Єдиний унікальний номер 635/7618/23
Номер провадження 22-ц/818/2352/24
10 вересня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Мальованого Ю.М.,
суддів - Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року в складі судді Пілюгіної О.М. у справі № 635/7618/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути аліменти на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що сторони мають спільного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з позивачем. Відповідач сплачував аліменти на утримання неповнолітнього сина. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 виповнилось вісімнадцять років, але він продовжує навчання у Інженерно-педагогічній академії та потребує матеріальної підтримки батька, оскільки позивач зі своїх доходів у розмірі 8350,00 грн щомісячного окладу заробітної плати не має можливості забезпечити повноцінне навчання сина та його утримувати. Відповідач не є інвалідом, знаходиться у працездатному віці, тому має можливість утримувати свого повнолітнього сина, але добровільно матеріальної допомоги не надає, тому позивач звернулась до суд з позовом.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що після 24 лютого 2022 року син ОСОБА_3 виїхав до Польщі і проживає там по теперішній час, отримав у Польщі статус тимчасового захисту, крім того працює, а навчається в Українській Інженерно-педагогічній академії онлайн. Ці обставини вказують на те, що позивач, яка знаходиться в Україні не проживає разом із повнолітнім сином, тому не має права на отримання аліментів на його утримання. Зазначив, що він зареєстрував інший шлюбу і має на утриманні дружину та малолітню дитину ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також на утриманні відповідача знаходиться його непрацездатний батько пенсіонер за віком, інвалід ІІІ групи ОСОБА_5 , який отримує пенсію у розмірі 2760,00 грн, якої не достатньо для забезпечення лікування, тому відповідач надає кошти батькові.
Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, адвокат Лопатюк Ю.Л., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
У поданій апеляційній скарзі апелянт наводив доводи, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Крім того, адвокат Лопатюк Ю.Л. наголошує, що повнолітній син проживає у Польщі вимушено, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, а весь попередній до повномасштабного вторгнення час проживав з матір'ю. Тому посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила задовольнити апеляційну скаргу.
Відповідачем було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Мотивовано відзив тим, що ОСОБА_3 зареєстрований в Мереф'янській територіальній громаді, а отже посилання позивача на безпекову ситуацію не відповідає дійсності, оскільки сама ж позивач повернулась жити за місцем своєї реєстрації. Таким чином, перебування повнолітнього сина у Польщі є його добровільним та свідомим вибором.
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що повнолітній син, який продовжує навчання, проживає не з матір'ю, а окремо у Польщі. А отже на підставі ч. 3 ст. 199 Сімейного Кодексу України не має підстав для задоволення позову.
Судова колегія не може погодитись з такими висновками, на підставі наступного.
Як встановлено матеріалами справи, сторони перебували у законному шлюбі, від якого в них народилась спільна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До настання повноліття дитиною, відповідач сплачував аліменти на його утримання.
Відповідно до довідки № 798 від 23 серпня 2023 року Української Інженерно-Педагогічної академії, ОСОБА_3 є здобувачем освіти другого курсу Навчально-наукового інституту педагогіки психології, менеджменту та освіти дорослих денної форми здобуття освіти, фаху 051 Економіка. Навчання проводиться на контрактній основі за договором між позивачем та учбовим закладом, про що свідчить копія договору від 26 вересня 2022 року про надання освітньої послуги Українською Інженерно-Педагогічною академією.
За договором від 07 листопада 2023 року оренди житлового приміщення ОСОБА_3 орендує житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Також, ОСОБА_3 навчається у Європейській школі соціальної інтеграції «ТЕРРА НОВА» у Польщі.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка зокрема передбачає обов?язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Відповідно до статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
За статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до статті 182 СК України При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
СК України встановлює принцип рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина.
Право на подання позову про стягнення аліментів на повнолітню дитину одним із батьків передбачено у частині 3 статті 199 СК України.
Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
ОСОБА_2 , як батько, зобов'язаний утримувати свого повнолітнього сина, який продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, а тому повинен сплачувати аліменти.
Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 не має права на подання позову, оскільки їх син проживає окремо від матері, не можуть бути взяті до уваги судової колегії, оскільки матеріалами справи встановлено, що постійним місцем проживання ОСОБА_3 є місце проживання позивача, син сторін вимушено змінив місце свого проживання у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації, а тому позивач змушена нести додаткові витрати на оренду житла сина, його харчування, проїзд тощо. Саме позивач утримує спільну дитину і надає йому матеріальну допомогу. Відповідач такої допомоги своєму повнолітньому сину не надає. За частиною 3 статті 199 СК України позивач має право на звернення з позовом до суду про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина на період його навчання. Доказів на спростування цих доводів позивача відповідачем не надано.
Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного суду України від 21 листопада 2018 року у справі за номером 583/664/17.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що син відповідача, ОСОБА_3 є повнолітнім, який продовжує навчання та потребує у зв'язку з цим матеріальної допомоги, беручи до уваги, що відповідач може надавати таку матеріальну допомогу, відповідно до ст. 141 СК України та ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей, а також приймаючи до уваги те, що на утриманні відповідача ОСОБА_2 перебуває малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 35), колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача будуть достатніми для належного утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання та відповідатимуть обставинами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було помилково сплачено судовий збір за подання позовної заяви, оскільки на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів - звільнені від сплати судового збору.
Це не позбавляє ОСОБА_1 права звернутись з заявою про повернення помилково сплаченого судового збору.
Оскільки позовні вимоги задоволено, судовий збір підлягає стягненню на користь держави з відповідача - ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), в розмірі 1/6 частки від всіх видів щомісячного заробітку (доходу) ОСОБА_2 до припинення ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення ним двадцяти трьох років, починаючи з 29 серпня 2023 року.
Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп. за розгляд справи в суді першої інстанції та 1610 (одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп. за перегляд судового рішення в суді апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 10 вересня 2024 року
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова