12 вересня 2024 р. Справа № 520/13795/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 07.08.24 по справі № 520/13795/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправною бездіяльність, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_1 , передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 01.07.2023 по 31.12.2023 року; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 року.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач за період з 01.07.2022 по 31.12.2022 року не отримав додаткової винагороди в розмірі 30 000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» з розрахунку на місяць. Вказує, що у позивача відсутні відомості про конкретні дати участі у бойових діях, адже вони містяться в журналі бойових дій, а розпорядником даної інформації є саме відповідач. Натомість, ні на адвокатський запит, ні на ухвалу суду про витребування доказів зловживаючи своїми процесуальними правами, відповідач умисно не надав суду доказів виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань за періоди липень, серпень, вересень та жовтень 2023 року, якими зокрема є: копії бойових розпоряджень командира; витяги з журналу бойових дій стосовно участі позивача в бойових діях; рапорти (донесення) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань; копії наказів про призначення додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Зауважує, що у спірні періоди (липень, серпень, вересень та жовтень 2023 року) позивача було залучено до виконання бойових завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира в Урядовому кварталі міста Києва. Наголошує, що виконання бойових (спеціальних) завдань позивачем згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира у спірні періоди в Урядовому кварталі міста Києва підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , який працює у ППОП №1 ГУНП у м.Києві, та ОСОБА_3 , який працює у ППОП №2 ГУНП у м. Києві, які несли службу разом з позивачем, та отримували додаткову винагороду у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 грн.
Військова частина НОМЕР_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року без змін. Зазначає, що фактичні виплати додаткової винагороди здійснюються відповідачем за минулий місяць на підставі наказів про виплату, що формуються за результатами опрацювання рапортів командирів відповідних підрозділів, як це визначено Порядком №260. Звертає увагу, що в довідці відповідача про грошове забезпечення позивача наводяться саме суми виплати у відповідному місяці за минулий, що можна звірити з наданою до позову випискою з банку. Тобто, виплата додаткової винагороди за листопад 2023 року здійснювалася в грудні 2023 року за результатами опрацювання рапорту командира 1 механізованого батальйону відповідача від 09.12.2023 року. Вказує, що з 29.09.2023 року військовослужбовці строкової служби отримали право на отримання нового виду додаткової винагороди (6000 грн), незалежно від залучення їх до виконання бойових завдань, що виплачується лише за фактом проходження строкової служби (але, наприклад, в разі відпустки додаткова винагорода не нараховується), із можливістю застосування її з 01.06.2023 року. Наголошує, що в жовтні військовослужбовці-строковики Військової частини НОМЕР_1 отримали додаткову винагороду за попередні три місяці в розмірі до 18000 грн (з розрахунку 6000 грн на місяць, не враховуючи дні перебування у відпустці). Вважає, що виплата грошового забезпечення позивачу, як військовослужбовцю строкової служби, здійснювалась у повній відповідності до вимог законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 проходить військову строкову службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 - Військова частина НОМЕР_1 .
За позицією позивача, в період з 01.07.2023 по 31.12.2023 року здійснював бойові (спеціальні) завдання, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Вважаючи, що за вказаний період виплата додаткової винагороди, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в розмірі 30 000 грн з розрахунку на місяць, позивач ініціював даний спір.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у місяцях, за які він не отримував додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі по тексту - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023 строк дії воєнного часу продовжувався.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.
Постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 №400, від 01.07.2022 №754, від 07.07.2022 №793, від 27.09.2022 №1066, від 08.10.2022 №1146, від 20.01.2023 №43, від 09.08.2023 №836, від 15.09.2023 №1001, від 07.11.2023 №1162, від 30.01.2024 №103, від 12.04.2024 №419 до вказаної постанови були внесені зміни та доповнення.
Пунктами 1, 1-1, 1-2 Постанови №168 (в редакції від 09.08.2023 №836, чинної на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям строкової військової служби щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 (далі по тексту - Порядок №260).
Згідно з п.п. 2, 8 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно до п.17 розділу І Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Для належного виконання пункту 1 Постанови №168 і виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Порядок №260 доповнено новим розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», згідно з наказом Міністерства оборони №44 від 25.01.2023 - застосовується з 01 лютого 2023 року.
Відповідно до положень абзаців 17-21 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції станом на 01.06.2023) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується, зокрема, в розмірі 30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):
- у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);
- з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;
- із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.
Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.
Пунктом 4 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Згідно з п.10 розділу XXXIV Порядку №260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Відповідно до абзацу 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 додаткова винагорода виплачується, зокрема, також в розмірі 6 000 гривень - військовослужбовцям строкової військової служби в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Положення абзацу 27 пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 застосовуються з 01 червня 2023 року (тобто мають зворотну дію в часі) згідно з пунктом 4 наказу Міністерства оборони №566 від 26 вересня 2023 року.
Таким чином, після набрання чинності відповідними змінами, в жовтні 2023 року військовослужбовці строкової служби почали отримувати додаткову винагороду розміром 6000 грн, зокрема, за минулі місяці (з червня 2023 року) незалежно від включення до бойових наказів (розпоряджень).
Разом з тим, додаткова винагорода згідно з Постановою №168 виплачується в розмірі 30000,00 гривень тим військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань).
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем строкової служби.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 15.07.2023 №1297 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень 2023 року» відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (зі змінами), наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 та на підставі окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 №5718/з, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з 01.06.2023 по 30.06.2023).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.10.2023 року №1954 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за вересень 2023 року» на підставі рапортів командира 1 механізованого батальйону, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.07.2023 по 31.07.2023, з 01.08.2023 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 30.09.2023).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 20.11.2023 №2162 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за жовтень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду в розмірі 6000 грн на місяць (пропорційно часу проходження служби з 01.10.2023 по 31.10.2023).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.12.2023 №2368 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за листопад 2023 року» на підставі рапортів командира 1 механізованого батальйону, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 6000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.11.2023 по 03.11.2023), а також включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 04.11.2023 по 30.11.2023).
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2024 №146 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за грудень 2023 року» на підставі рапорту командира 1 механізованого батальйону, ОСОБА_1 включено до переліку військовослужбовців, яким належить виплатити додаткову винагороду згідно з Постановою №168 з розрахунку 30000,00 грн на місяць (пропорційно часу виконання бойових завдань з 01.12.2023 по 13.12.2023 та з 30.12.2023 по 31.12.2023).
До зазначених наказів також додано рапорти щодо виплати додаткової винагороди від 03.07.2023 року, від 07.10.2023 року, від 09.12.2023 року та від 08.01.2024 року.
Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31.05.2024 №11165 грошове забезпечення ОСОБА_1 за період з червня 2023 року по січень 2024 року складає: сума виплаченого грошового забезпечення - 3360,00 грн, сума виплаченої додаткової винагороди - 115470,97 грн, в тому числі помісячно додаткова винагорода: червень 2023 року - 19354,84 грн, липень 2023 року - 30000 грн, жовтень 2023 року - 18000,00 грн, листопад 2023 року - 6000 грн, грудень 2023 року - 27600,00 грн, січень 2023 року - 14516,13 грн.
Дані щодо нарахування відповідачем додаткової винагороди у спірному періоді також підтверджуються наданою позивачем випискою АТ КБ “Приватбанк» по його рахунку.
При цьому, наданими відповідачем доказами - наказами командира Військової частини НОМЕР_1 , рапортами командира 1 механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 не підтверджено, що позивач залучався до виконання бойових (спеціальних) завдань у липні - жовтні 2023 року з виплатою додаткової винагороди в розмірі до 30 000 грн.
Суд враховує, що фактичні виплати додаткової винагороди, які можна побачити як у виписці по рахунку, наданій позивачем, так і в довідці про грошове забезпечення, здійснюються відповідачем за минулий місяць на підставі наказів про виплату, що формуються за результатами опрацювання рапортів командирів відповідних підрозділів, як це визначено Порядком №260. Так, в довідці відповідача про грошове забезпечення позивача наводяться саме суми виплати у відповідному місяці за минулий. Тобто, наприклад, виплата додаткової винагороди за листопад 2023 року здійснювалася в грудні 2023 того ж року за результатами опрацювання рапорту командира 1 механізованого батальйону відповідача від 09.12.2023.
Натомість, позивач зазначає, що відповідачем додаткова винагорода у розмірі до 30000 грн не нараховувалася взагалі з липня по грудень 2023 року, що суперечить фактичним обставинам справи і спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що виконання бойових (спеціальних) завдань позивачем згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира у спірні періоди в Урядовому кварталі міста Києва підтверджується показами свідка ОСОБА_2 , який працює у ППОП №1 ГУНП у м. Києві, та ОСОБА_3 , який працює у ППОП №2 ГУНП у м. Києві, які несли службу разом з позивачем та отримували додаткову винагороду у порядку Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 в розмірі 30 000 грн. До апеляційної скарги додано копії письмових пояснень ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Позивач посилається на відповідні пояснення, як на докази, однак з цих пояснень не вбачається, виконання яких бойових (спеціальних) завдань вони підтверджують з урахуванням вимог Порядку №260 (з посиланням на конкретну підставу отримання додаткової винагороди).
Слід також враховувати, що виплата додаткової винагороди поліцейським регулюється іншим законодавством. Відповідні обставини врегульовано згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку та умов виплати поліцейським додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» від 28.11.2022 за №775.
Разом з тим, як зазначає відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, Військова частина НОМЕР_1 зверталась до Головного управління Національної поліції у м. Києві для перевірки відповідних обставин. Згідно листа ГУНП у м.Києві від 15.07.2024 за №108563-2024 твердження, вказане в апеляційній скарзі щодо отримання поліцейськими 30000 грн додаткової винагороди не відповідає дійсності.
Враховуючи вищевикладене, всебічно дослідивши наявні у справі письмові докази, колегія суддів доходить висновку про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів щодо нарахування та виплати позивачу у неповному розмірі додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 в розмірі 30000 гривень, пропорційно в розрахунку на місяць за період з 01.07.2023 по 31.12.2023.
Водночас, за твердженням відповідача, ОСОБА_1 протягом липня - жовтня 2023 року не залучався до виконання бойових завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) командира, за що передбачена додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за спірний період.
Отже, відповідачем вказано про відсутність у нього таких доказів, а позивачем їх не надано.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16, адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.
При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).
Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб'єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.
І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб'єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з'ясування об'єктивної істини у справі.
Даний висновок суду повністю корелюється із правовим висновком постанови Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст.77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оціненими в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90 і 211 КАС України, суд констатує, що у ході розгляду справи відповідачем доведено дотримання у спірних відносинах вимог ч.2 ст.19 Конституції України та положень ч.2 ст.2 КАС України, оплата часу військової служби позивача у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 проведена згідно з даними обліку, стосовно якого відсутні об'єктивні дані про неправдивість, недостовірність, спотворення, перекручення чи невідповідність справжнім обставинам фактичної дійсності.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 року у справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження №К/9901/16112/18), де указано, що обов'язковою умовою визнання протиправним управлінського волевиявлення суб'єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.
Оскільки у ході розгляду справи не були підтверджені обставини порушення прав та інтересів позивача за рахунок неповної оплати часу служби у публічно-правових відносинах в частині призначення, обчислення і виплати додаткової винагороди у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, то вимоги позову належить залишити без задоволення.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 по справі № 520/13795/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий