04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 281/189/23
провадження № 61-479св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць, Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 травня 2023 року у складі судді Недашківської Л. А. та постанову Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б.,Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк») про припинення іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 25 вересня 2007 року між ним та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого йому надано кредит у розмірі 12 000 доларів США, строком до 25 вересня 2017 року. Цього самого дня між ними укладено договір іпотеки, згідно з яким він передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. З метою забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань між АТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки.
Позивач вказував, що рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року у справі № 2/0612/92/11 з нього та ОСОБА_2 в солідарному порядку стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 76 719,57 грн, що еквівалентно 9 657,67 доларів США.
Указане рішення районного суду перебувало на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби та 17 січня 2023 року він сплатив останні 27 368,42 грн заборгованості, яка була визначена рішенням суду. У зв'язку із чим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Зазначав, що про завершення виконавчого провадження він повідомив банк та просив припинити обтяження іпотечного майна. Проте, листом від 07 березня 2023 року АТ «УкрСиббанк» повідомило про неможливість зняття обтяження з нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, пославшись на те, що він не сплатив у повному обсязі суму заборгованості у валюті кредитування.
Вважав, що, оскільки основне зобов'язання виконане у повному обсязі, банк неправомірно відмовив йому у припиненні обтяження іпотечного майна.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати припиненою іпотеку, яка виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11221320000, укладеного між ним та відповідачем 25 вересня 2007 року, предметом за яким є квартира АДРЕСА_1 ;
- припинити обтяження іпотеки щодо вказаної квартири, які містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, яке виникло на підставі договору іпотеки, укладеного 25 вересня 2007 року між ним та відповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 травня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано таким, що припинений, договір іпотеки, яка виникла на підставі договору надання споживчого кредиту № 11221320000, укладеного 25 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерними комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», посвідчений нотаріусом Лугинської державної нотаріальної контори Житомирської області 25 вересня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 1275, право іпотекодержателя за яким перейшло до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк».
Припинено обтяження іпотеки за іпотечним договором від 25 вересня 2007 року, а саме: на предмет іпотеки: квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що містяться в Єдиному реєстрі заборон і відчужень об'єктів нерухомого майна, запис про обтяження нерухомого майна № 1276 від 25 вересня 2007 року та запис про іпотеку № 1275 від 25 вересня 2007 року, які виникли за договором надання споживчого кредиту № 11221320000, укладеним 25 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерними комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк».
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, що АТ «УкрСиббанк» використало право на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором у повному обсязі, рішенням суду було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, яка складалася з тіла кредиту, заборгованості по процентах, пені за прострочення сплати процентів. Позивачем погашено заборгованість згідно з рішенням суду у повному обсязі у примусовому порядку під час виконавчого провадження, що свідчить про виконання ним основного зобов'язання та підтверджується постановами державного виконавця від 30 січня 2023 року та від 22 лютого 2023 року про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним і повним виконанням судового рішення.
Посилаючись на висновки Верховного Суду, районний суд урахував, що з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором у повному обсязі та дійшов висновку про припинення кредитного зобов'язання, що зумовлює припинення іпотеки з огляду на її похідний характер. Оскільки іпотека є припиненою, зняття заборони відчуження майна є обґрунтованими, оскільки взаємопов'язані із вимогою про визнання іпотеки припиненою та випливають одна з одної.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 травня 2023 року змінено, викладено другий абзац резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки, укладеним 25 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», посвідчений нотаріусом Лугинської державної нотаріальної контори Можаровською О. О. 25 вересня 2007 року та зареєстрований в реєстрі за № 1275».
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_1 у порядку примусового виконання рішення суду виконав свої зобов'язання за кредитним договором шляхом повного виконання рішення суду про дострокове стягнення всієї суми боргу за цим кредитним договором.
Припинення зобов'язання у спірних правовідносинах підтверджується постановою старшого державного виконавця Лугинського відділу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження від 30 січня 2023 року.
Апеляційний суд відхилив посилання відповідача на курсову різницю, яка впливає на розмір заборгованості, оскільки кредитор, який сам визначив заборгованість у національній валюті України - гривні, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто з боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов'язання у національній валюті, в якій прийняв його виконання.
Судом також врахована та обставина, що після зміни строку кредитування та дострокового стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором на підставі рішення суду кредитор протягом тривалого часу не звертався до суду з позовом про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач виконав свої зобов'язання, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Оскільки основне зобов'язання позивача за кредитним договором припинено, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про припинення іпотеки.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд помилково зазначив про припинення договору іпотеки, оскількиналежним способом захисту прав іпотекодавця є саме визнання зобов'язань за договором іпотеки такими, що припинені, а не визнання припиненим договору іпотеки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 травня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати та справу направити на новий розгляд до районного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2024 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2024 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» мотивована тим, що погашення з 24 січня 2013 року до 27 січня 2023 року гривневого еквіваленту заборгованості, який розраховано станом на 21 червня 2011 року не може вважатися повним фактичним виконанням рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті, оскільки суперечить частині другій статті 524, частині другій статті 533 ЦК України.
Посилається на те, якщо у виконавчому листі зазначено розмір боргу у доларах США, то відповідно до статті 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» виконання такого зобов'язання теж повинно бути проведено у визначеній іноземній валюті або гривневому еквіваленті на дату повернення (сплати) коштів. Оскаржувані рішення не містять висновків про відсутність у позивача інших зобов'язань, окрім тих, що передбачені у рішенні суду про стягнення боргу.
Крім того, ураховуючи, що заборгованість за кредитним договором не погашена, 01 квітня 2023 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за кредитним договором від 25 вересня 2007 року (справа № 281/263/23).
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ «УкрСиббанк» вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № 14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 29 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 520/16150/15-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 705/6116/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
АТ «УкрСиббанк» зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи АТ «УкрСиббанк», викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.
Вважає, що оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
25 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерними комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк», укладено договір про надання споживчого кредиту, відповідно до якого банк надав позивачеві кредитні кошти у розмірі 12 000 доларів США строком до 25 вересня 2017 року (а. с. 8-10).
Цього самого дня між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк» укладено договір іпотеки належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором й договором поруки (а. с. 11-13).
25 вересня 2007 року нотаріусом Лугинської державної нотаріальної контори до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено запис про обтяження зазначеної квартири, реєстраційний номер 5722391 (а. с. 14).
Кредитний договір також був забезпечений порукою ОСОБА_2 .
Рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року у справі № 2/0612/92/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 76 719,57 грн, що еквівалентно 9 657,67 доларів США.
Зазначене рішення перебувало на примусовому виконанні у Лугинському відділі ДВС у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою старшого державного виконавця Лугинського Відділу державної виконавчої служби від 30 січня 2023 року вказане виконавче провадження закінчене у зв'язку з повним фактичним виконанням рішення суду (а. с. 5).
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до АТ « УкрСиббанк» із заявою, в якій повідомив про повне виконання рішення суду про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором та просив припинити обтяження майна, переданого ним в іпотеку.
Листом від 17 лютого 2023 року за вих. № 27-1-01/3485 банк повідомив ОСОБА_1 про неможливість припинення іпотеки з тих підстав, що позивач не сплатив у повному обсязі суму заборгованості у валюті кредитування (а. с. 4).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Стаття 599 ЦК України визначає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).
Поняття іпотеки деталізується у статті 1 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.
Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частиною п'ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Частинами першою та другою статті 533 ЦК України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлено, що рішенням Лугинського районного суду Житомирської області від 21 червня 2011 року у справі № 2/0612/92/11 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 76 719,57 грн, що еквівалентно 9 657,67 доларів США.
Разом з тим, кредитні відносини між сторонами виникли в доларах США, рішенням суду стягнуто кредит у доларовому еквіваленті, а позивач сплатив відповідачу у 2023 році заборгованість в гривневому еквіваленті, визначеному у 2011 році.
За таких обставин, ОСОБА_1 не довів повного погашення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2007 року, відтак його вимоги про визнання іпотеки припиненою є безпідставними.
Верховний Суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову, оскільки кредит було отримано у доларах США, а відповідно до положень статті 533 ЦК України, у разі сплати отриманого в іноземній валюті боргу у гривні слід враховувати її офіційний курс саме на день платежу.
Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17 (провадження № 61-38504св18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19) зроблено висновок про те, що у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, судами не взято до уваги, що у квітні 2023 року АТ «УкрСиббанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 25 вересня 2007 року (справа № 281/263/23), хоча апеляційний суд вказав протилежне, відтак суди зробили передчасний висновок про задоволення позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Тому судові витрати, які сплатило АТ «УкрСиббанк» за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 1 610,40 грн та 2 147,20 грн, відповідно, що разом становить 3 757,60 грн, підлягають стягненню з ОСОБА_1 .
Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 09 травня 2023 року, постанову Житомирського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про припинення іпотеки.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (ЄДРПОУ 09807750) судові витрати у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 3 757 (три тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн 60 коп.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець