12 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 686/27081/23
провадження № 51 - 4176 ск 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвали Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого, 20 березня, 23 квітня, 24 травня 2024 року,
встановив:
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб ГУНП в Хмельницькій області, яка полягала у невнесенні відомостей до ЄРДР.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року повернуто ОСОБА_4 його апеляційну скаргу на вищезазначену ухвалу слідчого судді, оскільки вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року відмовлено у відкриті апеляційного провадження за заявою (апеляційною скаргою) ОСОБА_4 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, керуючись ч. 4 ст. 399 КПК, оскільки скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року залишено без руху заяву ОСОБА_4 про перегляд за виключними обставинами ухвали Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, ухвали Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2024 року повернуто заяву ОСОБА_4 про перегляд за виключними обставинами Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, ухвали Хмельницького апеляційного суду від 20 березня 2024 року.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про перегляд зазначених судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано без додержання вимог зазначеної статті.
Відповідно до положень ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції; ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищенаведене положення ст. 424 КПК, ухвала Хмельницького апеляційного суду від 23 квітня 2024 року не може бути оскаржена в касаційному порядку, що залишилось поза увагою скаржника.
Щодо оскарження ухвал Хмельницького апеляційного суду від 29 лютого, 20 березня, 24 травня 2024 року колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, допущені судом апеляційної інстанції при винесенні вказаного рішення, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, усупереч наведеним положенням процесуального закону, скаржник у касаційній скарзі, вказуючи на оскарження ним ухвал апеляційного суду, не наводить конкретних порушень закону, допущених саме судом апеляційної інстанції, які б відповідно до ст. 438 КПК з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу були б підставами для її скасування чи зміни.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Положеннями ст. 436 КПК, визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Однак скаржник у касаційній скарзі не зазначає, що суд касаційної інстанції з урахуванням наведених положень ст. 436 КПК має зробити саме з оскаржуваною ухвалою апеляційного суду за наслідками розгляду його касаційної скарги.
Верховний Суд звертає увагу, що особа, яка подає касаційну скаргу та якій надано строк на усунення її недоліків, може виправити їх шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження колегії суддів стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, вона не надала усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою. Також скаржнику необхідно уточнити, яке саме рішення він оскаржує до суду касаційної інстанції.
Враховуючи, що касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, колегія суддів вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
Керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Верховний Суд
постановив:
Залишити касаційну скаргу ОСОБА_4 без руху і встановити п'ятнадцятиденний строк із дня отримання ухвали на усунення зазначених у ній недоліків.
У разі невиконання викладених в ухвалі вимог касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3