04 вересня 2024 року
м. Київ
справа № 757/67719/21-ц
провадження № 61-6858св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гордійчуком Юрієм Володимировичем, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року у складі судді Ільєвої Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Гаращенка Д. Р., Сушко Л. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РІО ФІН» (далі - ТОВ «РІО ФІН») про визнання права власності, скасування державної реєстрації та визнання іпотеки припиненою, в якому просила:
- визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності на вказану квартиру за ТОВ «РІО ФІН» у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2019 року № 47571462);
- визнати іпотеку цієї квартири за іпотечним договором від 28 листопада 2008 року № 3622 такою, що припинена.
Позов мотивувала тим, що вказану квартиру придбала на підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2016 року у ТОВ «КАЛІСА», на момент реєстрації права власності за нею не було жодних обтяжень іпотекою. Запис про іпотеку спірної квартири було поновлено банком тільки 21 грудня 2017 року.
Вказувала, що 02 липня 2019 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно дізналася, що власником спірного житлового приміщення є ТОВ «РІО ФІН» на підставі звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором.
Вважала, що державний реєстратор не мав права вчиняти жодних реєстраційних дій із належним їй на праві власності майном.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 грудня 2021 року відкрито провадження у цій справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Судові рішення мотивовано тим, що у цій справі спір виник щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, перехід права власності на майно, передане в іпотеку, до відповідача, відбувся у межах умов іпотечного договору, а тому вимоги позивача про незаконність набуття права власності відповідачем підлягають розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України.
Суди не наділені повноваженнями у порядку цивільного судочинства вирішувати питання щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності, внесеного на підставі іпотечного договору, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору між юридичними особами, оскільки такий спір розглядається господарським судом.
Суди послалися на відповідну практику Великої Палати Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2024 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Гордійчук Ю. В., посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу для продовження розгляду до районного суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи, не дослідили й не надали правової оцінки наявним у справі доказам.
Зазначає, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, безпідставно закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, посилаючись на те, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується правочинів, вчинених між юридичними особами. Вважає, що доводи відповідача щодо закриття провадження у справі не мали братися судами до уваги, оскільки позивач є фізичною особою, яка не є стороною ні кредитного, ні іпотечного договорів, а позовні вимоги у її справі не пов'язані з виконанням цих договорів.
Спір має приватно-правовий характер, а суди послалися на судові рішення Верховного Суду, які не є релевантними до обставин цієї справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2024 року ТОВ «РІО ФІН» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи є безпідставними та не впливають на правильність оскаржуваних судових рішень щодо вирішеного питання юрисдикції спору, висновки яких вважає законними та обґрунтованими, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
05 червня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвокатаГордійчука Ю. В., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (стаття 20 ЦПК України).
Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) зроблено висновок, що до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.
За змістом частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а також застава об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості (частина перша статті 575 ЦК України).
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що цій справі спір виник щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи, перехід права власності на майно, переданого в іпотеку, до відповідача відбувся у межах умов іпотечного договору, а тому дійшли обґрунтованих висновків про те, що вимоги позивача про незаконність набуття права власності відповідачем підлягають розгляду в порядку господарського судочинства за правилами ГПК України.
Таким чином, виходячи із змісту правовідносин сторін як таких, що виникли щодо правочину, укладеного для забезпечення виконання основного зобов'язання, і сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи, суди загальної юрисдикції не наділені повноваженнями розглядати у порядку цивільного судочинства питання щодо скасування запису про державну реєстрацію права власності, внесеного на підставі іпотечного договору, укладеного на забезпечення виконання кредитного договору між юридичними особами, оскільки такий спір розглядається господарським судом.
Подібні висновки містяться й в інших постановах Верховного Суду, зокрема: від 15 березня 2023 року у справі № 757/6123/19-ц (провадження № 61-8737св22) та від 17 травня 2023 року у справі № 757/54224/19-ц (провадження № 61-6297св22), а також у постанові Верховну Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 201/5876/22 (провадження № 61-4378сво23).
Верховний Суд зауважує, що, крім інших, позивачем також було заявлено позовну вимогу про визнання іпотеки за іпотечним договором, укладеним для забезпечення зобов'язань за кредитним договором між юридичними особами, припиненою.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги з посиланням на те, що на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири та набуття права власності на неї позивачем не можуть бути взяті до уваги та перевірені Верховним Судом, оскільки стосуються суті заявлених позовних вимог, які, у цьому випадку, не можуть бути розглянуті в межах цивільного судочинства.
Отже, закривши провадження у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що вона підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують та суперечать вищенаведеним нормам і практиці Верховного Суду.
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Гордійчуком Юрієм Володимировичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець