Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2468/24
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (пр.Незалежності, буд. 33, м. Ізюм, Харківська обл., 64300; код ЄДРПОУ 32284148)
до Фізичної особи - підприємця Соломка Сергія Михайловича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 15192,20 грн
без виклику учасників справи
Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж (код ЄДРПОУ 32284148) 16.07.2024 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Соломка Сергія Михайловича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію в розмірі 15192,20 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, в порушення умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 582 від 16.03.2021 та приписів чинного законодавства, не сплатив у повному обсязі вартість поставленої теплової енергії в період грудень 2021 року - лютий 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.07.2024 позовну заяву Ізюмського комунального підприємства теплових мереж прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі № 922/2468/24; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
Вказаною ухвалою відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Проте, відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 18.07.2024 двічі була надіслана на адресу відповідача (згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте повернута до господарського суду без вручення адресатові за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження (адреса місця проживання, за якою здійснюється зв'язок з фізичною особою - підприємцем) належить до відомостей про фізичну особу - підприємця, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4 статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Інформації ж про іншу адресу відповідача у суду немає.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто, повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25 червня 2018 року у справі № 904/9904/17).
На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, а саме до 12.09.2024р. не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд констатує про те, що ним було дотримано строки розгляду справи.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
16.03.2021 між Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (позивач) та фізичною особою - підприємцем Соломком Сергієм Михайловичем (відповідач) було укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №582.
Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору, позивач, як теплопостачальна організація, зобов'язався поставляти відповідачу, як споживачу, теплову енергію в гарячій воді , а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами.
Згідно з п. 6.2 вищезазначеного Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.
Як свідчать матеріали справи, весь час дії договорів позивач належним чином виконував взяті на себе зобов'язання та поставляв теплову енергію відповідно до умов договору.
Відповідно до актів підключення від 21.10.2021, приміщення за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Покровська, 32, де проводилась підприємницька діяльність відповідача (додаток № 2 до Договору) було підключене до централізованого опалення.
Проте, відповідач не сплатив вартість поставленої теплової енергії в період грудень 2021 року - лютий 2022 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 15192,20 грн.
Крім того, відповідач не підписав відповідні акти за вказаний період.
На адресу відповідача позивачем був направлений лист № 246 з проханням підписати відповідні акти та підписані примірники повернути на адресу позивача.
Проте, жодної відповіді на лист позивачем отримано не було.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017, індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами / тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Вказана позиція є усталеною та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, у постановах Верховного Суду від 09.06.2021 у справі № 303/7554/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 26.04.2018 у справі № 904/6293/17, та інших.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що в спірних правовідносинах, які виникли між сторонами був укладений договір про постачання теплової енергії, відсутність підпису на актах приймання-передачі теплової енергії не може бути підставою для несплати вартості послуг, оскільки, сама комунальна послуга була надана, і це не заперечувалось відповідачем.
Факт постачання позивачем відповідачу теплової енергії в період грудень 2021 року - лютий 2022 року в розмірі 15192,20 грн та її вартість підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Строк оплати наданих послуг та абонентської плати, відповідно до умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 582 від 16.03.2021 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, є таким, що настав.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Ізюмського комунального підприємства теплових мереж є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 525, 526, 530, 612 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця Соломка Сергія Михайловича ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (64300, Харківська область, м. Ізюм, пр-т Незалежності, буд. 33, код ЄДРПОУ 32284148) - заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 15192,20 грн; витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ст. 256-257 ГПК України.
Повне рішення складено "12" вересня 2024 р.
Суддя Н.М. Кухар