Справа № 753/2122/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/12411/2024
11 вересня 2024року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року у складі судді Котвицького В.Л.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
У січні 2024 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, у якому просила:
- розірвати шлюб, укладений 23 квітня 2016 року між нею та ОСОБА_1 ;
- стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходу.
Позов обґрунтовано тим, що позивачка перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 23 квітня 2016 року, від якого мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка зазначає, що протягом останнього року сімейне життя між нею та відповідачем поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних стосунків. У сторін сформувалися протилежні погляди на подружнє життя та ведення спільного господарства. Між подружжям постійно виникають сварки, свідком яких стає малолітня дитина, що негативно впливає на її морально-психологічний стан.
Наразі вже шість місяців сторони не проживають разом. Спільна дитина сторін проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 року позов ОСОБА_2 задоволено. Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розірвання шлюбу прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його в частині розірвання шлюбу скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог у цій частині відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні клопотання поданого відповідачем про надання строку для примирення подружжя та не надано хоча б будь-якого строку для примирення подружжя.
Зазначено, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення справи.
Звертає увагу суду на те, що в рішенні суду зазначено наступне: «Вказаний розмір аліментів з врахуванням рівного обов'язку обох батьків на утримання та виховання дитини буде відповідати інтересам та потребам сина». Тоді як аліменти стягувалися на утримання доньки.
Посилається на те, що з огляду на системний взаємозв'язок ст.ст. 76, 263-265, 376 ЦПК України, вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення допустив порушення, а саме всупереч приписам ст. 111 СК України не вжив заходів для примирення подружжя, тоді як одна зі сторін про це прохала.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд прави повідомлялися належно.
Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
З урахуванням положень частини другої ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Убачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині розірвання шлюбу, а тому в частині вимог про стягнення аліментів апеляційною інстанцією не переглядається.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Оскаржуване судове рішення в оскаржуваній частині відповідає зазначеним вимогам в повному обсязі.
У справі встановлено, що з 23 квітня 2016 року сторони перебувають у шлюбі зареєстрованому Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 517 (а.с. 7).
Від шлюбу подружжя має дочку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що примирення сторін неможливе, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивачки, заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі позивачки.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
За змістом ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Статтею 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до частини першої статті 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Положеннями частин третьої, четвертої статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Частиною 3 статті 105 СК України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Згідно з положеннями ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства (ст. 111 Кодексу).
За приписами ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до статті 112 СК України при розірванні шлюбу за позовом одного з подружжя суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру та бажання зберегти шлюб з відповідачем.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 10, 11 постанови Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21 грудня 2007 року № 11 проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши наявні у справі докази та обставини справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження їхнього шлюбу буде суперечити інтересам сторін.
Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже являється таким, що буде суперечити його інтересам виходячи з положень ст. 24 СК України.
З урахуванням указаним обставин, доводи апеляційної скарги не мають суттєвого значення, оскільки позивачка наполягала на розірванні шлюбу, а тому відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що являється неприпустимим.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Колегія суддів вважає, що примирення і подальше подружнє життя сторін є неможливим, оскільки сім'я фактично розпалася і подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, який не бажає перебувати в шлюбі з відповідачкою, тобто на даний час не існує її вільної згоди на шлюб, а відтак наявні підстави для розірвання шлюбу.
Таким чином доводи апеляційної скарги про не вжиття судом заходів для примирення подружжя, тоді як одна зі сторін про це прохала, колегією суддів відхиляється.
Отже судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача і новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 квітня 2024 рокузалишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2024 року.
Суддя-доповідач:
Судді: