465/4344/22
2/465/1/24
Іменем України
(заочне)
11.09.2024 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
з участю секретаря судового засідання Лозинського Т.-Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 6681,34 грн., 3% річних у сумі 240,18 грн., інфляційні витрати у розмірі 597,12 грн. та витрати з оплати судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та користується послугами з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Для здійснення оплати за надані послуги відповідачу відкрито особовий рахунок. Однак, станом на 01.05.2021 року за період з 01.12.2017 року по 01.05.2021 року у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 6681,34 грн., 3% річних у сумі 240,18 грн., інфляційні витрати у розмірі 597,12 грн., яка не погашена.
30.08.2021 року ухвалою Франківського районного суду м. Львова скасовано судовий наказ №465/5037/21 від 30.08.2021 року. Просить позовні вимоги задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 29.08.2022 року відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, втім подала заяву про слухання справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце слухання справи, відзив на позовну заяву не надала.
За таких обставин суд вважає, що справу слід слухати за відсутності сторін на підставі наявних у справі даних чи доказів, достатніх для постановлення рішення.
У відповідності до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.
Враховуючи повторну неявку відповідача в судове засідання та відсутність заперечень представника позивача щодо проведення заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ч. 4 ст.223, ст.280 ЦПК України, вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
За вимогами ст. ст.12,81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 . Даний факт підтверджується довідкою ЛМКП «Львівтеплоенерго» №02 від 20.05.2021 року та відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України у Львівській області.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 30.08.2021 року (справа № 465/5037/21) скасовано судовий наказ від 15.07.2021 року, виданий Франківським районним судом міста Львова за заявою Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 6681,34 грн., інфляційних втрат в сумі 597,12 грн. та 3 відсотків річних в сумі 240,18 грн.та 227 грн. судового збору.
Згідно наданого розрахунку позивача, що у відповідача перед ЛМКП «Львівтеплоенерго» утворилася заборгованість станом на 01.05.2021 року за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2017 по 01.05.2021 року у розмірі 6681,34 грн., інфляційні витрати 597,12 грн., 3% річних - 240,18 грн.
Відповідно до Закону України «Про теплопостачання» Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» є теплопостачальною організацією-суб'єктом господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.
Згідно з ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач або суб'єкт теплопостачання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги», чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1875-ІV), визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1875-ІVзалежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Хоч у частині першій статті 19 Закону №1875-ІV й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Наведеними положеннями закону передбачено, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 20 Закону №1875-ІV споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 21 Закону №1875-ІV виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Як зазначено у п. 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що основним обов'язком споживача теплової енергії є своєчасне укладення договору з теплопостачання організацією на постачання теплової енергії.
Пунктом 1.1 Договору приєднання «Про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води Львівським міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» від 1 липня 2014 року виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води за встановленими відповідними уповноваженими органами тарифами для відповідних категорій споживачів, у строки і на умовах, що передбачені цим договором приєднання.
Згідно з ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Обов'язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572.
А відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постанові Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц (провадження № 61-11107св18).
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач отримував надані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, проте своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати отриманих послуг не виконував та не сплачував їх рахунки.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого iндексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% рiчних вiд простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положеннями ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Розрахунки надані суду позивачем, за своєю суттю не викликають у суду сумнівів у їх достовірності. Недоліків при обрахунку сум боргу відповідачем не спростовано та не оскаржено відповідно до чинного законодавства.
Відповідач не подав до суду доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не довів фактів невиконання позивачем обов'язку з надання вищевказаних послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, оскільки представником ЛМКП «Львівтеплоенерго» надано докази на підтвердження надання послуг та їх обґрунтованості, обґрунтовано розрахунок заявленої до стягнення суми, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача коштів за послуги з теплопостачання знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, тому суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, вирішуючи питання стягнення судових витрат на підставі ст.141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що слід стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 2481,00 гривень судового збору, що було сплачено при поданні позовної заяви.
Керуючись статтями 12,13,258,259,265,268,279,280,281,282 ЦПК України, суд,-
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в сумі 6 681 (шість тисячі шістсот вісімдесят одну) гривню 34 копійки, 3 % річних у розмірі 240 (двісті сорок) гривень 18 копійок, а також 597 (п'ятсот дев'яносто сім) гривень 12 копійок інфляційних витрат.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» у розмірі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 00 копійок сплаченого судового збору.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом поданя апеляційної скарги.
Сторони:
Позивач: Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», місцезнаходження : м. Львів вул. Д. Апостола, буд.1, код ЄДРПОУ 05506460.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2
Суддя Ванівський Ю.М.