12 вересня 2024 р. Справа № 520/13698/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., повний текст складено 02.08.24 по справі № 520/13698/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у призначенні пенсії ОСОБА_1 по втраті годувальника з грошового забезпечення станом на період чинності постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 - в розмірі 10209,98 грн; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 22.01.2024 в розмірі 30% грошового забезпечення померлого годувальника ОСОБА_2 станом на день його смерті 39766,80 грн, обраховане згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 по справі №520/5272/2020.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втраті годувальника, виходячи з грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2016, в розмірі 10209,98 грн. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 22.01.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника з розрахунку 30% грошового забезпечення померлого годувальника станом на день смерті ОСОБА_2 39766,80 грн, обрахованого за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20, з урахуванням проведених раніше виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що суд не з'ясував, чи надходила до відповідача довідка про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2016 року з урахуванням надбавки за особливо важливі завдання (100%) - 9300, 00 грн та премії (113, 8%) - 21166,80 грн. Зазначає, що органи ПФУ не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії, а здійснюють її наданих їм іншими органами довідок про розмір грошового забезпечення, і розмір пенсійних виплат залежить від розміру складових грошового забезпечення, зазначених у таких довідках. Вказує, що довідка з відповідними показниками грошового забезпечення відсутня в матеріалах судової справи, на адресу відповідача також не надходила. Пенсію обчислено виходячи з розміру 30% грошового забезпечення померлого годувальника з грошового забезпечення 10209, 98 грн відповідно до довідки №100/27925 від 23.03.2018 року. Інших довідок для перерахунку пенсії ані позивачем, ані уповноваженим органом не надано.
ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 року без змін. Зазначає, що стаття 45 Закону №2262 чітко встановлює, що пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові. Звертає увагу, що годувальнику обчислена пенсія з грошового забезпечення, встановленого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року по справі №520/5272/2020. Наголошує, що відповідачем згідно цього рішення суду здійснено перерахунок пенсії померлого годувальника з грошового забезпечення 39766,80 грн, розмір пенсії 36098,62 грн і виплачувалась пенсія з цього грошового забезпечення з моменту набрання рішенням суду законної сили і до моменту смерті годувальника.
Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20, яке набрало законної сили 18.09.2020, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_2 з 90% грошового забезпечення та неврахування під час перерахунку надбавки за особливості проходження служби та премії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.01.2016 року в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та без обмеження розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів: надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №100/27925 від 23.03.2018 відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. №988); премії (113,8% грошового забезпечення, вказаного в довідці №100/27925 від 23.03.2018 з урахуванням надбавки за особливості проходження служби відповідно до постанови КМУ від 11 листопада 2015 р. №988); здійснити виплату ОСОБА_2 суму недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2016 року однією сумою з компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів №159 від 21.02.2001 року "Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати".
На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , виходячи з таких сум та видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 3600,00 грн; оклад за військове звання - 2600,00 грн; надбавка за вислугу років (50%) - 3100,00 грн; надбавка за особливо важливі завдання (100%) - 9300,00 грн; премія (113,8%) - 21166,80 грн; всього - 39766,80 грн, що підтверджується витягом про перерахунок пенсії з 01.10.2020 з пенсійної справи №10027925-МВС.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.
Позивачка, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 22.01.2024 та отримує після смерті її чоловіка ОСОБА_2 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону №2262-XII.
Згідно із протоколом за пенсійною справою №2003035710 (МВС) від 22.01.2024 пенсія позивачці обрахована в основному розмірі 30% грошового забезпечення померлого годувальника, виходячи з таких сум та видів грошового забезпечення: посадовий оклад - 3600,00 грн; оклад за військове звання - 2600,00 грн; надбавка за вислугу років (50%) - 3100,00 грн; надбавка за роботу з таємними документами (15%) - 540,00 грн; премія (3,76%) - 369,98 грн; всього - 10209,98 грн.
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, позивачка звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача, які полягають у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втраті годувальника, виходячи з грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2016, в розмірі 10209,98 грн.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 з 22.01.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника з розрахунку 30% грошового забезпечення померлого годувальника станом на день смерті ОСОБА_2 39766,80 грн, обрахованого за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20, з урахуванням проведених раніше виплат.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, та деяких інших осіб, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ), згідно з яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ч.3 ст.1 Закону №2262-XII члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
За змістом ст.29 Закону України №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону №2262-ХІІ встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до статті 36 Закону №2262-ХІІ (в редакції, станом на момент призначення пенсії) пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:
а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім'ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім'ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім'ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;
б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
Частиною 3 ст.43 Закону №2262-ХІІ встановлено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку (ч.18 ст.43 Закону №2262).
Частиною 1 ст.45 Закону №2262-XII передбачено, що сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.
Вказані норми Закону №2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V Обчислення пенсії, тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.
З огляду на положення наведених норм суд зазначає, що розмір пенсії в разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення (заробітку), з якого розраховується пенсія годувальникові.
Судом встановлено, що право ОСОБА_2 на перерахунок пенсії з 01.01.2016 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром пенсії та без обмеження розміру грошового забезпечення з урахуванням додаткових видів: надбавки за особливості проходження служби (100% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, вказаних в довідці №100/27925 від 23.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988); премії (113,8% грошового забезпечення вказаного в довідці №100/27925 від 23.03.2018 з урахуванням надбавки за особливості проходження служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988), встановлено рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20, яке набрало законної сили, та в силу вимог ч.4 ст.78 КАС України не підлягає доказуванню.
На день смерті чоловікові позивачки ОСОБА_2 виплачувалася пенсія на підставі Закону №2262-XII, розмір якої був обчислений на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20, з грошового забезпечення у розмірі 39766,80 грн, що підтверджується витягом про перерахунок пенсії з 01.03.2022 з пенсійної справи №10027925-МВС.
Відтак, з 22.01.2024, відповідно до п. "б" ст.36, ч.1 ст.45 Закону №2262-ХІІ, відповідач повинен був призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника (після смерті чоловіка ОСОБА_2 ) на підставі Закону №2262-XII та обчислити її основний розмір з розрахунку 30% грошового забезпечення померлого годувальника станом на день смерті ОСОБА_2 39766,80 грн, обрахованого за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у призначенні ОСОБА_1 пенсії в разі втраті годувальника, виходячи з грошового забезпечення за нормами, чинними станом на 01.01.2016, в розмірі 10209,98 грн та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 з 22.01.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника з розрахунку 30% грошового забезпечення померлого годувальника станом на день смерті ОСОБА_2 39766,80 грн, обрахованого за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у справі №520/5272/20.
Посилання апеляційної скарги відповідача на неотримання довідки про грошове забезпечення позивача станом на 01.01.2016 року з урахуванням надбавки за особливо важливі завдання (100%) - 9300, 00 грн та премії (113,8%) - 21166,80 грн, як на підставу для відмови у перерахунку пенсії позивачки, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідачем згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 року у справі №520/5272/2020 здійснено перерахунок пенсії померлого годувальника з грошового забезпечення 39766,80 грн і виплачувалась пенсія з цього грошового забезпечення з моменту набрання рішенням суду законної сили і до моменту смерті годувальника, що підтверджується протоколами перерахунку пенсії.
Оскільки сім'ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові, відповідні доводи відповідача про неотримання оновленої довідки про грошове забезпечення ОСОБА_2 не впливають на спірні правовідносини.
Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 по справі № 520/13698/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко