Єдиний унікальний номер 632/989/23
Номер провадження 22-ц/818/565/24
11 вересня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді (судді-доповідача) - Мальованого Ю.М.,
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року в складі судді Кочнєва О.В. у справі № 632/989/23 за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2023 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»(далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 21 лютого 2020 року між сторонами укладено договір комплексного банківського обслуговування. Відповідач підписавши заяву - договір № 2020/І_С/278-000269, яка разом з Правилами відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» становлять договір комплексного банківського обслуговування № 2020/І_С/278-000269. Відповідно до умов договору банк встановив на картковому рахунку клієнта максимальну суму овердрафту (можливу суму кредиту) в розмірі 300000,00 грн, орієнтовну суму кредиту 10000,00 грн, строк кредитування 12 місяців, зі сплатою 36% річних (базова відсоткова ставка) та 48% річних (відсоткова ставка за прострочену заборгованість). Банк виконав свої зобов'язання в повному обсязі. Відповідач ОСОБА_1 отримав карту в день укладення договору та користувався коштами. Однак, належним чином умови договору ОСОБА_1 не виконав, у зв'язку з чим станом на 02 червня 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 98809,90 грн, з яких: 0,00 грн - заборгованість по кредиту (поточна); 67721,78 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 0,00 грн - поточна заборгованість по процентам; 31088,12 грн - прострочена заборгованість по процентам.
Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 2020/І_С/278-000269 від 21 лютого 2020 року в розмірі 98809,90 грн, а також судовий збір у розмірі 2183,20 грн.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову.
07 грудня 2023 року ПАТ АБ «Украгазбанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність доказів укладання кредитного договору, оскільки підписана позичальником заява-договір, яка підписана сторонами, свідчить про те, що сторони дійшли згоди щодо всіх суттєвих умов договору, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і користувався ними. Зауважує, що сторонами досягнуто згоди з істотних умов кредитного договору та погодив умови кредитування за договором: строк дії та інші умови, визначені розділом 4. Звертає увагу, що відповідач отримав платіжну картку, про що надав відповідну розписку. Крім того, в розділі 1 заяви-договору передбачено, що відповідачу відкривається поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 з субрахунком № 26201130482979.500101.980. Банком надано виписку за субрахунком, яка відображає операції, які здійснювались відповідачем за рахунок коштів овердрафту (здійснення переказів, безготівкова оплата товарів/послуг), а також погашення заборгованості коштами з поточного рахунка.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» на рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За змістом частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позову.
Колегія суддів вважає вказаний висновок суду помилковим, з огляду на наступне.
Згідно із положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 21 лютого 2020 року ОСОБА_1 підписав заяву договір № 2020/І_С/278-000269, в якій просив відкрити поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 , замовлені продукти «Домовичок до пари», субрахунок № 26201130482979.500101.980 (а.с.11). Відповідач своїм підписом підтвердив, що ця заява-договір разом з Правилами, Тарифним планом, умовами банківських Продуктів/Пакетів (що всі розміщені на Сайті Банку), є договором комплексного банківського обслуговування (далі - Договір), укладеним між АБ «Украгазбанк», реквізити якого визначені у Правилах, та Клієнтом, реквізити якого зазначені у цій Заяві-Договорі (далі - разом Сторони Договору).
У розділі 4 під назвою «Паспорт споживчого кредиту», міститься інформація щодо строку дії договору з 21 лютого 2020 року до 20 лютого 2021 року, орієнтована сума кредиту 10000,00 грн, мета кредиту споживчі цілі, тип та спосіб надання кредиту ліміт дозволеного овердрафту безготівковим шляхом, можлива сума кредиту від 0,00 грн до 300000,00 грн, щомісячний платіж по кредиту 7,00% мінімум 50,00 грн, пільговий період 30 днів, процентна ставка 36% річних, процентна ставка на пільговий період 0,00001% річних, процентна ставка на прострочену заборгованість 48%, комісія за видачу кредиту, без ПДВ 4,0% (а.с.11 зворот).
Пунктом 3.1. Розділу 3 «Заяви та підтвердження» Заяви-Договору, сторони підтвердили, що досягли згоди щодо всіх істотних умов Заяви-Договору, що передбачені чинним законодавством України для договорів банківського рахунку фізичної особи, операції за якими в тому числі, можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, та для кредитних договорів.
Як вбачається з п.3.2 Розділу 3 «Заяви та підтвердження» Заяви-Договору, відповідачем була отримана від Банку інформація, зазначена в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до підписання цієї Заяви-Договору.
На виконання умов договору ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок IBAN НОМЕР_1 з субрахунком № НОМЕР_2 та видано картку НОМЕР_3 , що підтверджується розпискою про отримання картки та запечатаного конверта з ПІН-кодом(а.с.11 зворот-12).
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву-договір № 2020/І_С/278-000269 від 21 лютого 2020 року (а.с.11), Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за якими здійснюється з використанням електронних платіжних засобів та надання послуг за платіжними картками АБ «Укргазбанк» (а.с.14-20), виписку по особовому рахунку (а.с.23-38) та розрахунок заборгованості (а.с.8-10).
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Згідно з наданим банком розрахунком (а.с.8-10), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 02 червня 2023 року становить 98809,90 грн, з яких: 0,00 грн - заборгованість по кредиту (поточна); 67721,78 грн - прострочена заборгованість по кредиту; 0,00 грн - поточна заборгованість по процентам; 31088,12 грн - прострочена заборгованість по процентам.
Позивач надав вказані кредитні кошти відповідачу, тим самим своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед останнім згідно кредитного договору. Проте відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом належним чином не виконує, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Дані обставини підтверджуються долученими до справи копією заявою-договором № 2020/І_С/278-000269 про приєднання до правил відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк» від 21 лютого 2020 року, розпискою про отримання платіжної картки, правилами відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи, операції за яким здійснюються з використанням електронних платіжних засобів, та надання послуг за платіжними картками ПАТ АБ «Укргазбанк», розрахунком заборгованості.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували суму кредиту, яку отримав ОСОБА_1 і його згоду на отримання саме такої суми. Підписана заява-договір стосується лише наміру відповідача оформити платіжну картку, в ній відсутні умови договору про встановлення відповідальності за порушення зобов'язання та не встановлена процентна ставка, тому суд вважав, що немає правових підстав для задоволення позовних вимог банку.
Згідно із статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (кредитор) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АБ «Укргазбанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Долучені позивачем до позовної заяви Правила відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи (а.с.14-20), колегія суддів не розцінює як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 21 лютого 2020 року шляхом підписання заяви-договору № 2020/І_С/278-000269 від 21 лютого 2020 року, оскільки вони не визнаються відповідачем та не містять його підпису, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за простроченим тілом кредиту, заборгованість за простроченими процентами.
Встановлено, що за заявою-договором від 21 квітня 2020 року ОСОБА_1 в АТ АБ «Укргазбанк» відкрито поточний рахунок та надано карту НОМЕР_3 (а.с.11).
З наданої виписки по рахункам ОСОБА_1 (а.с.23-38) вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою (здійснював перекази, безготівкову оплату товарів/послуг), частково погашав кредитну заборгованість та не висловлював заперечень щодо розміру нарахувань.
Висновок суду першої інстанції про те, що надана позивачем виписка по рахункам не є належним та допустимим доказом існування заборгованості перед банком, колегія суддів вважає непереконливими.
Так, дійсно в цій виписці, крім рахунку IBAN НОМЕР_1 , про який ідеться в підписаній відповідачем заяві-договорі, зазначені і інші номери рахунків, за якими здійснювався рух коштів (як списання, так і зарахування). Проте, операції із списання коштів по зазначених у виписці рахунках здійснювалися з використанням карти НОМЕР_3 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 та про втрату якої відповідач не заявляв під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції.
Разом з тим, вирішуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками (простроченими) у розмірі 31088,12 грн, колегія суддів зазначає наступне.
У розділі 4 під назвою «Паспорт споживчого кредиту», містить інформація щодо строку дії договору з 21 лютого 2020 року до 20 лютого 2021 року, орієнтована сума кредиту 10000,00 грн, мета кредиту споживчі цілі, тип та спосіб надання кредиту ліміт дозволеного овердрафту, безготівковим шляхом, можлива сума кредиту від 0,00 грн до 300000,00 грн, щомісячний платіж по кредиту 7,00% мінімум 50,00 грн, пільговий період 30 днів, процента ставка 36% річних, процентна ставка на пільговий період 0,00001% річних, процентна ставка на прострочену заборгованість 48%, комісія за видачу кредиту, без ПДВ - 4,0 % (а.с. 35).
За змістом статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції, яка діяла на час укладення договору), кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення.
До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію") із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною 3 цієї статті.
При оцінці паспорта споживчого кредиту суд застосовує правову позицію Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладену у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20, провадження № 61-14545сво20, згідно з якою паспорт споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Таким чином, підписаний ОСОБА_1 паспорт споживчого кредиту, що міститься в розділі 4 заяви-договору від 21 квітня 2020 року (а.с.11 зворот), не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена в формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У розділі 4 під назвою «Паспорт споживчого кредиту» заяви-договору № 2020/І_С/278-000269 від 21 лютого 2020 року визначено строк дії договору - з 21 лютого 2020 року по 20 лютого 2021 року. Тобто кредитор має право на нарахування відсотків лише протягом строку дії договору, а саме до 20 лютого 2021 року.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі N 14-10цс18, Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі N 14-154цс18 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 14-318цс18 міститься правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов'язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, проте таких вимог банк не заявляв.
Колегія суддів відзначає, що, пред'являючи позов до ОСОБА_1 у липні 2023 році, позивач встановлював період стягнення з 12 квітня 2020 року по 02 червня 2023 року заборгованості відповідача по простроченим процентам у розмірі 31088,12 грн. Однак належить визначити вірний період стягнення процентів з 12 квітня 2020 року по 21 лютого 2021 року включно, оскільки вже з 22 лютого 2021 року позивач не мав права нараховувати заборгованості по простроченим процентам після закінчення строку дії кредитного договору
На період після прострочення виконання зобов'язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Суд зауважує, що зазначене благо виникає в позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України. За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
На вищевказане неодноразово звертав увагу Верховний Суд, зокрема Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16.
У відповідності до відомостей, що містяться у наданому до цього позову розрахунку заборгованості за договором (а.с.8-10) колегією суддів встановлено, що за вказаний вище період відповідач мав заборгованість по нарахованим відсоткам, а погашення ним проводилось в рахунок зарахування коштів на прострочені відсотки, що вбачається та узгоджується з випискою про рух коштів на рахунку відповідача за період з 21 лютого 2020 року по 02 червня 2023 (а.с.23-38).
Так, з розрахунку та виписки по рахункам за період з 12 квітня 2020 року по 21 лютого 2021 року (а.с.8-10, 23-38) вбачається, що: сума нарахованих процентів (поточна) становить 17947,11 грн; сума сплачених процентів (поточна) - 16088,52 грн; сума нарахованих процентів (прострочена) - 14,57 грн; сума сплачених процентів (прострочена) - 12,29 грн.
Колегія суддів перевірила розрахунок наданий позивачем та шляхом складення вищевказаних показників встановила, що заборгованість по процентам (простроченим) відповідача ОСОБА_1 становить 1860,87 грн (17947,11-16088,52+14,57-12,29), а не 31088,12 грн, як зазначено позивачем.
Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, є проценти за користування кредитом, нараховані за період з 12 квітня 2020 року по 21 лютого 2021 року в розмірі 1860,87 грн.
Оскільки строк кредитування відповідача є таким, що закінчився 21 лютого 2021 року, як і його право законно користуватися позиченими коштами, тому у задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами (прострочена) за користування кредитом за період з 22 лютого 2021 року по 02 червня 2023 року слід відмовити, оскільки проценти за вказаний період позивачем нараховані поза межами строку кредитування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути заборгованості за кредитним договором у розмірі 69582,65 грн (67721,78 (заборгованість по кредиту (прострочена) + 1860,87 (заборгованість по процентам (прострочена)), без врахування нарахованих процентів після закінчення строку дії кредитного договору.
Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, наведених норм законодавства, того факту, що отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним договором у розмірі 69582,65 грн.
Неправильне застосування судом першої інстанції вищенаведених норм матеріального права призвело до неправильного вирішення справи.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не дослідив належним чином та не дав правової оцінки наданим сторонами доказам, зокрема розрахунку заборгованості за кредитним договором з усіма її складовими частинами в сукупності та взаємозв'язку з іншими встановленими обставинами справи.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення в відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
З урахуванням викладених обставин справи рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 69582,65 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
За частинами 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
При зверненні до суду із позовом ПАТ АБ «Украгазбанк» сплатило 2147,20 грн судового збору (а.с.7). Позов задоволено на 70,42% (69582,65 х 100%) : 98809,90, відтак із ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1512,06 грн (із розрахунку: 2147,20 х 70,42%).
За звернення до суду із апеляційної скаргою ПАТ АБ «Украгазбанк» сплатило 3221,00 грн судового збору (а.с.138), тому із ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню 2268, 23 грн судового збору за перегляд справи апеляційним судом (із розрахунку: 3221,00 х 70,42%). Всього 3780,29 (1512,06 грн + 2268,23) грн.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 06 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» (код ЄДРПОУ 23697280) заборгованість за кредитним договором № 2020/І_С/278-000269 від 21 лютого 2020 року в розмірі 69582 (шістдесят дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят дві) грн 65 коп. та 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) грн 29 коп. судового збору.
В іншій частині позовних вимог Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова