Справа № 138/2245/24
Провадження №:2-а/138/19/24
11.09.2024 м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області, в особі головуючого судді Київської Т.Б., розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі,
Позивач звернувся до суду з вказаним вище позовом, який мотивовано тим, що постановою №462 від 18.07.2024 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 17000,00 грн. За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є неявка позивач за викликом по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач у визначений у повістці час прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак відповідальний працівник відправив його до ІНФОРМАЦІЯ_3 на проходження ВЛК, повідомивши, що там йому нададуть обхідний лист. Того ж дня він пройшов обстеження у лікарів. Разом з тим, згодом позивачу стало відомо, що відносно нього було складено протокол про вчинення адміністратвиного правопорушення за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_2 , вказаний протокол був складений без присутності позивача, так само як і його розгляд, чим відповідач порушив його право на надання пояснень по суті справи, а також надання доказів невинуватості у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Відповідачем порушено порядок розгляд адміністративної справи, оскільки не забезпечене позивачу право на залучення адвоката, надання пояснень та доказів, а тому за таких підстав позивач звернувся до суду з вимогою про скасування вказаної вище постанови та закриття провадження у справі.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 05.08.2024 позов залишено без руху та надано позивачу строку для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 19.08.2024 було відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача матеріали адміністративної справи відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Копію ухвали отримано відповідачем 22.08.2024.
Представник позивача належним чином повідомлений про розгляд даної адміністративної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав.
Відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження в порядку спрощеного позовного провадження разом з позовом та доданими до нього документами. Вказаною ухвалою суду відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався. Будь-яких заяв, клопотань та заперечень суду не подав. Вимоги ухвали суду від 19.08.2024 про витребування матеріалів адміністративної справи не виконав, про причин не виконання ухвали суду не повідомив. Зважаючи на викладене суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 9, 77 КАС України розгляд справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін, вільності та свободи у поданні суду доказів в обґрунтування свої вимог та заперечень та доведенні перед судом в їх переконливості; однак, у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіряючи оскаржувану позивачем постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, суд перевірив її на предмет дотримання суб'єктом владних повноважень принципів правомірної адміністративної поведінки, а саме: чи прийнято рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, 18.07.2024 постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено грошове стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Постанова мотивована тим, зокрема, що 01.01.2024 ОСОБА_1 до відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 для визначення призначення на особливий період отримав повістку 20.06.2024 особисто та у визначений у повістці строк не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Про причини неявки не повідомив. Згідно ч.2 ст.26 Закону №3543-ХІІ громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом. Згідно ч.1 ст.42 Закону №2232-ХІІ громадяни України винні в порушенні правил військового обліку громадян України, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності несуть відповідальність згідно із законом. Таким чином, ОСОБА_1 в особливий період, порушив законодавство про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КупАП. При встановленні розміру штрафу на виконання загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, що передбачене ст.33 КУпАП було встановлено, що характер правопорушення є триваючим, майновий стан: не працює, місячний заробіток не повідомив, на утриманні відсутні особи. Щодо обставин, що пом'якшують відповідальність відповідно до ст.34 КУпАП, немає. Відповідно до п.5 ч.1 ст.35 КУпАП обставиною, що обтяжує відповідальність є вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин. Такою надзвичайною обставиною є введення на території України воєнний стан, що діє з набрання чинності Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ.
Як стверджує позивач, в постанові не доведено правомірність оскаржуваного рішення та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки у визначений повісткою час він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 де йому повідомили про необхідність самостійно прибути до Могилів-Подільської «ОЛІЛ» для проходження ВЛК і зазначили, що там є відповідний працівник, який надасть акт обстеження стану здоров'я.
В матеріалах справи наявний акт обстеження стану здоров'я №590 зі змісту якого слідує, що 01.07.2024 позивач проходив медичне обстеження у відповідних спеціалістів. Також, за результатами проходження обстеження встановлено позивачу діагноз.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, ч. 1 ст. 9 КАС України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана, по-перше, встановити склад правопорушення, яким відповідно до статті 9 КУпАП є протиправна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, а також згідно положень ст. 252 КУпАП дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень (вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі N 463/1352/16-а).
При цьому, суд повинен трактувати усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень на користь особи-позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 року у справі N К-7375/06).
Однак, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Більш того, проігноровано ухвалу суду про витребування матеріалів адміністративної справи.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за обставини відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У силу п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене вище та за відсутності заперечень зі сторони відповідача, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без достатніх правових підстав, необґрунтовано, з недотриманням принципів правомірної адміністративної поведінки, а тому оскаржувану постанову про адміністративне правопорушення №462 від 18.07.2024 слід скасувати, а провадження в справі закрити.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 139 КАС України..
На підставі ст. 62 Конституції України, ст. 210, 245, 251, 252, 258, 268, 280, 283 КУпАП, ст. 2,4, 9, 72, 73, 77, 78, 79, 90, 139, 246, 255, 286 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №462 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 18.07.2024 та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , Код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Суддя: Т.Б.Київська