12 вересня 2024 року №640/14887/19
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,-
Адміністрація Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03110, М. Київ, вул. Солом'янська, 13, код ЄДРПОУ 34620942) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533), в якому просить суд:
-визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації щодо розгляду заяви позивача (лист від 25.06.2019 № 18/04-465) про затвердження технічної документації;
-зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача, шляхом затвердження технічної документації.
В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що Земельний Кодекс України передбачає вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на затвердження технічної документації. Зауважив, що наведені у листі-відмові підстави не підпадають під умови для відмови у погодженні технічної документації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2019 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.
Окружним адміністративним судом міста Києва 16.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
На виконання вимог Закону №2825-IX супровідним листом від 04.01.2023 №03-19/1123/23 матеріали справи №640/14887/19 передано до Київського окружного адміністративного суду (вх. від 06.02.2024 №7673).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, справу №640/14887/19 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2024 року справу прийнято до свого провадження суддею Білоноженко М.А.
Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що у поданій на затвердження технічній документації метричні дані відрізняються від конфігурації, зазначеній у Державному акті на право постійного користування землею та не погоджена управлінням містобудування та архітектури Броварської міської ради. Зауважив, що позивачем була сформована нова земельна ділянка, з новими межами у спосіб, не передбачений чинним земельним законодавством. Просив у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Розпорядженням Київської обласної державної адміністрації від 31.05.2018 № 336 «Про надання згоди на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України» та Державного акту на право постійного користування землею від 29.12.2012 року № 321060003000029 було надано згоду на відновлення меж земельної ділянки, загальною площею 6,3005 га. по АДРЕСА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.
На підставі вказаного розпорядження була розроблена технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_1 .
Пунктом 2 Розпорядження передбачено, що Технічна документація повинна бути у визначеному законодавством порядку подана на затвердження до Київської обласної державної адміністрації.
Відповідними актами (Акт «Про встановлення на місцевості, погодження та передачу на зберігання зовнішньої межі земельної ділянки» і Акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання), було проведено погодження (встановлення) меж земельних ділянок, що відводяться у власність позивачу, та здійснено погодження, зокрема представником Броварської міської ради ( ОСОБА_1 ) останнього акту, а також розмір земельної ділянки та її межі узгодженні Актом перенесення в натурі меж охоронних зон.
Відповідачем листом від 19.07.2019 № 06-05/2231 відмовлено в затверджені проекту землеустрою позивачу.
В листі зазначено, що зміна її площі відбулась за рахунок земель сусідніх землевласників чи землекористувачів, у зв'язку з тим, що у Державному земельному кадастрі вже була зареєстрована «вкраплена» земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037 площею 0,108 га. Також зазначено про неспівпадіння кадастрових номерів та про відсутність довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), яка передбачена пунктом г) частини 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій».
Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання земельних відносин регулюється Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (стаття 3 Земельного кодексу України, тут і надалі в редакції від 23.03.2023, на момент прийняття спірного рішення).
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Частиною 1 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Положеннями ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).
Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено положеннями ст. 186 Земельного кодексу України.
Пунктом 5 ч. 5 вказаної статті передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) затверджується:
у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування - рішенням таких органів;
в інших випадках - власником (розпорядником) земельної ділянки, а щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, що перебуває у користуванні, - землекористувачем.
Відповідно до ч. 8 - 10 вказаної статті підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій";
надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;
проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
У відповідності до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Отже, надання у користування земельної ділянки здійснюється, зокрема, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу. При цьому затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється рішенням уповноваженого органу у разі передачі на підставі такої документації земельної ділянки у власність та користування. Підставою для відмови у затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Відмовляючи у погодженні технічної документації відповідач зазначив, що у поданих документах відсутня довідка, що містить узагальнену інформацію про землі (території).
З цього приводу суд зазначає, що листом Держгеокадастру від 28.10.2015 № ДС-22-28-0-13-12998/23-15 надано роз'яснення, що довідка, що містить узагальнену інформацію про землі (території), яка передбачена пунктом г) частини 10 статті 55 Закону України «Про землеустрій» включається територіальним органом Держгеокадастру до складу технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) після її затвердження у порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України, та передачі до Державного фонду документації із землеустрою.
Таким чином, при погодженні проекту землеустрою, органам державної влади забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій».
Крім того, відповідач зазначає щодо невідповідності конфігурації земельної ділянки метричним даним, вказаним у документації.
Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.
Згідно Акту «Про встановлення на місцевості, погодження та передачу на зберігання зовнішньої межі земельної ділянки» було проведено погодження встановленої в натурі межі землеволодіння. Заперечень з боку суміжних користувачів немає, про що складено акт та засвідчено підписами суміжних землекористувачів.
Відповідно до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання зазначено, що межі земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:015:0710, яка знаходиться за адресою: м. Бровари площею, 5 3005 га, наданої землекористувачу земельної ділянки- Адміністрації держспецзв'язку для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянок) закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка у кількості 59 шт. Землекористувач земельної ділянки претензій щодо меж та конфігурації земельної ділянки не має. Власниками/землекористувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж також не заявлено. Даний акт погоджено підписами землекористувачами.
Згідно із Розділом VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, і їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної власності).
Формування земельних ділянок здійснюється на підставі документації із землеустрою відповідно до вимог статті 79-1 Земельного кодексу України.
Формування земельної ділянки передбачає визначення її площ, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Згідно частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частиною восьмою статті 79-1 ЗК України встановлено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.
Відповідно до частини десятої статті 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру (частина восьма).
Таким чином, зазначене у листі Департаменту містобудування та архітектури Київської обласної державної адміністрації про нове формування земельної ділянки не відповідає дійсним обставинам справи.
Щодо накладення земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037, площею 0,108 га на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:01:015:0710, що на думку відповідача свідчить про створення нової земельної ділянки, суд зазначає наступне.
Так, рішенням Господарського суду Київської області від 14.09.2020 у справі №911/1338/20 позов Адміністрації Держспецзв'язку до відповідачів: Броварської міської ради Київської області, Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні Позивача: Київської обласної державної реєстрації задоволено частково, а саме:
визнано недійсним пункт 6.2 Рішення Броварської міської ради Київської області «Про припинення права користування земельними ділянками» № 1329-48-06 від 09.10.2014 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та надання в постійне користування Комунальному підприємству Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (код 13711949) земельної ділянки площею 0,1080 А для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води) (для обслуговування котельні) землі промисловості, по вул. Київській, 225/1 кадастровий номер 3210600000:01:015:0037;
скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис 7494643 від 22.10.2014 про державну реєстрацію права комунальної власності за Броварською міською радою Київської області (код 26376375) на земельну ділянку кадастровий номер 3210600000:01:015:0037 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 487992032106), площею 0,108 А із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), (для обслуговування котельні), яка розташована за адресою АДРЕСА_2 , вчинений державним реєстратором Реєстраційної служби Броварського міськрайонного управління юстиції Київської області Самсон Т.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 16807795 від 28.10.2014;
скасовано запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №10511523 від 17.07.2015 про державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою 3210600000:01:015:0037 за комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області «Броваритепловодоенергія» (код 13711949), вчинений на підставі рішення державного реєстратора Управління державної реєстрації ГТУЮ у Київській області Хиби А.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 23049705 від 22.07.2015;
скасовано державну реєстрацію у Державному земельному кадастрі земельної ділянки із кадастровим номером 3210600000:01:015:0037 площею 0,108 га із цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, достачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), (для обслуговування котельні), яка розташована за адресою АДРЕСА_2 ;
відмовлено у визнані незаконними дій Броварської міської ради Київської області щодо реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3210600000:01:015:0037 (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 487992032106), площею 0,108 га з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд технічної інфраструктури, для обслуговування котельні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Таким чином, вказаним рішенням встановлені обставини формування земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:015:0037.
Відповідно до ч.4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи (особа), стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача погодити технічну документацію із землеустрою, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі, повноваження щодо затвердження технічної документації із землеустрою чи надання мотивованої відмови у її затвердженні, регламентовано положеннями Земельного кодексу України.
Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні технічної документації із землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити технічну документацію із землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити технічну документацію або відмовити у її затвердженні. Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 р. у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 р. у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 р. у справі № 0640/4248/18 та від 28.11.2019 р. у справі №803/1067/17.
Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. При цьому суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Зобов'язання судом відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у її затвердженні, які передбачені ч.8 ст.186 ЗК України, а саме: невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки.
Прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у її затвердженні, може бути необґрунтованим та призвести до затвердження технічної документації із землеустрою з порушенням закону.
У контексті обставин спору застосування такого способу захисту вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для затвердження технічної документації із землеустрою.
Суд зазначає, що оцінка правомірності рішення стосувалася лише тих мотивів, які наведено в листі від 19.07.2019 № 06-05/2231.
Однак суд, в межах даної справи, не має повноважень досліджувати чи ці мотиви є вичерпними і чи дотримано позивачем усі інші умови для затвердження технічної документації із землеустрою. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача затвердити технічну документацію із землеустрою.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що належним способом захисту, відновлення прав Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України за даних фактичних обставин, необхідно визнати зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 25.06.2019 № 18/04-465 про погодження технічної документації із землеустрою.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Частиною 3 статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 678 від 18.06.2019 року.
В зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 960,50 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19-20, 22, 25-26, 73-77, 139, 162, 244-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03110, М. Київ, вул. Солом'янська, 13, код ЄДРПОУ 34620942) задовольнити частково;
Визнати протиправною відмову Київської обласної державної адміністрації щодо розгляду заяви позивача (лист від 25.06.2019 № 18/04-465) про затвердження технічної документації;
Зобов'язати Київську обласну державну адміністрацію повторно розглянути заяву позивача (лист від 25.06.2019 № 18/04-465) про затвердження технічної документації.
В іншій частині позову відмовити;
Стягнути на користь Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (03110, М. Київ, вул. Солом'янська, 13, код ЄДРПОУ 34620942) сплачений судовий збір у розмірі 960,50 (дев'ятсот шістдесят грн 50 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, пл. Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 00022533).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоноженко М.А.