Справа № 308/13652/24
04 вересня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді Іванова А.П.,
при секретарі судових засідань Боті О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
16.08.2024 представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ткаченко Є.В. звернулася до суду з вищезазначеним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №20535 від 07.08.2024 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17000 грн.
Позов обґрунтовує тим, що 07.08.2024 позивача було затримано на залізничному вокзалі міста Ужгород та примусово доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , після чого зв'язок з останнім було перервано. Під час перебування позивача в ІНФОРМАЦІЯ_3 на останнього було складено протокол та винесено постанову щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивач вважає постанову №20535 від 07.08.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 незаконною, передчасною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України та є протиправною, а тому підлягає скасуванню. З оскаржуваної постанови №20535 від 07.08.2024 вбачається, що 07.08.2024 позивач не виконав вимогу посадових осіб пред'явити свій військово-обліковий документ. Однак, представники ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснили перевірку позивача через електронну базу даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» й не врахували примітку до ст. 210 КУпАП, за якою положення статей 210, 210-1 КУпАП не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Окрім цього посилається на те, що складання протоколу та розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення щодо позивача відбувся в один день.
У судове засідання сторони не з'явилися.
Суд, ознайомившись з позовною заявою, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до наступного висновку.
Начальником відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу ІНФОРМАЦІЯ_2 майором ОСОБА_3 було складено протокол №3399 про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 07.08.2024 ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 у супроводі працівників Національної поліції України, де було встановлено, що останній не має при собі військово-облікових документів та, як наслідок, не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника ІНФОРМАЦІЯ_2 та поліцейського, чим порушив ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Наявна відмітка про отримання протоколу особою, що притягається до відповідальності.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову №20535 від 07.08.2024 за порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію при вказаних в протоколі обставинах, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на нього накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Наявна відмітка про отримання копії постанови особою, що притягається до відповідальності.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Як визначено ст. 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє наразі.
Згідно з ч. 6 ст. 22 Закону №3543-XII у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п. п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він є особою чоловічої статі у віці 28 років, та в порушення описаних вище норм законодавства України про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не пред'явив на вимогу працівника поліції та представника територіального центру комплектування військово-обліковий документ.
При цьому суд констатує, що факт не пред'явлення на вимогу працівника поліції військово-обліковий документ не заперечується стороною позивача.
Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що представники ІНФОРМАЦІЯ_2 не здійснили перевірку позивача через електронну базу даних системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів АІТС «ОБЕРІГ» й не врахували примітку до ст. 210 КУпАП, оскільки ч. 6 ст. 22 Закону №3543-XII передбачає обов'язок громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років у період проведення мобілізації (крім цільової) мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою поліцейського. Тобто, вказана норма передбачає обов'язок не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред'являти його за вимогою уповноважених осіб.
Посилання позивача на те, що відповідачем було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки про адміністративне правопорушення та постанову винесено в один і той самий день, суд не приймає до уваги виходячи з наступного.
Положення КУпАП передбачають обов'язок особи, яка здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, повідомити особу про розгляд такої справи відносно неї. Метою такого повідомлення є поінформованість особи, яка притягується до відповідальності, про час та місце розгляду справи для надання їй можливості реалізувати передбачені законом процесуальні права.
Статтею 277 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Вказаною статтею встановлено строк, протягом якого повинен бути здійснений розгляд справи про адміністративне правопорушення, однак КУпАП не встановлює строку, який повинен сплисти після складення протоколу по справі про адміністративне правопорушення до моменту, коли уповноважена особа може здійснити розгляд справи про адміністративне правопорушення. Тобто КУпАП не забороняє можливість здійснення розгляду справи про адміністративне правопорушення у день складення протоколу про адміністративне правопорушення, за умови, що особа знає про розгляд такої справи. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, задля можливості реалізації наданих їй процесуальних прав.
З протоколу №3399 про адміністративне правопорушення вбачається, що позивач був проінформований про те, що розгляд справи буде здійснюватися в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 07.08.2024 о 12 год. 15 хв., а також йому роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та права й обов'язки, передбачені ст. 286 КУпАП, що стверджується підписом особи, що притягається до адміністративної відповідальності. Окрім цього з оскаржуваної постанови видно, що позивач був присутній на розгляді матеріалів.
Згідно із приписами ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
Відповідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає серед іншого рішення про скасування постанови і закриття справи.
З вказаного слідує, що позивач був обізнаний з його правами та про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про перенесення розгляду справи та/або залучення захисника не заявляв, у зв'язку з чим у відповідача не було перешкод розглянути справу в день складання протоколу та, за наявності підстав, винести постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і необґрунтованими, в їх задоволенні необхідно відмовити.
Відповідно до 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст. ст. 77, 90, 162, 268-272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності №20535 від 07.08.2024 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов