Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/12916/2024
м. Київ Справа № 376/517/24
04 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Коваленка О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, в якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 кв.м, житловою площею 24,8 кв.м., що належала її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов мотивовано тим, що вона постійно проживала з матір'ю - ОСОБА_4 , доглядала за нею та фактично вступила у володіння та управління спадковим майном після смерті своєї матері по АДРЕСА_2 . У встановлений законом шестимісячний строк вона до нотаріуса із відповідними заявами про прийняття спадщини не зверталася, оскільки для отримання свідоцтва про право на спадщину на квартиру нотаріусу слід надати також оригінал свідоцтва про власність, якого у позивача на той час не було. Посилаючись на наведене, позивач просила позов задовольнити.
21 лютого 2024 року сторони подали до суду мирову угоду, в якій ОСОБА_3 визнає за ОСОБА_2 право власності, в порядку спадкування за законом, на квартиру АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Сквирського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року затверджено мирову угоду, яка укладена 06.02.2024 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , за умовами якої:
- визнано за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , право власності, в порядку спадкування за законом, на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,3 м2, житловою площею 24,8 м2, що належала ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на те, що ухвала суду порушує її право власності на житло, в якому вона проживає, постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначала, що згідно інформаційного листа КП КОР «Київське обласне БТІ» № 3265/1 від 19.04.2024 року, інформаційної довідки № 107371159 від 12.12.2017 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформаційної довідки № 380063172 від 24.05.2024 року Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на квартиру АДРЕСА_1 не було зареєстровано. Будь-якої квартири АДРЕСА_1 в користуванні, володінні та розпорядженні ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та позивачки на день смерті ОСОБА_4 не було. Зазначена в оскаржуваній ухвалі житлова квартира фактично є житловим будинком АДРЕСА_3 з господарськими будівлями та спорудами, і належить скаржнику на праві власності на підставі рішення Сквирського районного суду Київської області від 11.02.2019 року.
Вказувала, що суд розглядаючи справу, не залучив її до участі у справі, при цьому визнав право власності на нерухоме майно, яке фактично належить на праві власності апелянту. Фактично спір існує між позивачем та скаржником, а не ОСОБА_3 , яка визнала позовні вимоги, що свідчить про визначення позивачем неналежного відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_2 адвокат Ященко С.М. просив закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України, оскільки оскаржуваною ухвалою питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувалось, а було укладено та затверджено судом мирову угоду між двома спадкоємцями першої черги, до яких апелянт не відноситься.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечували.
Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши ухвалу суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Разом із тим, судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та ухвалення рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах, або рішення впливає на права та обов'язки такої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.1993 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 отримали свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача ОСОБА_6 , про що 04.01.1999 Відділом запису актів цивільного стану м. Сургут Тюменської області Ханти-Мансійського автономного округу, росія, видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_2 , за актовим записом № 20.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на частину квартири АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги були: ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_8 (дочка), ОСОБА_3 (дочка), ОСОБА_9 (син), який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 (дружина).
Позивач, відповідач та ОСОБА_9 проживали окремо від спадкодавця та у визначений строк із відповідними заявами до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті батька не зверталися, тому спадщину прийняла ОСОБА_4 шляхом вступу у фактичне володіння та управління спадковим майном після смерті свого чоловіка, однак документально не оформила спадкове майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_4 , про що Момантівською сільською радою Сквирського району Київської області 05 червня 2001 року видано свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_3 , за актовим записом № 5.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спірну квартиру. Спадкоємцем першої черги є позивач та відповідач, а також ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_1 , у 2011 році приїхала у с. Квітневе Білоцерківського району Київської області та з дозволу позивачки стала проживати у квартирі АДРЕСА_4 .
Згідно рішення № 3 виконавчого комітету Домантівської сільської ради від 12 вересня 2018 року № 36/09 «Про впорядкування нумерації та юридичної адреси багатоквартирного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 », впорядковано нумерацію та присвоєно юридичну адресу квартирі АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 - АДРЕСА_3 .
Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 11 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 до Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області про визнання права власності за набувальною давністю задоволено. Визнано за ОСОБА_1 за набувальною давністю, право власності на житловий будинок АДРЕСА_3 , загальною площею 49,8 кв.м., житловою площе. 24,9 кв.м., з господарськими будівлями та спорудами.
Таким чином, згідно судових рішень право власності на одне й те саме нерухоме майно визнано за позивачем ОСОБА_2 та апелянтом ОСОБА_1 , яка не була залучена до розгляду даної справи.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржуваною ухвалою зачіпаються права та інтереси ОСОБА_1 , тому вона має право апеляційного оскарження вищевказаної ухвали.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 19 лютого 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підписали мирову угоду та подали її до суду на затвердження (а.с. 23).
Затверджуючи мирову угоду, суд першої інстанції виходив того, що вона на визначених у ній умовах не суперечить закону, не порушує прав, свобод та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду виходячи з наступного.
Згідно з ч. 7 ст. 49 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
За змістом ч. 1 ст. 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу (ч. 2 ст. 207 ЦПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦПК України до ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз'яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч. 4 ст. 207 ЦПК України).
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що мирова угода про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 , порушує права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , оскільки суд першої інстанції не перевірив: чи не належить спірне майно іншій особі, чи дійсно спір виник між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 .
Таким чином, районний суд не перевірив чи не суперечать закону умови мирової угоди та чи не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, та дійшов суперечливого висновку про затвердження мирової угоди щодо визнання права власності на нерухоме майно за позивачем.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є не виконуваними.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала, постановлена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до ст. 379 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 09 вересня 2024 року.
Головуючий: Судді:
Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.
№ 22-ц/824/12916/2024
м. Київ Справа № 376/517/24
04 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Кулікової С.В.
суддів - Музичко С.Г.
- Болотова Є.В.
при секретарі - Кіпрік Х.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року, постановлену під головуванням судді Коваленка О.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-
Відповідно до ст.ст. 268, 383 ЦПК України колегія суддів проголошує вступну і резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Сквирського районного суду Київської області від 29 лютого 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: Судді: