Апеляційне провадження
№33/824/3783/2024
11 вересня 2024 року місто Київ
справа № 753/11561/23
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Дарницького районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, а провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що при розгляді даної справи суддя не вжив достатніх заходів для належної перевірки обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, не надавши належну та об'єктивну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, внаслідок чого було неправильно застосовано матеріальний закон.
Вказував, що у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати доведеним факт керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що відповідно виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначав, що висновок суду про те, що йому було забезпечено право участі в розгляді справи судом, шляхом належного повідомлення його про час та місце судового розгляду є безпідставним та спростовується тим, що повістки про виклик до суду він не отримував. Таким чином, матеріали справи не містять доказів про те, що він був належним чином повідомленим про розгляд справи судом, оскільки не отримував повістки про виклик до суду та не був присутнім в судовому засіданні.
Посилався на те, що розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вказував, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП закінчився. Дана обставина виключає провадження по справі про адміністративне правопорушення, а тому справа підлягає припиненню.
Також особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року.
В обґрунтування вимог посилався на те, що з повним текстом оскаржуваної постанови він ознайомився 04 червня 2024 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 03 травня 2024 року.
Відповідно до матеріалів справи, в ній містяться клопотання від 13 травня 2024 року та від 03 червня 2024 року про видачу копії повного тексту оскаржуваної постанови.
Доказів отримання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказаної постанови матеріали справи не містять.
В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує, що ознайомився з повним тексом оскаржуваної постанови 04 червня 2024 року.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 подана до суду 05 червня 2024 року.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
У судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст.266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п.п.2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД№260024, 23 червня 2023 року о 00.20 год. в місті Києві по вулиці Дніпровська набережня, 33, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «SKODAOCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на місці зупинки при фіксації на камеру №470250, №473860, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 23 червня 2023 року серії ААД№260024;
відеозаписом з камери №470250, №473860;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23 червня 2023 року;
розпискою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , якою останній підтверджує факт залишення на зберігання транспортного засобу «SKODA OCTAVIA», д.н.з. НОМЕР_1 та зобов'язується не керувати вказаним транспортним засобом протягом 12 годин.
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з відео, працівник поліції запропонував водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки або в кабінеті лікаря-наркоголога, тому що в нього наявні ознаки алкогольного сп'яніння, на що водій відповів, що він не хоче (00:28:38-00:28:54).
Після цього працівник поліції запитав чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, на що останній відповів, що ні (00:28:51-00:28:52).
Згідно з відео, працівник поліції ще раз двічі пропонував водію пройти огляд на стан сп'яніння (00:29:16, 00:29:26), на що ОСОБА_1 відмовився (00:29:27).
В подальшому патрульний запитав водія чи розуміє той, що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення і останній відповів: «Так» (00:29:28-00:29:30). Після цього, працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП, п. 2.5 ПДР за те, що він керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння і відмовився від проходження огляду (00:29:32-00:29:40).
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів про те, що він був належним чином повідомленим про розгляд справи судом, оскільки не отримував повістки про виклик до суду та не був присутнім в судовому засіданні, а розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і є підставою для скасування постанови суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції відхиляє, так як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 скористався своїм правом на подання апеляційної скарги, брав участь в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції та надавав свої пояснення, а відтак зміг реалізувати своє право на доступ до правосуддя.
Відповідно до ч.6 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Посилання апелянта на те, що на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП закінчився, а тому справа підлягає закриттю, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованим, оскільки вказане правопорушення мало місце 23 червня 2023 року, а постанова суду Дарницького районного суду, якою водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності прийнята 03 травня 2024 року, тобто в межах строку передбаченого ч.6 ст. 38 КУпАП.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п.2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції є законною, вмотивованою, підстав для її скасування апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду міста Києва від 03 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.