1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 09 вересня 2024 року апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бориспіль, Київської обл., громадянина України, з вищою освітою, ФОП, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України,
за участю: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , до 24 вересня 2024 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив, скасувати ухвалу слідчого судді, змінити підозрюваному ОСОБА_6 раніше застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави в розмірі, передбаченому п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме від одного до двадцяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Захисник зазначає, що факт навчання ОСОБА_9 у вищому навчальному закладі та можливе отримання ним відстрочки, на час навчання не має відношення до об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
При цьому, саме факт навчання ОСОБА_9 , не ставиться стороною обвинувачення під сумнів, відтак підстав стверджувати, що будь-хто, у тому числі ОСОБА_6 вчиняли активні протиправні умисні дії направлені на отримання у протиправний спосіб відстрочки ОСОБА_9 від мобілізації немає.
На думку апелянта, матеріали клопотання не містять доказів, що ОСОБА_6 мав за мету перешкоджати законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період.
Також, матеріали клопотання не містять протоколи за результатами проведення НСРД, в яких зафіксовано розмови між ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Крім того, в провадженні відсутні докази передачі 1500 доларів США чи іншої суми неправомірної вигоди за вступ на навчання ОСОБА_9 до університету.
Захисник посилається на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також безпідставність не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 05 липня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 42023100000000328, за підозрою, у тому числі ОСОБА_6 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
25 червня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
28 червня 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відносно підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 25 серпня 2024 року.
20 серпня 2024 року СУ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про продовження підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
21 серпня 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва клопотання органу досудового розслідування задоволено.
З таким рішенням, колегія суддів погоджується частково, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та за умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Продовжуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 строк тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 із інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що його причетність до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, є обґрунтованою.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України». Відповідно до вказаного рішення «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
За таких умов, слідчий суддя, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, прийшов до правильного висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, які об'єктивно зв'язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
Крім того, слідчим суддею всупереч доводам апеляційної скарги, встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний ОСОБА_6 може незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється; знищити, спотворити речі та документи, які мають істотне значення для кримінального провадження.
Разом з тим, колегією суддів встановлено, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя належним чином не врахував положення ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до яких, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).
Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).
Згідно ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Однак, під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177 та 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м'який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід (Рішення КСУ від 19 червня 2024 року № 7-р(II)/2024).
При цьому, відомостей про наявність інших обставин, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, на підставі яких слідчий суддя має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, матеріали клопотання та додані до нього матеріали не містять, та слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено.
За таких обставин, застосувавши щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя без законних на те підстав не обґрунтував неможливість визначити розмір застави, чим допустив істотне порушення вимог Кримінального процесуального закону.
Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.
З урахуванням наведеного, враховуючи обставини інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 369-2,ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, майновий стан підозрюваного, дані про його особу, який зареєстрований як фізична особа-підприємець, має місце проживання та реєстрації у м. Бориспіль, раніше не судимий, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що застава у розмірів 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб буде достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
На переконання колегії суддів, саме такий розмір застави буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного. Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого задовольнити частково, та застосувати щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, із визначенням застави у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у випадку внесення застави.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2024 року відносно ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановитинову ухвалу, якою клопотання слідчого СУ ГУ НП у м. Києві про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , - задовольнити частково.
Продовжити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 24 вересня 2024 року.
Визначити ОСОБА_6 заставу у розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 151 400 гривень.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: НОМЕР_1 )
У разі внесення застави у визначеному судом розмірі, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді застави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, де проживає, без дозволу, слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання, засобів зв'язку;
- здати уповноваженому органу на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають йому право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Визначити строк дії обов'язків, покладених на підозрюваного в межах строку досудового розслідування, однак не більше 2 (двох) місяців з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі, визначеному судом.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурорів групи прокурорів у кримінальному провадженні.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14
Унікальний номер справи 761/30598/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Провадження 11сс/824/5852/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК