11 вересня 2024 року
м. Київ
справа №360/169/24
провадження № К/990/32793/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Прокопенка О. Б.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
22 серпня 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції України в Луганській області, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 не в повній мірі додаткової винагороди збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за весь час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я через отриману 29 червня 2022 року травму, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого (з 30 червня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, з 22 листопада 2022 року по 08 грудня 2022 року, з 09 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року, з 02 березня 2023 року по 26 березня 2022 року, з 31 травня 2023 року по 23 червня 2023 року, з 02 листопада 2023 року по 17 листопада 2023 року);
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у повному обсязі додаткову винагороду збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», за весь час його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я через отриману 29 червня 2022 року травму, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого (з 30 червня 2022 року по 18 липня 2022 року, з 20 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, з 22 листопада 2022 року по 08 грудня 2022 року, з 09 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року, з 02 березня 2023 року по 26 березня 2022 року, з 31 травня 2023 року по 23 червня 2023 року, з 02 листопада 2023 року по 17 листопада 2023 року), з урахуванням раніше виплачених сум.
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 26 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року, позовні вимоги задовольнив.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язаного з участю в заходах, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, з 30 червня 2022 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язаного з участю в заходах, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, з 30 червня 2022 року по 18 липня 2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Визнав протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язаного з участю в заходах, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів: з 20 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, з 22 листопада 2022 року по 08 грудня 2022 року, з 09 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року, з 02 березня 2023 року по 26 березня 2023 року, з 31 травня 2023 року по 23 червня 2023 року, з 02 листопада 2023 року по 17 листопада 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Київській області нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого внаслідок поранення (контузія, травма, каліцтво), пов'язаного з участю в заходах, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів: з 20 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року, з 22 листопада 2022 року по 08 грудня 2022 року, з 09 грудня 2022 року по 02 січня 2023 року, з 02 березня 2023 року по 26 березня 2023 року, з 31 травня 2023 року по 23 червня 2023 року, з 02 листопада 2023 року по 17 листопада 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, Головне управління Національної поліції в Київській області оскаржило їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Суд першої інстанції розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Оскільки касаційна скарга подана на судові рішення прийняті у справі, яка розглянута за правилами спрощеного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі варто відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 липня 2024 року у справі № 360/169/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Національної поліції України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді О. Р. Радишевська
О. Б. Прокопенко