оскарженої постанови поза межами, встановленого частиною шостою статті 59 Закону № 329-VIII, п'ятиденного строку є підставою для визнання її протиправною та скасування.
Суд звертає увагу, що вказана правова позиція була підтримана Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15.02.2022 у справі № 120/1139/19-а, 08.06.2022 у справі №560/1394/19, від 01.06.2022 у справі №620/1113/19 та від 28.02.2023 у справі. №460/1145/19
Окрім того, доводи касаційної скарги з приводу того, що висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 30.09.2020 у справі № 300/775/19, які враховані та застосовані судами попередніх інстанцій не є релевантними до цієї справи № 300/774/19 є хибними, помилковими та категорично неприйнятними з огляду на тотожність суб'єктного складу учасників відносин, предмета позову, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення). Єдиною відмінною обставиною у зазначених справах є порядок проведення відповідачем перевірки позивача (планова/позапланова). Проте вказана обставина жодним чином не свідчить про нерелевантність вказаних справ, враховуючи вищенаведені ознаки подібності справ № 300/775/19 та № 300/774/19.
З урахуванням наведеного, Суд приходить до переконання про те, що суд касаційної інстанції вже викладав висновки щодо застосування норм частини шостої статті 59 Закону №329-VIII у її взаємозв'язку із Законом № 1540-VIII (статті 13, 14 19), Законом № 877-V (частини одинадцятої статті 7) Законом № 222-VIII (стаття 19) та Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 № 428.
Суди попередніх інстанцій розглянули цю справу (№ 340/774/19) відповідно до таких висновків. Наведене виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Окрім того в касаційній скарзі підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
НКРЕКП вказує, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, суди попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.02.2019 у справі № 826/14482/17, від 29.07.2020 у справі № 826/14445/17, від 14.03.2019 у справі № 826/3880/18, від 24.11.2021 у справі № 320/5797/19, від 20.04.2020 у справі № 640/21345/18, від 14.03.2023 у справі № 540/2183/19, від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21, від 04.04.2023 у справі № 640/10934/19 щодо того, що такий вид державного регулювання містить рекомендації, які стосуються винятково структурного підрозділу НКРЕКП і не породжують жодних наслідків для позивача. Також вказує про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, висловлених Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 по справі №810/5546/15 та від 10.04.2020 у справі № 640/111/19 та від 29.05.2024 у справі №600/2656/21-а.
Верховний Суд звертає увагу, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Так, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Таким чином, для встановлення подібності справ і відносин слід враховувати сукупність таких критеріїв, як подібність фактичних обставин, суб'єктний склад, об'єкт і предмет правового регулювання, а також умови застосування правових норм.
Суд зауважує, що обставини у порівнювальних справах не є подібними з огляду на таке.
Суд відхиляє та вважає необґрунтованим посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 10.04.2020 у справі № 640/111/19, оскільки у названій справі Суд не приймав нового рішення, а направив справу на новий розгляд для встановлення обставин в частині повноважень НКРЕКП унормовувати саме облік об'єму (обсягу) спожитого населенням газу та через зміни в порядку обліку газу, спожитого населенням, впливати на формування його вартості шляхом видання розпорядчих документів
Щодо доводів касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій, висловлених Верховним Судом у постанові від 03.04.2018 у справі №810/5546/15 Суд констатує, що вказані висновки стосувались застосування норм пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України. Проте зазначений нормативний акт правовідносини, щодо яких виник спір у справі, яка розглядається, не регулює і не застосовується.
У справі № 826/14482/17 (постанова Верховного Суду від 04.02.2019) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, а також Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
У справі № 826/14445/17 (постанова Верховного Суду від 29.07.2020) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії та Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії та невиконання рішення НКРЕКП від 28 вересня 2017 року № 1173.
У справі № 826/3880/18 (постанова Верховного Суду від 14.03.2019) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов з виробництва електричної енергії, та Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії.
У справі № 320/5797/19 (постанова Верховного Суду від 24.11.2019) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов з розподілу електричної енергії та Ліцензійних умов з провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії.
У справі № 640/21345/18 (постанова Верховного Суду від 20.04.2022) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов з виробництва теплової енергії.
У справі № 540/2183/19 (постанова Верховного Суду від 14.03.2023) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов з передачі електричної енергії, Ліцензійних умов з постачання електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання.
У справі № 640/17821/21 (постанова Верховного Суду від 21.03.2023) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії.
У справі № 640/10934/19 (постанова Верховного Суду від 04.04.2023) спірні правовідносини виникли щодо дотримання позивачем Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, здійснення заходів державного регулювання».
Суд відхиляє та вважає необґрунтованим посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.05.2024 у справі №600/2656/21-а, оскільки така у спірних правовідносинах не є релевантною, так як між сторонами виник інший предмет спору (визнання протиправною та скасування постанови НКРЕКП від 14.04.2021 № 650 «Про накладення штрафу на ТОВ «Чернівцігаз Збут» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та здійснення заходів державного регулювання»; стягнення на користь ТОВ "Чернівцігаз Збут" за рахунок бюджетних асигнувань НКРЕКП сплачений ТОВ "Чернівцігаз Збут" штраф в сумі 425000 грн).
Отже, правовідносини у наведених НКРЕКП справах суттєво відрізняються від справи № 300/774/19. Висновки Верховного Суду у наведених скаржником справах не релевантні до обставин справи та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Вказане виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанції за цією касаційною скаргою, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки відсутні підстави вважати, що оскаржувані судові рішення та зазначені вище постанови Верховного Суду прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права.
Таким чином, межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, викладеними скаржником, та зазначеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не зазначено належним чином обґрунтованих підстав для касаційного оскарження рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі у справі №300/774/19, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
За таких обставин касаційна скарга НКРЕКП підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України, Суд,
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2024 у справі у справі №300/774/19 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови про накладення штрафу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується
СуддяВ. М. Бевзенко