ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16594/24
провадження № 2-з/753/193/24
"11" вересня 2024 р. суддя Дарницького районного суд міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши заяву адвокат Попової Ганни Геннадіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,
27 серпня 2024 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшов вказаний позов.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 серпня 2024 року матеріали позову передано в провадження судді Шаповаловій К.В. Фактично справу було передано судді 3 вересня 2024 року.
Одночасно із позовом адвокатом Поповою Г.Г. було подано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 9 вересня 2024 року заяву передано судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до частин першої, третьої статті 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали долучені до заяви, враховуючи наявні матеріали справи, суд вважає заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, враховуючи таке.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову представник позивача зазначає, що 3 березня 2023 року позивач надав відповідачу у борг кошти у розмірі 80000 доларів США строком до 3 травня 2023 року, що підтверджується відповідною розпискою, на час звернення із позовом до суду відповідач лише частково повернув борг позивачу в розмірі 5000 доларів США та 10000 грн, які були зараховані як погашення процентів за користування коштами. Оскільки на цей час заборгованість відповідача перед позивачем становить 75 000 доларів США, заборгованість по процентам - 705723,58 грн та 3% річних - 2971,23 долара США, представник позивача просить накласти арешт на частку квартир, що належать відповідачу на праві власності, з метою можливості в майбутньому забезпечити виконання рішення суду.
Відповідно до положень статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Отже, умовою застосування забезпечення позову як сукупності процесуальних дій є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України. Зокрема, згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
За змістом норм процесуального законодавства забезпечення позову має на меті запобігти ускладненню чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Співмірність заходів забезпечення позову передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Те, що особа ще не вчинила дії, які б могли би підтвердити намір відчужити це майно, не спростовує того, що у відповідача як в одноосібного власника наявна можливість вільно розпорядитись спірним нерухомим майно, якщо не вжити заходи забезпечення позову. Зокрема, таких висновків дійшла велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17.
Судом встановлено, що відповідно до долученої до позовної заяви копії розписки від 3 березня 2023 року ОСОБА_2 взяв у борг 80000 доларів США у ОСОБА_1 , які зобов'язувався повернути до 3 травня 2023 року. За повідомленням позивача 30 березня 2023 року відповідач повернув позивачу 5000 доларів США. Згідно з інформації з ДРРП від 15 серпня 2024 року за відповідачем на праві власності зареєстровано частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 та частка квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до довідки з ДРРП станом на 10 вересня 2024 року за відповідачем зареєстровано право власності лише на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши відповідно до вимог статті 89 ЦПК України обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням вказаних вище критеріїв, враховуючи те, що предметом спору є грошові кошти в загальному розмірі 3919978,38 грн, зважаючи на те, що у період з 15 серпня по 10 вересня 2024 року відповідачем було відчужено частину свого майна, суд зазначає про наявність достатніх та обґрунтованих підстав вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане нерухоме майно, може в майбутньому суттєво ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, та вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, а тому заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 підлягає задоволенню.
Поруч з цим, вимога про накладення арешту на частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 не підлягає задоволенню, з урахуванням того, що вказане майно не належить на праві власності відповідачу.
На підставі викладеного та беручи до уваги те, що обраний представником позивача спосіб забезпечення позову не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу, а також відсутність обставин визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України, суд приходить до висновку про те, що відсутні підстави для зустрічного забезпечення.
Керуючись статтями 149, 150, 153, 260 ЦПК України, суддя, -
заяву адвоката Попової Ганни Геннадіївни про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити частково.
Накласти арешт на нерухоме майно, а саме частку квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_2 .
В іншій частині вимог - відмовити.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк пред'явлення до виконання ухвали - три роки.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя: Шаповалова К.В.