Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
12 вересня 2024 р. справа № 520/16763/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.12.2023 по 10.01.2024 та пропорційно періоду відпустки для лікування після тяжкого поранення, впродовж 30 календарних днів, рекомендованої Довідкою ВЛК №4270 від 10.01.2024, з урахуванням фактично виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.12.2023 по 10.01.2024 та пропорційно періоду відпустки для лікування після тяжкого поранення, впродовж 30 календарних днів, рекомендованої Довідкою ВЛК №4270 від 10.01.2024, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями п. 1, п. 10 ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 257 КАС України, якими унормовано що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
У період з 12.08.2024 по 09.09.2024 суддя Біленський О.О. перебував у відпустці.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 . Під час виконання бойового завдання (службових обов'язків) в Луганській області, в ході здійснення заходів їх забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії рф, захищаючи Батьківщину, 23.11.2022 отримав поранення та згідно медичних документів з 29.12.2023 по 10.01.2024 проходив лікування. Проте, відповідач за час стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров'я не здійснював виплату додаткової грошової винагороди у повному обсязі відповідно до постанови КМУ від 25.02.022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». Вважаючи вказану бездіяльність протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що
позовні вимоги стосуються виплати додаткової винагороди за грудень 2023 року та січень, лютий 2024 року, отже, позовна заява подана позивачем за межами строків звернення до суду, визначених чинним законодавством.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
23.11.2022 позивач одержав поранення під час виконання бойового завдання (службових обов'язків) в Луганській області в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захищаючи Батьківщину, а саме: ВТ, ВОП проникаюче голови, обличчя. ВОСП лівого плеча з вогнепальним переломом плечової кістки. Множинні ВОП лівого стегна та гомілки, правого, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), виданою командиром військової частини НОМЕР_2 від 18.08.2023 №981. Також, у вказаній довідці зазначено, що позивач в стані алкогольного сп'яніння не перебував, поранений перебував у засобах індивідуального захисту.
Отримана позивачем травма класифікується як тяжка та пов'язана із захистом Батьківщини, відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 10.01.2024 №4270.
У зв'язку з отриманою травмою, позивач проходив стаціонарне лікування з 29.12.2023 по 10.01.2024 у ДУ "ІТО НАМН України", відділення мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки, про що свідчить довідка-виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №595718.
13.03.2024 позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 із заявою про нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 пропорційно періодам перебування на стаціонарному лікуванні з 29.12.2023 по 10.01.2024 та відпустці за станом здоров'я.
У відповідь на вказану заяву військова частина НОМЕР_2 у листі від 17.05.2024 за №4810/1 повідомила представника позивача, що виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_2 виплачувалася відповідно до вимог чинного законодавства та наказів командира військової частини НОМЕР_2 .
Позивач вважає невиплату військовою частиною НОМЕР_2 додаткової винагороди за весь період перебування на лікуванні та відпустці за станом здоров'я внаслідок поранення, отриманого при захисті Батьківщини незаконною та безпідставною, що стало підставою звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1-4 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260), відповідно до п. 2 якого грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Зміст вказаних норм дає підстави для висновку про те, що військовослужбовці Збройних Сил України за рахунок коштів державного бюджету отримують грошове забезпечення, яке складається із основних виплат, додаткових та одноразових виплат. При цьому, розмір грошового забезпечення встановлюється Кабінетом Міністрів України, а Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", в пункті 1 якої (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, зокрема, Збройних Сил, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абз. 5 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Таким чином, додаткова винагорода, збільшена до 100 000 гривень виплачується також військовослужбовцям Збройних Сил, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Судом встановлено, що у зв'язку з тяжким бойовим пораненням (23.11.2022) позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 29.12.2023 до 10.01.2024 у відділенні мікрохірургії та реконструктивно-відновлювальної хірургії верхньої кінцівки ДУ "ІТО НАМН України".
Згідно з довідкою ВЛК, довідкою-випискою з історії про хворобу стаціонарного хворого №595718, позивачу встановлений діагноз про причинний зв'язок захворювання (травми, поранення контузії, каліцтва): Стан після оперативного лікування (дата операції - 02.01.2024), Шов дистального сухожилка біцепса плеча зліва з пластикою сухожилком m. Semitendinosus., проведеного з приводу: Стан після МВТ (11.2022). Стан після МОС лівої плечової кістки. Ушкодження біцепса лівого плеча. Згідно наказу МОЗ України №370 від 04.07.2007 відноситься до тяжких травм. Травма ТАК пов'язана із захистом Батьківщини. Згідно рішення ВЛК на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб, потребує відпустки за станом здоров'я на 30 (тридцять) календарних днів.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 18.08.2023 №981, 23.11.2022 старший солдат ОСОБА_1 одержав: ВТ, ВОП проникаюче голови, обличчя. ВОСП лівого плеча з вогнепальним переломом плечової кістки. Множинні ВОП лівого стегна та гомілки, правого. З обставин: під час виконання бойового завдання (службових обов'язків) в Луганській області. В ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації, захищаючи Батьківщину. В стані алкогольного сп'яніння не перебував, поранений перебував у засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом).
Таким чином, перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 29.12.2023 по 10.01.2024 зумовлене отриманими ним пораненнями, пов'язаними із захистом Батьківщини, у зв'язку із чим, на переконання суду, за вказаний період позивач має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн.
Підсумовуючи наведене, враховуючи не прийняття відповідачем наказу про нарахування позивачеві щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.12.2023 до 10.01.2024 та пропорційно періоду відпустки для лікування після тяжкого поранення впродовж 30 календарних днів, рекомендованої Довідкою ВЛК №4270 від 10.01.2024, суд доходить висновку, що відповідач у спірних правовідносинах допустив протиправну бездіяльність.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини за період з 29.12.2023 до 10.01.2024 пропорційно періоду відпустки для лікування після тяжкого поранення впродовж 30 календарних днів, рекомендованої Довідкою ВЛК №4270 від 10.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо посилання відповідача на пропуск строків звернення до суду з даним позовом, суд зазначає, що питання дотримання позивачем строків звернення до суду досліджувалось судом при відкритті провадження у справі.
Так, судом встановлено, що згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.01.2023 по справі №460/17052/21, до спірних правовідносин застосовуються положеннями статті 233 КЗпП України.
Згідно з ч. 1 цієї статті (в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року) установлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ч. 2 ст. 233 КЗпП України).
У межах розгляду даної справи, позивач оскаржує бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від №168 від 28.02.2022, за період з 29.12.2023 по 10.01.2024.
Судом встановлено, що інформацію щодо нарахування і виплати позивачу вищевказаної додаткової грошової винагороди Військовою частиною НОМЕР_2 надано листом від 17.05.2024 за вих. №4810.
Доказів на спростування вищевказаного факту відповідачем суду не надано.
До суду з позовною заявою позивач звернувся 18.06.2024, тобто із дотриманням тримісячного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Враховуючи викладене, посилання відповідача на пропуск строків звернення позивача до суду з даним позовом є необґрунтованими та безпідставними.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.12.2023 до 10.01.2024 та пропорційно періоду відпустки для лікування після тяжкого поранення впродовж 30 календарних днів, рекомендованої Довідкою ВЛК №4270 від 10.01.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких додаткової винагороди виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 29.12.2023 до 10.01.2024 та пропорційно періоду відпустки для лікування після тяжкого поранення впродовж 30 календарних днів, рекомендованої Довідкою ВЛК №4270 від 10.01.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Біленський О.О.