Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/11791/2024 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 760/24894/23
11 вересня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Коробенка С.В, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, сплачених за комунальні послуги, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення коштів, сплачених за комунальні послуги.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_2 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом, виданим 22.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М.А., реєстраційний №340.
Право власності на квартиру зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М.А. (витяг з реєстру від 22.09.2021 за №276158746).
Право власності на житло було отримано на підставі Акту про проведені електронні торги, згідно Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок купівлі цієї квартири на відкритих електронних торгах. Раніше вказана квартира належала на праві власності ОСОБА_1 .
Зазначав, що відповідно до витягу від 07.02.2022 року №78977622 з Реєстру територіальної громади м.Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, виданого за адресою: АДРЕСА_2 - зареєстровані особи за вказаною адресою відсутні.
Вказував на те, що 28.09.2021 року він прибув до квартири АДРЕСА_1 для підготовки передачі квартири в оренду та здійснення перевірки показників і стану лічильників електро-, водопостачання, що знаходяться в квартирі та визначення об'єму будівельних робіт по поточному ремонту квартири, але потрапити в квартиру не зміг.
Зазначав, що в належній йому квартирі, без жодних законних підстав, знаходиться ОСОБА_1 (відповідач 1) та її син ОСОБА_3 - відповідач 2.
Відповідачі відмовилися виселятися з квартири, сплатити наявний борг за комунальні послуги по квартирі.
Відповідачі не є власниками цієї квартири та не є членами сім'ї власника, мають зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
Зазначав, що 01.05.2023 року рішенням Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/15798/22 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення - задоволено. Вирішено виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
На дату подання цього позову, рішення Святошинського районного суду міста Києва у справі №759/15798/22 не виконано та справа перебуває на розгляді апеляційної скарги відповідача 1 в Київському апеляційному суді.
Зазначав, що житлово - експлуатаційні підприємства здійснюють нарахування на оплату своїх послуг відповідно на власника квартири. Позивач, з вини відповідачів, позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися своєю власністю та змушений нести витрати за комунальні послуги за утримання квартири, якими користуються відповідачі.
Вказув на те, що зареєстрував 20.10.2023 року електронний кабінет на сайті ПрАТ «АК «Київводоканал» з особовим рахунком НОМЕР_1 .
Зазначав, що 20.10.2023 року він сплатив заборгованість за спожиті відповідачами послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування по об'єкту за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок НОМЕР_1 , в розмірі 12 974,00 грн., з огляду на що вважає необхідним стягнути вказану суму з відповідачів, як осіб, які фактично користувалися комунальними послугами, проте не сплатили їх вартість.
З урахуванням викладеного, просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 збитки у розмірі 12 974, 01 грн, витрати по сплаті судового збору у сумі 1073, 60 грн, та витрати по оплаті правової допомоги в розмірі 9000 грн.
23 листопада 2023 року представник позивача ОСОБА_2 адвокат Горлатий Олександр Васильович подав до суду першої інстанції заяву, в якій просив суд залишити позов ОСОБА_2 в частині вимог до ОСОБА_3 без розгляду.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року заяву ОСОБА_2 задоволено. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, сплачених за комунальні послуги залишено без розгляду.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму коштів, сплачених ним за комунальні послуги, в розмірі 12974,01 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати пов'язані з розглядом справи в розмірі 7073,60 гривень.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, 01 травня 2024 року відповідач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила суд скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року. Зазначає, що вказане рішення суду є незаконним та необгрунтованим у зв'язку з тим, що судом було неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також порушення норм процесуального права.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що на сьогодні відкрито апеляційне провадження по справі № 759/3256/23 про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, та застосування наслідків недійсності правочину. Предметом позову ОСОБА_1 у даній справі, відповідно до вимог її позовної заяви, є:визнання недійсними електронних торгів ДП «Сетам»; визнання недійсним правочину (договору купівлі-продажу 3-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 ) укладеного за результатами електронних торгів, застосування до правочину щодо реалізації на електронних торгах квартири наслідків його недійсності, а саме: припинення права власності переможця торгів ОСОБА_2 на квартиру, витребування майна з його володіння та визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 ; скасування протоколу про проведені електронні торги, акту про проведені електронні торги, свідоцтва про право власності ОСОБА_2 ; скасування рішення про державну реєстрацію права власності та державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на дану квартиру.
Зазначає, що позов про визнання торгів недійсними нею подано з причини численних грубих порушень порядку реалізації арештованого майна, зокрема, істотно занижена ціна реалізації квартири (згідно судової експертизи).
Вказує на те, що 20 жовтня 2023 року ОСОБА_2 сплатив добровільно, одноразово, без жодних домовленостей з нею вартість послуг з постачання холодної води, як власник майна ( квартири). При цьому сплату за абонентське обслуговування та водовідведення він не вносив, дана сплата була разовою, більше сплати комунальних послуг не було.
Зазначає, що договір надання послуг на сьогодні укладений ПрАТ «Київводоканал» з ОСОБА_4 . Позивач договір постачання холодної води, абонентського обслуговування та водовідведення не переоформлював на своє ім?я.
Не погоджується із твердженням позивача, що жодного разу вона не сплачувала вартості спожитих комунальних послуг в квартирі АДРЕСА_1 , оскільки з виписки з електронного кабінету вбачається, що частково вносились платежі з погашенням боргу, з огляду на що з сумою боргу вона не погоджується.
Апелянт вважає, що одноразова плата комунальних послуг з постачання холодної води була зроблено з метою подати до неї, та її сина позов і відсудити правову допомогу.
Зазначає, що як доказ проживання її та її сина в кватирі АДРЕСА_1 позивач надав Акти про проживання з іншої справи і зазначив, що оригінали знаходяться у неї. Однак таких актів у неї немає, а акти, оригінали яких є у ОСОБА_2 , на її думку, - підробка.
Вказує на те, що ОСОБА_3 перебуває на казарменому положенні у лавах ЗСУ, про що є довідка з місця служби. Про це позивач дізнався після того, як ОСОБА_3 подав до суду клопотання про зупинення судового провадження у зв'язку з тим, що з 07.03.22 року він знаходиться на казарменому положенні у лавах ЗСУ по теперішній час.
Зазначає, що 02 квітня 2024 року в засіданні суду дізналась, що ОСОБА_2 відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3 . При ознайомленні зі справою 29 березня 2024 року у справі клопотання про відмову від вимог не було. 03 квітня вона отримала ухвалу про задоволення клопотання про відмову від позовних вимог до ОСОБА_3 , яке було подано 23 листопада 2023 року. А це на думку апелянта підробка офіційних документів, що не могло відбутися без робітників суду.
Зазначає, що це не перший випадок подання основних доказів підробки. З цього приводу відкрите кримінальне провадження № 12024105080000229 від 23.02.2024 року, у Святошинському УП.
11 червня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Горлатим Олександром Васильовичем було подано відзив на апеляційну скаргу. У вказаному відзиві представник позивача вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Зазначає, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на обґрунтування заявлених у ній вимог посилається на залишення судом першої інстанції поза увагою обставин, що підтверджують та/або спростовують факт набуття позивачем ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 . Також зазначає, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду тривало апеляційне провадження у справі №759/3256/23, предметом розгляду в якій є позов про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведених електронних торгів та застосування наслідків недійсності правочину. При цьому, відповідач не наводить жодної процесуальної норми, яка б на її думку була порушена судом першої інстанції при дослідженні зазначених доказів (встановлення фактів) у справі та як це вплинуло на її права, як відповідача у цій справі.
Вказує на те, що відповідачем/скаржником в додатках до відзиву на позовну заяву ОСОБА_2 та в додатках до апеляційної скарги на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02.04.2024 року у справі №760/24894/23 не додано жодних доказів, що спростовували б законність набуття позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
В той час як позивачем в якості додатків до його позовної заяви, крім іншого, було додано Свідоцтво про право власності, видане 22.09.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавською М.А. за реєстраційним номером 340 та Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.09.2021 року за №276158746.
Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги розгляд справи № 759/3256/23 за її позовом до Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведених електронних торгів та застосування наслідків недійсності правочину, не заслуговують на увагу, так як згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2023 року у справі № 759/3256/23 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. На цей час вказане рішення знаходиться у провадженні Київського апеляційного суду, який ухвалою від 26 лютого 2024 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 відкрив апеляційне провадження у справі.
Таким чином, судом першої інстанції під час розгляду справи № 759/3256/23 в судовому засіданні за участю позивача та відповідача в порядку ст. 229 ЦПК України було досліджено докази та встановлено обставини набуття позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Щодо тверджень відповідача/апелянта, наведених в її апеляційній скарзі про те, що договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою АДРЕСА_2 укладався ПрАТ «Київводоканал» не з нею (відповідачем), а з її матір'ю ОСОБА_4 зазначає, що дане твердження відповідача жодними належними доказами не підтверджено, а тому є лише припущенням. Так матеріали справи, які були предметом дослідження суду першої інстанції, не містять доказів існування договору на який посилається апелянт. До того ж, мати відповідача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Що ж до позивача, то матеріали справи містять докази реєстрації ним 20.10.2023 року (тобто після набуття права власності на квартиру) електронного кабінету на сайті ПрАТ «АК «Київводоканал» з особовим рахунком НОМЕР_1 та наявності заборгованості по такому рахунку із зазначенням періоду її виникнення: з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року. Розмір заборгованості підтверджується випискою з історії нарахувань ПрАТ «АК «Київводоканал» та сплати комунальних послуг за вересень 2023 року та інформацією з абонентської книжки станом на 20.10.2023 року.
Щодо Актів про проживання відповідача та її сина в квартирі позивача, які нібито в неї відсутні, з огляду на їх підроблення позивачем зазначає наступне. Вказані Акти були складені Головою ОСББ «Перемога 146» ОСОБА_5 за підписами сусідів (прізвища, яких зазначені в Актах) на вимогу сина відповідача ОСОБА_3 , що випливає з самих актів.
Відносно ж заяви апелянта до поліції, доданої нею до апеляційної скарги, в якій вона вказує на факт підробки позивачем Актів від 13.10.2023 року, зазначає, що така заява не містить жодних доказів на підтвердження наведених у ній фактів. У разі наявності сумніву у апелянта щодо підписання зазначених Актів вказаними у них особами, як-то: Головою правління ОСББ та мешканцями сусідніх квартир, апелянт не була позбавлена можливості клопотати перед судом першої інстанції про виклик підписантів в судове засідання та допит їх в якості свідків.
Зазначає, що апелянт ОСОБА_1 в поданій нею апеляційній скарзі зазначає неправдиву інформацію про те, що нею протягом 2021 - 2023 років не було отримано ніякого доходу, що стало підставою для клопотання перед судом про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
На спростування цього зазначає, що відповідач має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.04.1993 року та має зареєстроване місце проживання за цією ж адресою. При цьому, відповідач майже два роки без жодних законних підстав проживала у квартирі, що належить позивачу, а належну їй квартиру АДРЕСА_4 здала в оренду третім особам та отримувала за це платню. При цьому, апелянт не відображала отримані нею доходи від оренди в своїх річних податкових деклараціях за 2021 - 2023 роки. До того ж, відповідач є ФОПом та здійснювала у 2023 році фінансово- господарську діяльність (роздрібна торгівля продовольчими товарами) на території Печерського району міста Києва, перебуваючи на загальній системі оподаткування, і має податковий борг по сплаті податку на прибуток в розмірі 7 618,57 грн., а по сплаті ЄСВ - 48 929, 25 грн. Зазначене свідчить, що відповідач отримує доходи від здачі в оренду квартири та від ведення підприємницької діяльності, які не відображені в її податковій декларації.
З огляду на викладене просив суд рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідачки - без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 8 000 грн.
27 червня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшло заперечення на відзив від апелянта - ОСОБА_1 в якому вона зазначає, що позивач стверджує, що вона добровільно не звільняла квартиру за його вимогою, однак ОСОБА_2 її вперше побачив на засіданні суду за його позовом про виселення в листопаді 2022 року.
Зазначає, що в квартирі ОСОБА_3 з 07.03.2022 року фактично не користувався комунальними послугами, так як мобілізований до лав ЗСУ. В квартирі знаходились його речі, побутова техніка та меблі. Факт її проживання також не доведений.
Вказує на те, що позивач надав Акти фактичного проживання- які на думку апелянта підроблені, про що відкрито кримінальну справу в Святошинському УП.
Зазначає, що рішення суддя ОСОБА_6 виніс на першому підготовчому засіданні а тому викликати свідків, які підписали акт, не було можливості.
З приводу своєї діяльності, як ФОП у 2023 році, зазначає, що позивач вводить суд в оману. За всю діяльність з 2009 року жодного магазина на території Печорського району у неї не було. А квартира за адресою: АДРЕСА_3 - використовується для професійної діяльності. Тамвона зареєстрована як ФОП. Те що позивач вважає її боргом ФОП-це сума податків, які вона повинна сплатити протягом року, так я знаходиться на загальній групі оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та заперечення на відзив на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № 340 від 22.09.2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ( а.с.6, та зворот а.с. 6).
Як вбачається із витягу з Реєстру територіальної громади м.Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні з адресою: АДРЕСА_2 станом на 07.02.2022 року зареєстровані особи відсутні ( а.с. 7).
Із свідоцтва про право власності № 340 від 22.09.2021 року вбачається, що попереднім власником квартири за адресою АДРЕСА_2 була ОСОБА_1 ( а.с. 6).
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року у справі № 759/15798/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення задоволено. Виселено ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
Із акту про фактичне проживання особи від 13.10.2023 року виданого ОСОБА_1 за підписом голови правління ОСББ - Мовчан О.О. вбачається, що ОСОБА_1 яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином- ОСОБА_3 . Вказаний акт підписаний сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( а.с. 16).
Із актів про фактичне проживання особи від 15.12.2016 року, від 02.04.2023 року, від 13.10.2023 року виданих ОСОБА_3 за підписом голови правління ОСББ - Мовчан О.О. вбачається, що ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із матір'ю- ОСОБА_1 . Вказані акти також підписані сусідами ( зворот а.с. 16, а.с. 17, та зворот а.с. 17).
Як вбачається із абонентської книжки та повідомлення -рахунків на сплату за комунальні послуги у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 за особовим рахунком НОМЕР_1 станом на 01.10.2023 року наявна заборгованість за централізоване водопостачання та водовідведення у розмірі 12 974, 01 грн. ( а.с. 8-10).
Із квитанції № 7454590 від 20.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 сплатив на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» суму у розмірі 12 974, 01 грн., з призначення платежу оплата за водопостачання згідно рахунку за вересень 2023 року , о/р НОМЕР_1 АДРЕСА_2 . ( а.с. 11).
Із довідки про проведення перевірки матеріалу ЄО № 65996 від 15.11.2023 року вбачається, що 15.11.2023 року до Святошинського УП ГУНП у м.Києві надійшла заява гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу того, що за адресою: АДРЕСА_2 мешканці квартири відмовляються добровільно виселятися з квартири. Зазначену інформацію зареєстровано до журналу ЄО Святошинського УП ГУНП у м.Києві за № 65996 від 15.11.2023 року.
В ході перевірки було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 де з даного приводу надала письмові пояснення гр. ОСОБА_1 1971 року народження, в яких вказала, що за вказаною адресою проживає близько 30 років та має право власності на вказану квартиру згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом, яке на даний час рішенням суду не анульоване. Також на даний час позовні заяви про примусове виселення гр. ОСОБА_1 з даної квартири знаходяться на стадії судового розгляду, проте, рішення суду про таке примусове виселення відсутнє, а тому проживає у даній квартирі законно ( а.с. 86).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів, сплачених за комунальні послуги, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачка, в порушення умов договорів та вимог закону, зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року житлово-комунальних послуг з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування по квартирі АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 , належним чином не виконувала.
У зв'язку з цим у споживачів комунальних послуг у квартирі виникла заборгованість в розмірі 12974,01 грн, що складалася з боргу за плату за абонентське обслуговування в розмірі 854,36 грн, за централізоване водовідведення (ГВ) в розмірі 1635,13 грн, за централізоване водопостачання та водовідведення в розмірі 10484,52 грн.
Розмір заборгованості підтверджується випискою по історії нарахувань ПрАТ «АК «Київводоканал» та сплату комунальних послуг за вересень 2023 року та інформацією з абонентської книжки станом на 20.10.2023 року. Крім того, розмір заборгованості перед ПрАТ «АК «Київводоканал» не заперечується і самою ОСОБА_1 .
Встановлено, що 20.10.2023 року позивач, як власник квартири та особового рахунку, самостійно погасив заборгованість за спожиті відповідачкою та ОСОБА_3 житлово-комунальної послуги з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентського обслуговування по квартирі АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_2 , в період з 01 січня 2019 року по 30 вересня 2023 року в розмірі 12974,01 грн, що підтверджується квитанцією №7454590 від 20.10.1023 року та інформацією з історії нарахувань ПрАТ «АК «Київводоканал», наданою ОСОБА_1 в додатку до свого відзиву.
Таким чином, виконавши солідарне зобов'язання перед кредитором ПрАТ «АК «Київводоканал» зі сплати суми в розмірі 12974,01 гривень, позивач сам набув прав кредитора на вказану суму по відношенню, зокрема, до ОСОБА_1 як солідарного боржника.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно приписів ст. 1 вказаного Закону, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до п. 1 ч.1, п.1, 5 ч. 3, ст. 20 цього Закону, споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг; споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України №1875-IV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінету Міністрів України.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України №2189-VІІІ, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Згідно п. 1 ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України №2189-VІІІ, споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів; індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 вказаного Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16 дійшов висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відсутність укладеного договору про надання послуг не звільняє споживачів від обов'язку оплачувати надані їм послуги. Поряд з цим вказаний обов'язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі та має істотне значення для її правильного вирішення.
З аналізу наведених вимог закону вбачається, що обов'язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на їх споживача, який є власником майна за яким надаються послуги, або особою, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальні послуги за такою адресою.
Як вбачається із матеріалів справи, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності № 340 від 22.09.2021 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
При цьому, із акту про фактичне проживання особи від 13.10.2023 року, виданого ОСОБА_1 за підписом голови правління ОСББ - Мовчан О.О., вбачається, що ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із сином- ОСОБА_3 . Вказаний акт підписаний сусідами ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ( а.с. 16).
Із актів про фактичне проживання особи від 15.12.2016 року, від 02.04.2023 року, від 13.10.2023 року, виданих ОСОБА_3 за підписом голови правління ОСББ - Мовчан О.О. вбачається, що ОСОБА_3 , який зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із матір'ю- ОСОБА_1 . Вказані акти також підписані сусідами ( зворот а.с. 16, а.с. 17, та зворот а.с. 17).
Вказане свідчить про те, що дійсними споживачами житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_2 у вказаний період є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Із довідки про проведення перевірки матеріалу ЄО № 65996 від 15.11.2023 року вбачається, що 15.11.2023 року до Святошинського УП ГУНП у м. Києві надійшла заява гр. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу того, що за адресою: АДРЕСА_2 мешканці квартири відмовляються добровільно виселятися з квартири. Зазначену інформацію зареєстровано до журналу ЄО Святошинського УП ГУНП у м. Києві за № 65996 від 15.11.2023 року.
В ході перевірки було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_2 де з даного приводу надала письмові пояснення гр. ОСОБА_1 1971 року народження, в яких вказала, що за вказаною адресою проживає близько 30 років та має право власності на вказану квартиру згідно свідоцтва про право власності на спадщину за законом, яке на даний час рішенням суду не анульоване. Також на даний час позовні заяви про примусове виселення гр. ОСОБА_1 з даної квартири знаходяться на стадії судового розгляду, проте рішення суду про таке примусове виселення відсутнє а тому проживає у даній квартирі законно ( а.с. 86).
Окрім того, факт проживання та користування житлово-комунальними послугами відповідачкою підтверджується і наданим до позовної заяви рішенням.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 01 травня 2023 року у справі № 759/15798/22 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення задоволено. Виселено ОСОБА_1 , місце реєстрації АДРЕСА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається, із абонентської книжки та повідомлення -рахунків на сплату за комунальні послуги у квартирі за адресою АДРЕСА_2 за особовим рахунком НОМЕР_1 станом на 01.10.2023 рік наявна заборгованість за централізоване водопостачання та водовідведення у розмірі 12 974, 01 грн. ( а.с. 8-10).
Із квитанції № 7454590 від 20.10.2023 року вбачається, що ОСОБА_2 сплатив на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» суму у розмірі 12 974, 01 грн., з призначення платежу оплата за водопостачання згідно рахунку за вересень 2023 року , о/р НОМЕР_1 АДРЕСА_2 .
З огляду на те, що заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 12 974, 01 грн. відповідача - ОСОБА_1 як споживача вказаних послуг, перед ПрАТ «АК «Київводоканал», було сплачено ОСОБА_2 , як власником квартири де надавалися вказані послуги, то правомірною є вимога останнього про стягнення з відповідача-фактичного споживача ОСОБА_1 заборгованості за спожиті нею житлово-комунальні послуги сплачені ним.
А тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача - ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 суми коштів, сплачених ним за комунальні послуги у розмірі 12 974, 01 грн.
Посилання апелянта на те, що на сьогодні відкрито апеляційне провадження у справі № 759/3256/23 про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, та застосування наслідків недійсності правочину колегія суддів відхиляє з огляду на те, що апелянтом не було надано до апеляційної скарги належних та допустимих доказів на підтвердження відкриття провадження чи будь-яких рішень винесених за результатом розгляду справи на яку посилається апелянт. Представник позивача 05 вересня 2024 року подав до суду апеляційної інстанції копію постанови Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у зазначені справі відповідно до якої апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без задоволення, а рішення Святошинського районного суду м.Києва від 22 листопада 2023 року залишено без змін. Копію вказаної постанови суд долучив до матеріалів справи з метою перевірки доводів учасників справи.
Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що як доказ її проживання і проживання її сина у спірній квартирі позивач надав Акти про проживання з іншої справи і зазначив, що оригінали знаходяться у неї, однак таких актів у неї немає, а акти, оригінали яких є у ОСОБА_2 - на думку апелянта - підробка, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Вказані Акти були складені Головою ОСББ «Перемога 146» ОСОБА_5 за підписами сусідів із зазначенням їх прізвищ на вимогу сина відповідача ОСОБА_3 , що випливає з самих актів.
Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження посилань апелянта на підробку актів, що містяться в матеріалах справи, відсутні клопотання про допит свідків, які підписували та складали дані акти чи клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення дійсності підписів сусідів у вказаних актах. Таких клопотань не містить і апеляційна скарга.
З огляду на зазначене, посилання апелянта на підробку актів є лише її припущенням, а рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.
Доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що при її ознайомленні з матеріалами даної справи 29 березня 2024 року у справі клопотання про відмову від позовних вимог щодо її сина не було, а вже 03 квітня вона отримала ухвалу суду про задоволення клопотання про відмову від позовних вимог до ОСОБА_3 , яке було подано 23 листопада 2023 року, що на думку апелянта є підробкою офіційних документів, що не могло відбутися без робітників суду, колегія суддів відхиляє як такі що спростовуються матеріалами справи з яких вбачається, що заява про відмову від позовних вимог представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Горлатим Олександром Васильовичем було подано через підсистему «Електронний суд» 23.11.2023 року, було зареєстровано судом першої інстанції 23.11.2023 року під вхідним 75508, та підшито в матеріали справи відповідно до вимог Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах в хронологічному порядку.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про намір відповідача ухилитися від сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна, як учасниця Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
У кожному конкретному випадку суд повинен ретельно оцінити докази й мотиви заявника, уважно вивчити обставини справи та надати мотивований висновок щодо судового спору.
При цьому колегія суддів зазначає, що аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте, Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Суд у своєму рішенні навів достатні мотиви з яких не прийняв до уваги заперечення відповідача та взяв до уваги доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані житлові та комунальні послуги, послуги з управління та обслуговуванням будинку, прибудинкової території та території комплексу.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Питання щодо розподілу судових витрат пов'язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати відповідача не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Горлатий Олександр Васильович просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
На підтвердження понесених витрат сторона надала до суду апеляційної інстанції документи, а саме: попередній орієнтовний розрахунок розміру витрат на оплату послуг адвоката згідно договору про надання професійної правничої допомоги№ 18/10/23 від 18.10.2023 року, відповідно до якого сума судових витрат, які ОСОБА_2 поніс та очікує понести у зв'язку з розглядом цієї справи в Київському апеляційному суді становить 8 000 грн.; акт №2 виконаних робіт адвоката від 11 червня 2024 року.
Також в матеріалах справи наявний договір про надання професійної правничої допомоги № 18/10/23 від 18 жовтня 2023 року.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву - частина 8 статті 141 ЦПК України.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги - частина 3 статті 137 ЦПК України.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги, та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
За положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до вимог ч.ч.5,6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правову допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Аналізуючи подані представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Горлатим Олександром Васильовичем докази понесених позивачем витрат на правову допомогу в Київському апеляційному суді, відсутність будь-яких заперечень із сторони апелянта, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доведеними, обґрунтованими та співмірними складності справи та об'єму виконаної адвокатом роботи є витрати на правову допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем - ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 8 000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 367, 368, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 квітня 2024 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 8 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: