04 вересня 2024 року
м. Чернівці
справа № 713/3024/23
провадження 822/615/24
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кулянди М.І.,
суддів: Перепелюк І.Б., Одинака О.О.,
за участю секретаря Тодоряка Г.Д.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
третя особа приватний нотаріус Вижницького району нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Олександр Олександрович,
апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року та на додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року,
головуючий в суді першої інстанції суддя Осокін А.Л.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Вижницького району нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О. про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів та стягнення сплаченого авансу.
Просила суд визнати недійсним попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, укладений 07 квітня 2022 року між нею «покупцем» та ОСОБА_2 «продавцем», посвідчений приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюком О.О., зареєстрований у реєстрі за №512. Стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь суму сплаченого авансу (з урахуванням 3% річних за ЦК України та інфляційні у розмірі 385133 гривні 36 коп.
Вирішити питання про судові витрати.
В обгрунтування позову посилалася на те, що 07 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, який цього ж дня було оформлено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюком О.О., зареєстровано у реєстрі за №512.
Відповідно до умов вказаного попереднього договору ОСОБА_2 зобов'язалася не пізніше 07 квітня 2023 року продати, а ОСОБА_1 зобов'язалася не пізніше зазначеного терміну купити садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою, загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів.
У зв'язку з укладенням вказаного попереднього договору 07 квітня 2022 року ОСОБА_1 сплатила ОСОБА_2 аванс в розмірі 10 000 євро.
Однак, ОСОБА_2 ухиляється від укладення самого договору купівлі-продажу, чим порушує її права.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Вижницького району нотаріального округу Чернівецької області Штефюк О.О. про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів та стягнення сплаченого авансу відмовлено.
Скасовано арешт, накладений ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 29 вересня 2023 року у виді заборони відчуження земельної ділянки, площею 0,06 га (кадастровий номер 7320510100:01:001:0630), яка розташована в АДРЕСА_1 , та яка належить ОСОБА_2 .
Додатковим рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 00 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що при укладенні 07 квітня 2022 року попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, за реєстровим №512, було дотримано всі передбачені законом істотні умови даного виду договорів, котрі були обумовлені згодою сторін та прийняті ними, про що свідчать їх особисті підписи і даний правочин був спрямований на укладення не пізніше 07 квітня 2023 року основного договору купівлі-продажу садового будинку та належною до нього земельною ділянкою. Також судом першої інстанції встановлено, що саме позивач ОСОБА_1 , без будь-яких законних підстав, не виконала умови укладеного з відповідачем ОСОБА_2 07 квітня 2022 року попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів і такими діями відмовилась (ухилилася) від укладення договору купівлі-продажу з власної волі, а тому відповідно до викладених у п.6 попереднього договору домовленостей вона позбавлена права вимоги повернення переданого відповідачу авансу в сумі 319 361 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, у зв'язку із невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що попередній договір було викладено не на відповідних «нотаріальних бланках», всупереч вимог законодавства України, та у договорі зазначено неіснуючу земельну ділянку.
Також вказує, що з вини відповідача не відбулось укладення договору купівлі- продажу.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
07 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, який цього ж дня було оформлено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюком О.О., зареєстровано у реєстрі за №512.
Відповідно до умов вказаного попереднього договору ОСОБА_2 зобов'язалася не пізніше 07квітня 2023 року продати, а ОСОБА_1 зобов'язалася не пізніше зазначеного терміну купити садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою, загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів.
Згідно з п.3 попереднього договору на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу покупець передає, а продавець приймає від покупця грошові кошти в сумі 319 361 гривень, що на день підписання цього попереднього договору є еквівалентом суми 10 000 євро за офіційним курсом НБУ. Зазначена вище сума розцінюється сторонами, як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу.
У листі №61/2-24 від 03 березня 2023 року, зареєстрованому в реєстрі за №826 приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В., ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_3 , що у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин, що не уможливлюють продовження терміну виконання умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, посвідченого Штефюком О.О., приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області 07 квітня 2022 року, за реєстраційним № НОМЕР_1 , вона відмовляється від укладення основного договору купівлі-продажу садового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою, загальною площею 0,0600 га, за кадастровим №73205110100:02:001:0091, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, що розташовані в місті Вижниця Вижницької територіальної громади Вижницького району Чернівецької області урочище Судилів та просить повернути авансовий платіж в сумі 10 000 євро.
У листі ОСОБА_2 від 07 квітня 2023 року, адресованому ОСОБА_1 , зазначила, що у заяві не вказано, які саме форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання укладеного між ними договору, які обставини непереборної сили настали і чим це підтверджується.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з такого.
Щодо визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до частин першої-п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Позивач, який звертається до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, повинен довести суду відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-197цс14, з якою погодився Верховний Суд у постановах: від 14 лютого 2018 р. у справі № 379/1256/15-ц (провадження № 61-1300св18).
Зі змісту попереднього договору купівлі-продажу вбачається, що ОСОБА_1 , під час укладення спірних правочинів, повністю усвідомлювала значення своїх дій та волевиявлення її як учасника вказаного правочину було вільним і відповідало її внутрішній волі.
Відповідно до умов вказаного попереднього договору ОСОБА_2 зобов'язалася не пізніше 07 квітня 2023 року продати, а ОСОБА_1 зобов'язалася не пізніше зазначеного терміну купити садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів.
У п. 12 попереднього договору купівлі-продажу зазначено, що сторони стверджують один одному та повідомляють усім заінтересованим особам, що: у момент укладення цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; розуміють природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; договір укладається ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; договір укладається на вигідних для сторін умовах і не є результатом впливу тяжких для продавця обставин; правочин вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків (не є фіктивним); цей правочин не приховує інший правочин (не є удаваним); питання, які неурегульовані у цьому попередньому договорі, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, Цивільного кодексу України..
Нотаріусом в попередньому договорі купівлі-продажу зазначено, що дієздатність сторін договору перевірено.
Доводи ОСОБА_1 про те, що за умовами попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів від 07 квітня 2022 року ОСОБА_2 повинна була продати їй земельну ділянку з кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, якого не існує, є безпідставними.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що при укладенні та нотаріальному посвідченні попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів від 07 квітня 2022 року, приватним нотаріусом Штефюком О.О. допущено технічну помилку у зазначенні кадастрового номеру земельної ділянки: помилково вказано «73205110100:02:001:0091», замість правильного, згідно правовстановлюючих документів «7320510100:02:001:0091».
Згідно п.6.16 розділу 6 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22 грудня 2010 року №3253/5 дана технічна помилка може бути виправлена нотаріусом у всіх примірниках такого документа одночасно після надання їх сторонами правочину.
Як убачається з матеріалів справи позивачка не зверталася до приватного нотаріуса Штефюка О.О. про виправлення технічної помилки у попередньому договорі купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки від 07 квітня 2022 року.
Помилковими є посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про недійсність вказаного правочину з тих підстав, що при укладенні попереднього договору купівлі-продажу не використовувались спеціальні бланки нотаріальних документів, оскільки зазначене не є підставою для визнання вказаного договору недійсним.
Своїми підписами на попередньому договорі купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів його сторони підтвердили, що: у момент укладення цього договору: усвідомлювали значення своїх дій і могли керувати ними; розуміли природу цього правочину, свої права та обов'язки за договором; був відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; він укладався ними у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску; він укладався на вигідних для сторін умовах і не був результатом впливу тяжких для продавця обставин; правочин вчинявся з наміром створення відповідних правових наслідків (не фіктивний); правочин не приховував інший правочин (не удаваний). Також, на підтвердження дійсних намірів (зобов'язання) про наступне укладення основного договору купівлі-продажу позивач ОСОБА_1 передала, а відповідач ОСОБА_2 прийняла гроші в сумі 319 361 гривень, що на день підписання попереднього договору було еквівалентом суми 10 000 євро за офіційним курсом НБУ та розцінювалося сторонами договору, як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу.
Судами встановлено, що при укладенні 07 квітня 2022 року попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, реєстровий №512, було дотримано всі передбачені законом істотні умови даного виду договорів, котрі були обумовлені згодою сторін та прийняті ними, про що свідчать їх особисті підписи і даний правочин був спрямований на укладення не пізніше 07 квітня 2023 року основного договору купівлі-продажу садового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою, загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення якої - для індивідуального садівництва, що розташовані в місті Вижниця Вижницької територіальної громади Вижницького району Чернівецької області урочище Судилів.
Отже, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що позивачем ОСОБА_1 не виконано закріпленого у ст.ст.12, 81 ЦПК України обов'язку з доведення належними, достатніми та допустимими доказами наявності обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог про визнання правочину недійсним, а отже не спростовано презумпції правомірності правочину.
Щодо стягнення авансу
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.
Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладено протягом строку (у термін), встановлений попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно зі статтею 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, і одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
Як убачається з матеріалів справи, 07 квітня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будо укладено попередній договір купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів, який цього ж дня було оформлено та нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюком О.О., зареєстровано у реєстрі за №512.
Відповідно до умов вказаного попереднього договору ОСОБА_2 зобов'язалася не пізніше 07 квітня 2023 року продати, а ОСОБА_1 зобов'язалася не пізніше зазначеного терміну купити садовий будинок з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою, загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів.
У пунктах 5,6 зазначеного договору зазначено, що у разі, якщо продавець буде із власної волі відмовлятися (ухилятися) від укладення договору купівлі-продажу у визначений у пункті 1 цього попереднього договору (чи додатково погоджений) термін та на вищезазначених (чи додатково погоджених умовах), він зобов'язується повернути покупцеві отриманий від нього аванс, а також сплатити неустойку у розмірі 100 відсотків (сто відсотків) від суми авансу, переданого за цим попереднім договором.
У разі, якщо покупець буде із власної волі відмовлятися (ухилятися) від укладення договору купівлі-продажу із власної волі у визначений у пункті 1 цього попереднього договору (чи додатково погоджений) термін та на вищезазначених (чи додатково погоджених) умовах, вони не будуть витребовувати від продавця повернення переданого йому авансу, який залишиться у останнього (у продавця) як сплачена у його інтересах (для нього) неустойка.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що 03 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовилася від укладення основного договору купівлі-продажу садового будинку і її заява про це посвідчена приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В..
Посилання ОСОБА_1 про те, що саме з вини відповідачки ОСОБА_2 не відбулося укладення основного договору купівлі-продажу, є безпідставними, виходячи з такого.
03 березня 2024 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 лист №61/2-24, зареєстрований у реєстрі за №826 приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Н.В. Зі змісту вказаного листа вбачається, що станом на 03 березня 2023 року виникли форс-мажорні обставини, що унеможливлювали продовження терміну виконання умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів від 07 квітня 2022 року, які стали підставою для її відмови від укладення основного договору купівлі-продажу садового будинку.
Отже, із вказаного листа вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася укладати основний договір купівлі-продажу садового будинку з належними до нього надвірними будівлями та господарськими спорудами та належною до нього земельною ділянкою, загальною площею 0,0600 га, за кадастровим номером 73205110100:02:001:0091, цільове призначення - для індивідуального садівництва, що розташовані в м. Вижниця, Вижницького району Чернівецької області, урочище Судилів.
На виконання умов попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів від 07 квітня 2022 року, у визначений у ньому строк, а саме 04 квітня 2023 року ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на зазначене у попередньому договорі нерухоме майно.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що ОСОБА_1 не виконала умови укладеного з відповідачем ОСОБА_2 07 квітня 2022 року попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки, з передачею авансових платежів і такими діями відмовилась (ухилилася) від укладення договору купівлі-продажу з власної волі, а тому відповідно до викладених у п.6 Попереднього договору домовленостей та на підставі ч.6 ст.635 ЦК України вона позбавлена права вимоги повернення переданого відповідачу авансу в сумі 319361,00 гривень, що було еквівалентно сумі 10000,00 євро за офіційним курсом НБУ.
Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, апелянтом надано не було, у зв'язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.
Щодо додаткового рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року.
Згідно з частинами 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 134 ЦПК України встановлено правило, за яким разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 1-3 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 372/1561/23 вказав на те, що вимога частини 8 статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Указані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо порядку стягнення витрат на правову допомогу, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15 (провадження N 14-382цс19).
Відповідно до частини 1 статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За приписами пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву від 24 жовтня 2023 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 ,. вказав, що попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом даної справи в суді першої інстанції становить 20000 гривень (том 1, а.с. 131-133).
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Вижницького району нотаріального округу Чернівецької області Штефюк Олександр Олександрович, про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу садового будинку та земельної ділянки з передачею авансових платежів та стягнення сплаченого авансу відмовлено.
20 травня 2024 засобами поштового зв'язку представник відповідача ОСОБА_4 направила на адресу суду клопотання про долучення доказів понесених ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції, а саме: копію договору про надання професійної правничої допомоги від 11 жовтня 2023 року, акт виконаних робіт від 20 травня 2024 року, квитанцію про оплату витрат на професійну правничу допомогу від 11 жовтня 2023 року (том 3, а.с. 60-64).
В клопотанні від 20 травня 2024 року про ухвалення додаткового рішення не обґрунтовано поважності причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат до закінчення судових дебатів (ухвалення рішення по суті спору) у справі у суді першої.
У постанові від 26 липня 2023 року у справі № 160/16902/20 (провадження № К/9901/24445/21) Верховний Суд вказав на те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі.
За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви «про це» до закінчення судових дебатів.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже, така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.
Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.
Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), на підставі системного тлумачення частини 8 статті 141 та частини 1 статті 246 ЦПК України з урахуванням принципу розумності, дійшов висновку що: у випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, та подає ці докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то така сторона повинна обґрунтувати поважність причин не подання таких доказів суду до закінчення судових дебатів у справі; у разі відсутності обґрунтування поважних причин чи їх неповажності суд відмовляє в задоволенні заяви про стягнення витрат.
Зазначена правова позиція застосована Верховним Судом у постановах від 11 квітня 2024 року у справі № 344/12148/23, від 25 квітня 2024 року у справі № 752/22967/20.
Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_4 до закінчення судових дебатів у справі (ухвалення рішення по суті спору) у суді першої не було подано докази, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Гончаруком В.В.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 285/5547/21 (провадження № 61-4799св23), колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року залишити без задоволення.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2024 року залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року задовольнити.
Додаткове рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 01 липня 2024 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Дата складання повного тексту постанови - 10 вересня 2024 року.
Головуючий М.І. Кулянда
Судді: І.Б. Перепелюк
О.О. Одинак