справа №756/12847/23 Головуючий у суді І інстанції: Тиха О.О.
провадження №22-ц/824/11788/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
10 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,
У вересні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача про розірвання шлюбу. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 з 05.11.2005 року, який був зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис № 1206. Сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Шлюбні відносини між сторонами припинились внаслідок відсутності взаєморозуміння, різних поглядів на сімейне життя, тому просить розірвати шлюб.
Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 січня 2024 року позов задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05 листопада 2005 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, актовий запис № 1206 - розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп..
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 січня 2024 року залишено без задоволення.
Не погодившись з заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 05 січня 2024 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції його скасувати повністю, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що суд першої інстанції повинен був врахувати довготривалі шлюбні відносини, майже 18 років, та надати сторонам строк для примирення. Відповідач мав право на подання відповідного клопотання в суді щодо надання сторонам строку на примирення, яке не було реалізоване через допущенні судом процесуальні порушення.
Відповідач вважає, що підстав для розірвання шлюбу немає, сторони продовжують спілкуватися, та відповідач підтримує стосунки з дружиною, вважає, що складності є тимчасовими, відповідно підстави для розірвання шлюбу відсутні.
Вказував, що судом першої інстанції не викликався до судового засідання належним чином відповідач, тому сторони не були допитані по суті справи, у зв'язку з чим апелянт вважає, що висновки суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу є передчасними.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилався також на те, що суд першої інстанції не здійснив заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи, навіть після звернення відповідача із заявою про перегляд заочного рішення, чим суттєво порушено норми процесуального права.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
В суді апеляційної інстанцїі від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням у відрядженні, та надання строку для примирення, однак суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, визнаючи зазначені докази на підтвердження зазначеної обставини відповідачем не надано. Щодо надання строку для примирення, суд апеляційної інстанції також відмовляє у зазначеному клопотанні, з урахуванням наявного обмежувального припису щодо відповідача, відсутністю погодження позивача, та тривалого строку розгляду справи в апеляційній інстанції (більше трьох місяців).
Також суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні, оскільки не надано жодного доказу на підтвердження зазначеної обставини та визнає неявку в судове засідання апеляційної інстанції без поважної причини.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що матеріалами справи підтверджено, що сторони не проживають однією сім'єю, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе, надання строку на примирення - недоцільне. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам, як позивача, так і відповідача по справі, а тому їхній шлюб задоцільно розірвати.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.6 ст.7 СК України жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч.2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Встановлено, що 05.11.2005 року між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Севастополя, про що було зроблено актовий запис № 1206, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 15.11.2005 року.
Спільно сторони мають двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 25.05.2017 року, та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 22.05.2006 року (а.с. 15-16).
Звертаючись з позовом позивачка надала суду копію шлюбного договору від 28.11.2017 року, який укладений між позивачкою та відповідачем, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу (зареєстрованого в реєстрі за № 1911), в якому визначено режим майна, набуде подружжям під час шлюбу (а.с. 17-20).
Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 стала жертвою фізичного впливу з боку відповідач. Відповідний факт було зафіксовано представниками правоохоронних органів та відповідно складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника серії АА №370300 (а.с. 38 зв.).
Крім того, після вказаних подій ОСОБА_2 перебувала у Кімнаті кризового реагування для осіб, що постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі Київського міського Центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству, що підтверджується відповідною довідкою яка міститься в матеріалах справи (а.с. 38).
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов і розірвав шлюб, оскільки судом вірно встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе та суперечить інтересам одного з подружжя.
Доводи апеляційної скарги про не вжиття судом першої інстанції достатніх заходів, спрямованих на примирення подружжя, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Крім того, закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
Верховний Суд у Постанові від 03 грудня 2020 року у справі № 456/848/16-ц вказав на те, що за змістом указаної норми (ст.11 СК України) заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов'язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов'язком.
З обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач в апеляційній скарзі просить про скасування рішення суду першої інстанції в цілому, проте не вказує конкретні підстави для скасування рішення суду в частині вирішення вимог про розірвання шлюбу, лише вказує на те, що він має право на встановлення строку на примирення. Однак, з моменту звернення відповідача з заявою про перегляд заочного рішення, розгляду цієї заяви і до перегляду справи апеляційним судом, сторони не примирилися. А тому апеляційний суд не вбачає підстав для надання сторонам строку на примирення.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не викликався до судового засідання належним чином відповідач, сторони не були допитані по суті справи, тому висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання шлюбу є передчасним, суд апеляційної інстанції такі доводи відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому закорном порядку шляхом направлення судових повісток про виклик рекомендованим листом з повідомленням про вручення за останнім відомим місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України згідно з вимогами ч. 11 ст. 128 ЦПК України, що свідчить про виконання судом покладеного на нього обов'язку щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідач реалізував свої права щодо перегляду справи за його участі безпосередньо в суді апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 112 СК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Оболонського районного суду міста Києва від 05 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «12» вересня 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді Д.Р. Гаращенко
В.І. Олійник