Справа № 752/4915/24 Головуючий в суді І інстанції Бойко О.В.
Провадження № 33/824/3920/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції Писана Т.О.
5 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Писаної Т.О.,
за участі секретаря судового засідання Савченко К.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає - 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави, судовий збір, в розмірі 605 грн 60 коп.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , 24.02.2024 року о 00 год. 18 хв., керував автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. В. Васильківська, 56, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року, захисник ОСОБА_1 - адвокат Сіренко М.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказує на те, що постанова винесена всупереч нормам КУпАП, не відповідає фактичним обставинам справи, а суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Вказує, що ОСОБА_1 не був водієм у розумінні п.1.10 ПДР України, оскільки автомобілем не керував, автомобілем в той час керував його знайомий, працівниками поліції автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся, а під'їхали до припаркованого авто.
Зазначає, що знаходження за кермом транспортного засобу чи поряд з транспортним засобом, який не є в стані руху не доводить факту керування транспортним засобом.
Докази про те, що ОСОБА_1 керував в стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи відсутні, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення.
Вказує, що оскільки ОСОБА_1 не був водієм, тому мав усі законні підстави відмовитись від проходження огляду.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки не повідомив.
Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Частина 1 ст.130 КупАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , 24.02.2024 року о 00 год. 18 хв., керував автомобілем «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Києві по вул. В. Васильківська, 56, з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, у встановленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР України, тобто вчинив дії передбачені ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин суд дійшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення підтверджується даними, які містяться:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 24 лютого 2024 року серії ААД № 721719;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- розпискою ОСОБА_1 , в якій він підтверджує факт залишення транспортного засобу на місці зупинки та зобов'язується не керувати до повного витверезіння;
- інформацією, яка розміщена на CD диску, на якому детально зафіксовано обставини, за яких було запропоновано особі пройти огляд на виявлення стану сп'яніння та причини відмови від його проходження (посилання на вказаний відеозапис міститься в протоколі).
Відповідно до постанови КАС ВС у справі №678/991/17 від 15.11.18 року відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини зупинки автомобіля, є доказом, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху.
Вказані докази одержані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення є протокол про здійснення адміністративного правопорушення.
Кодекс України про адміністративні правопорушення, а саме - ст. 256 детально регламентує питання, що пов'язані зі складанням протоколу про адміністративне правопорушення.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Протокол підписаний особою, яка його склала, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Обставини, зазначені в протоколі узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписом із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому відображені події, які відбувалися 24 лютого 2024 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозапис свідчить про дотримання працівником поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. На відео, що міститься в матеріалах справи, зафіксовані подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, про те що відповідно до переглянутого відеозапису, об'єктивно підтверджуються наявність у ОСОБА_1 вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння. З даного відеозапису видно, що працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, роз'яснювали права.
Крім того, як убачається з відеозапису ОСОБА_1 не заперечував, що знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки факт керування підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Доводи апеляційної скарги про те, що на відео не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а тому в діях останнього відсутній склад інкримінованого йому адміністративного правопорушення, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані.
Оскільки, з доданого до протоколу про адміністративне правопорушення відеозапису, який також є доказом згідно ст.251 КУпАП, вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_1 , який відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 721719 належить ОСОБА_1 , під час пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, останній поводив себе як водій даного транспортного засобу.
Більш того, із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 пропонував поліцейським врегулювати ситуацію.
Апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 був зобов'язаний виконати вимогу працівника поліції про проходження огляду незалежно від його згоди чи незгоди із діями поліції. Зазначене прямо передбачено абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Інших вагомих та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, обраний судом першої інстанції вид адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що постанова Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційна скарга адвоката Сіренка М.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 червня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Писана