вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2551/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кшенської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛМАГ", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпро
про стягнення заборгованості в розмірі 1 320 994,78 грн
Представники:
від позивача: Бедрінець Антон Ігорович - посвідчення № 3465 від 25.11.2022, адвокат
від відповідача: Лихолат Іван Сергійович - посвідчення № 6309 від 29.03.2023, адвокат
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІЛМАГ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (далі - відповідач) заборгованість за договором № 23347 від 16.10.2023р. у загальному розмірі 1 320 994, 78грн.
Ухвалою від 13.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 02.07.2024.
28.06.2024 через систему "Електронний кабінет" від відповідача надійшов відзив на позов.
В судовому засіданні 02.07.2024 Відповідач проти позову заперечив.
Позивач свого представника в судове засідання не направив, пояснень щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою від 02.07.2024 відкладено підготовче засідання на 06.08.2024.
08.07.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшла відповідь на відзив.
17.07.2024 через систему "Електронний суд" від Відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він зазначив про те, що долучені до відповіді на відзив документи (рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, податкові накладні) подані з порушенням передбаченого законом строку, а отже не повинні братися судом до уваги під час розгляду даної справи.
26.07.2024 через систему "Електронний суд" від Позивача надійшли додаткові пояснення.
Судове засідання 06.08.2024 не відбулося в зв'язку з відпусткою судді Назаренко Н.Г.
Ухвалою від 07.08.2024 призначено підготовче засідання на 12.08.2024.
В судовому засіданні 12.08.2024 Позивач та Відповідач проти закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті не заперечили.
Ухвалою від 12.08.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 10.09.2024.
10.09.2024 в судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті.
Позивач підтримав позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечив.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
При цьому, з приводу долучення до матеріалів справи доказів з порушенням строків, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає таке.
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку, звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції").
У пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене право на суд разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини від 21.02.1975 у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства", заява № 4451/70, пункт 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського Суду з прав людини від 17.01.2012 у справі "Станєв проти Болгарії", заява № 36760/06, пункт 230).
Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02.03.2022 суддям необхідно виважено підходити до питань, пов'язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану.
На переконання суду, в умовах введення в Україні воєнного стану слід уникати надмірного формалізму та з розумінням ставитись до пропуску процесуальних строків учасниками справи для забезпечення їх права на доступ до правосуддя, оскільки протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України, суворе застосування судами процесуальних строків може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статті 6 зазначеної Конвенції, на що також звертає увагу Верховний Суд у постанові від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22.
Судом також враховано, що обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У даному випадку, суд керується завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Під час розгляду справи суд зобов'язаний забезпечити повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин справи, оскільки обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
В аспекті зазначеного господарський суд вважає за доцільне звернутись також до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, пункт 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, пункт 33, 08.12.2016). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/10965/17, 03.12.2018 у справі № 904/5995/16 та ухвалі Верховного Суду від 06.03.2020 у справі № 911/1974/18.
Таким чином, під час прийняття рішення у даній справі судом було враховано та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи на час прийняття рішення у справі доказам та поясненням.
10.09.2024 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № 23347 від 16.10.2023 в частині повної та своєчасної плати за поставлений товар.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач проти позову заперечив, зазначив, що сторони на власний розсуд, в п. 4.2. договору визначили додатковий та обов'язковий в межах виконання спірного договору реквізит рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, а саме код товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідач вказує, що з долучених до позовної заяви видаткових накладних вбачається, що вони не містять зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД, а отже є такими, що оформлені всупереч вимогам п. 4.2. договору та, як наслідок, на думку ПрАТ «ДТРЗ», не є підставою для виникнення у відповідача обов'язку з оплати поставленого товару.
Серед іншого, матеріали справи не містять рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, що унеможливлює здійснення їх перевірки судом на предмет відповідності їх вимогам п. 4.2. договору та приписам чинного законодавства.
Відповідач вважає, що виконання зобов'язання відповідачем (оплата товару) може бути відстрочене на час прострочення позивача (надання неналежним чином оформлених товаросупровідних документів), якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто в такому випадку відповідач не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення позивачем передбачених договором необхідних дій.
Крім того, матеріали справи не містять доказів реєстрації податкових накладних.
Відповідач також зазначив, що позивачем не описано у своїх позовній заяві виконання ним свого обов'язку з передачі відповідачу документів щодо якості на товар.
ВІДПОВІДЬ ПОЗИВАЧА НА ВІДЗИВ.
Позивач зазначив, що відповідно до п. 5.2. передача товару Замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну Товару та загальну вартість партії товару, що постачається.
Також Позивач зазначив, що первинні документи, що складені між ним та Відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та укладеного Договору, є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню Позивачем Відповідачу товару.
Відповідач факт здійснення поставки товарів, які підтверджені належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними) визнає, строк відтермінування оплати товару сплив, а відтак, обов'язок Відповідача щодо оплати товару настав.
Позивач стверджує, що умови пункту 4.2 договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної та податкової накладних із зазначенням коду згідно УКТ ЗЕД, по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов'язання, а отже, наявність або відсутність коду УКТ ЗЕД не звільняє Відповідача від обов'язку оплати за поставлений товар.
Також Позивач вказує, що жодних актів, жодних інших листів, вимог, претензій щодо відсутності будь-яких документів, в тому числі щодо неналежного оформлення тих чи інших документів, які стосувались поставки товару Відповідачем не складались та не пред'являлись Позивачу.
Не зазначення коду УКТ ЗЕД не завадило Відповідачу здійснювати приймання товарів за відповідними видатковими накладними та частково сплачувати за поставлений та прийнятий товар за відповідними рахунками-фактури.
Крім того, Позивач неодноразово звертався до Відповідача з листами та вимогами щодо оплати наявної заборгованості: 13.05.2024р. ТОВ «СТІЛМАГ» направило на ПРАТ «ДТРЗ» вимогу № 03/05-24 та лист № 02/05-24 по договору про закупівлю № 23347 від 16 жовтня 2023р. Вказаною вимогою ТОВ «СТІЛМАГ» вимагало сплатити заборгованість за поставлений Товар по договору про закупівлю № 23347 від 16.10.2023р., яка станом на дату складання вимоги становила 1 824 936, 89 грн.
24.05.2024р. Відповідач, на виконання виставленої вимоги, частково сплатив заборгованість в сумі 503 942, 11 грн.
Також Відповідач не виставляв акти або претензії стосовно невідповідності документів необхідних для оплати, не повідомляв про відстрочення свого зобов'язання стосовно оплати, як зазначає у своєму відзиві, а здійснив часткову оплату наявної заборгованості.
На думку Позивача, Відповідач визнає факт поставки Товарів. В свою чергу не зазначення у видаткових накладних та рахунках-фактури коду УКТ ЗЕД не завадило Відповідачу здійснювати приймання товару та частково оплатити його, в тому числі не звільняє Відповідача від обов'язку оплати весь поставлений товар. Будь-які претензії щодо відсутності документів або оформлення таких документів Відповідачем не складались та не пред'являлись Позивачу, а враховуючи, що строк відтермінування оплати товару сплив, обов'язок Відповідача щодо оплати товару настав.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА НА ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Відповідач зазначив, що позивач залишає поза увагою п. 4.2. договору який, зокрема, встановлює підстави для виникнення у ПрАТ «ДТРЗ» обов'язку з оплати поставленого товару. Серед іншого, п. 4.2. договору встановлений додатковий обов'язковий реквізит рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкової накладної, а саме код товару згідно УКТ ЗЕД.
Позивач, зазначаючи про те, що первинні документи, складені між позивачем та відповідачем в розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та укладеного договору є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій, на думку ПрАТ «ДТРЗ», помилково ототожнює факт передачі товару за видатковою накладною з моментом виникнення обов'язку з оплати товару, враховуючи п. 4.2. договору.
Відповідач наполягає, що, зважаючи на відсутність законодавчої заборони на встановлення та внесення сторонами договору додаткових реквізитів до первинних документів, а також враховуючи обов'язковість договору для виконання сторонами, вважаємо, що зазначення в товаросупровідних документах коду товару згідно УКТ ЗЕД, в даному випадку, є обов'язковим та безпосередньо впливає на момент виникнення обов'язку з оплати товару, а наведені помилкові твердження позивача фактично нівелюють умови спірного договору (зокрема, п. 4.2. договору).
На думку відповідача, наведеним також спростовуються твердження позивача про те, що умови п. 4.2. договору по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов'язання, а отже наявність або відсутність коду УКТ ЗЕД не звільняє відповідача від обов'язку оплати за поставлений товар.
Водночас, позивач, своїми твердженнями, що умови пункту 4.2. договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та податкових накладних із зазначенням коду згідно УКТ ЗЕД фактично визнає узгоджений сторонами обов'язок щодо зазначення у наведених документах коду товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідач вважає, що Позивач зобов'язаний подати всі наявні в нього докази разом із позовною заявою або обґрунтувати неможливість подання таких доказів у визначений законом строк.
Однак, до позовної заяви не було долучено копій рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних та доказів реєстрації податкових накладних, а також не було повідомлено суд про ймовірну неможливість їх подання разом із позовною заявою, долучені до відповіді на відзив докази подані з порушенням встановленого процесуальним законодавством строку, а неможливість подання їх у визначений законом строк - жодних чином не обґрунтована позивачем.
На переконання Відповідача, зазначені докази не повинні братися судом до уваги під час розгляду даної справи.
Відповідач стверджує, що ані нормами чинного законодавства, ані умовами спірного договору не передбачено обов'язку ПрАТ «ДТРЗ» надсилати позивачу будь-які претензії стосовно недоліків/неналежного оформлення товаросупровідних документів.
Натомість, умовами спірного договору встановлений обов'язок позивача надавати замовнику відповідну товаросупроводжувальну документацію, оформлену належним чином з урахуванням п. 4.2. договору, при кожній поставці товару.
Таким чином, заперечення позивача, викладені у відповіді на відзив, не спростовують доводів ПрАТ «ДТРЗ», викладених у відзиві на позовну заяву.
Крім того, долучені до відповіді на відзив документи (рахунки на оплату,товарно-транспортні накладні, податкові накладні) подані з порушенням передбаченого законом строку, а отже не повинні братися судом до уваги під час розгляду даної справи.
ДОДАТКОВІ ПОЯСНЕННЯ ПОЗИВАЧА.
Позивач наголошує, що Відповідач визнає факт поставки товару. Не зазначення у видаткових накладних та рахунках-фактури коду УКТ ЗЕД не завадило Відповідачу здійснювати приймання товару та оплачувати його.
Крім того після виставлення Позивачем листів та вимог щодо оплати боргу, які наявні в матеріалах справи, Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 503 942, 11 грн., а не надав заперечення стосовно документів на Товар.
Тобто до моменту подання позову про стягнення заборгованості Відповідачем визнавався та не заперечувався наявний борг.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "СТІЛМАГ 16» (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (Замовник) укладено договір про закупівлю № 23347 від 16.10.2023 (надалі - Договір).
В рамках Договору між сторони уклали Специфікацію № 1 від 16.10.2023р., Технічний опис, Додаткову угоду № 1 від 29.12.2023р., Додаткову угоду № 2 від 22.03.2024р., Специфікація № 2 від 28.03.2024р.
Відповідно до п. 1.1. Договору (в редакції додаткової угоди №2 від 22.03.20240 Постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікаціях (додаток №1 та додаток №3), які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Згідно п. 1.3. та п. 1.4. Договору кількість Товару: згідно Специфікації. Ціна товару, що поставляється за договором вказана в специфікації.
Відповідно до п. 2.2. спірного Договору, підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: сертифікат якості та/або паспорт, які надаються постачальником товару замовнику при постачанні товару з кожною партією. Постачальник повинен надати замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
Згідно п. 2.8. Договору приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості", затвердженої ПДА при РМ СРСР від 15.06.65р. № П-6 та "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої ПДА при РМ СРСР від 25.04.66р. № П-7 зі змінами та доповненнями в частині, що не суперечить умовам цьому договору. У разі необхідності вхідний контроль проводиться Замовником згідно із вимогами локальних нормативно-правових актів, діючих на підприємстві Замовника. Замовник має право проводити перевірку технології виробництва товару та приймання його по якості у виробника з використанням виробничого обладнання.
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 30 календарних днів з дати поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД.
Відповідно до п. 5.2. Договору, передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені п. 2.2. Договору, та за необхідності документи визначені п. 6.3.6. даного договору.
Договір набирає чинності з моменту його підписання і дії до 31.12.2023, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. (п. 10.1. Договору).
Специфікацією № 1 від 16.10.2023р. сторонами узгоджено характеристика товару, ціну.
Додатковою угодою № 1 від 29.12.2023р. сторони пролонгували дію Договору до 31 березня 2024 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатковою угодою № 2 від 22.03.2024р. сторони прийняли до виконання Специфікацію № 2 Та узгодили, що Специфікацію № 1 втрачає чинність з дати підписання даної додаткової угоди і подальшому виконанню не підлягає.
Специфікацією № 2 від 28.03.2024р. сторонами узгоджено найменування, характеристики, кількість, ціну та вартість товару.
На виконання умов Договору та узгоджених сторонами Специфікацій позивач поставив на користь відповідача Товар на загальну суму 2 453 893, 29 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 119 від 17.10.2023р. на суму 158 274, 30 грн., № 127 від 24.10.2023р. на суму 264 953, 10 грн., № 135 від 02.11.2023р. на суму 6 279, 12 грн., № 143 від 13.11.2023р. на суму 132 645, 60 грн., № 150 від 24.11.2023р. на суму 104 652, 00 грн., № 153 від 27.11.2023р. на суму 37 246, 54 грн., № 25 від 25.01.2024р. на суму 29 690, 41 грн., № 27 від 29.01.2024р. на суму 176 039, 15 грн., № 40 від 08.02.2024р. на суму 48 977, 14 грн., № 58 від 27.02.2024р. на суму 68 756, 36 грн., № 60 від 01.03.2024р. на суму 223 118, 29 грн., № 61 від 04.03.2024р. на суму 48 139, 92 грн. та № 93 від 05.04.2024р. на суму 1 155 121, 36 грн.
Відповідач частково сплатив вартість поставленого товару в сумі 1 132 898, 51 грн., що підтверджується наступними платіжними інструкціями: № 5260 від 12.12.2023р. на суму 158 274, 30 грн., № 5259 від 12.12.2023р. на суму 264 953, 10 грн., № 495 від 15.02.2024р. на суму 6 279, 12 грн., № 492 від 15.02.2024р. на суму 66 804, 28 грн., № 494 від 15.02.2024р. на суму 132 645, 60 грн., № 1764 від 24.05.2024р. на суму 176 039, 15 грн., № 1765 від 24.05.2024р. на суму 223 118, 29 грн., № 1766 від 24.05.2024р. на суму 37 246, 54 грн., № 1759 від 24.05.2024р. на суму 37 847, 75 грн. та № 1767 від 24.05.2024р. на суму 29 690, 41 грн.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача з листами про сплату заборгованості.
09.04.2024р. позивач направив відповідачу лист № 01/04-24 щодо погашення заборгованості та про зупинення подальшої поставки товару по договору про закупівлю № 23347 від 16 жовтня 2023р.
Лист Позивача залишено Відповідачем без відповіді, заборгованість не сплачена.
13.05.2024 позивач направив відповідачу вимогу № 03/05-24 та лист № 02/05-24 по договору про закупівлю № 23347 від 16 жовтня 2023р. Вказаною вимогою ТОВ «СТІЛМАГ» вимагало сплатити заборгованість за поставлений товар.
07.06.2024 позивач направив відповідачу лист № 01/06-24 щодо погашення заборгованості та подальшого зупинення передання товару до повної оплати всього раніше переданого товару по договору про закупівлю № 23347 від 16 жовтня 2023.
Наявна заборгованість в сумі 1 320 994, 78 грн. Відповідачем не сплачена.
Вказане стало причиною звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Згідно вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до положень статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що у якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, невиконання зобов'язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, є порушенням зобов'язання.
Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару в розмірі 1 320 997,78 грн.
Суд не приймає заперечення відповідача щодо того, що з долучених до позовної заяви видаткових накладних вбачається, що вони не містять зазначення коду згідно УКТ ЗЕД та не є підставою для виникнення у Відповідача обов'язку з оплати поставленого товару з огляду на таке.
Відповідно до п. 5.2. Договору передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи, визначені п. 2.2. Договору, та за необхідності документи визначені п. 6.3.6. даного договору.
Підтвердженням якості товару з боку постачальника є наступні документи: сертифікат якості та/або паспорт, які надаються постачальником товару замовнику при постачанні товару з кожною партією. Постачальник повинен надати замовнику сертифікати відповідності у разі, якщо товар підлягає обов'язковій сертифікації в Україні. (п. 2.2. договору).
Матеріали справи містять видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін без зауважень.
Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Первинні документи, що складені між Позивачем та Відповідачем в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та укладеного Договору, є такими, що підтверджують здійснення господарських операцій по постачанню Позивачем Відповідачу товару.
Відповідач факт здійснення поставки товарів, які підтверджені належним чином оформленими первинними документами (видатковими накладними) не заперечує, доказів ненадання позивачем документів, передбачених п. 2.2. договору, або звернення відповідача до позивача з вимогою про їх надання, матеріали справи не містять.
Умови пункту 4.2 договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної та податкової накладних із зазначенням коду згідно УКТ ЗЕД, по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов'язання, а отже, наявність або відсутність коду УКТ ЗЕД не звільняє Відповідача від обов'язку оплати за поставлений товар.
Крім того, не зазначення у видаткових накладних коду УКТ ЗЕД товару не завадило відповідачу прийняти цей товар без заперечень та частково оплатити його.
Тим більше, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення лише основного боргу.
З урахуванням встановлених обставин щодо здійснення Позивачем поставки товару та порушення Відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати за нього, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню зі стягненням з Відповідача на користь Позивача основного боргу в розмірі 1 320 994,78 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛМАГ" до Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" про стягнення заборгованості в розмірі 1 320 994,78 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІЛМАГ" (49024, м.Дніпро, вул. Каруни, буд. 75, код ЄДРПОУ: 44816035) основний борг у розмірі 1 320 994,78грн. та судовий збір в розмірі 15 851,94грн., про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 12.09.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко