11 вересня 2024 року
м. Київ
cправа № 914/2745/22
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року
та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024
у справі № 914/2745/22
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромарка»
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року за результатами попереднього судового засідання, зокрема, відмовив у задоволенні заяви Головного управління ДПС у Львівській області про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 195 160,43 грн.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року у справі №914/2745/22 залишено без змін, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області без задоволення. Судовий збір за подання апеляційної скарги покладено на Головне управління ДПС у Львівській області.
Ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 відмовлено Головному управлінню ДПС у Львівській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 04.10.2023 в частині розгляду (відмови у визнанні) кредиторських вимог Головного управління ДПС у Львівській області у справі №914/2745/22 повернуто без розгляду скаржнику , у зв'язку з не усуненням недоліків касаційної скарги у строк встановлений ухвалами Верховного Суду від 08.04.2024, 24.04.2024.
До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області з доданими до неї матеріалами (надіслана 11.07.2024 згідно з відбитком поштового штемпеля на конверті) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 914/2745/22, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження та поновити строк; скасувати оскаржувані судові рішення; ухвалити нове рішення яким задовольнити кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євромарка».
Клопотання про поновлення строку подання касаційної скарги мотивовано зокрема тим, що Державна податкова служба України забезпечує адміністрування податків та зборів суб'єктами господарювання та є органом, що забезпечує наповнення державного бюджету України. ДПС та її відокремлені підрозділи є сторонами в багатьох судових справах, що потребує значної суми коштів для сплати судового збору. Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0.7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України є форс-мажорною обставиною. Крім того, військове вторгнення російської федерації на територію України та подальше розгортання бойових дій завдали удару українській економіці, що відобразилося на виконанні бюджетних показників поточного року.
Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2024 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 914/2745/22, залишено без руху. Надано Головному управлінню ДПС у Львівській області строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме: навести поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження з обгрунтуванням поважності підстав його пропуску.
27.08.2024 через систему «Електронний Суд» на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19.08.2024 від скаржника надійшла заява про поновлення процесуального строку. У заяві причини пропуску строку на касаційне оскарження обґрунтовані аналогічними підставами, викладеними у касаційній скарзі.
У зв'язку з відпусткою судді Жукова С.В. розпорядженням заступника керівника апарату-керівника секретаріату КГС ВС від 09.09.2024 року 32.2-01/2119 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2745/22.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2745/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Картере В.І., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2024.
Перевіривши касаційну скаргу з урахуванням заяви про поновлення процесуального строку, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України».
Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Предметом касаційного оскарження є постанова Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024, повний текст якої складено 08.03.2024 тобто останнім днем подання касаційної скарги є 28.03.2024.
Однак, касаційну скаргу повторно надіслано до Верховного Суду 11.07.2024, що свідчить про пропуск процесуального строку.
Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Верховний Суд враховує, висновок викладений в ухвалі Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.03.2021 року по справі № 910/6673/19, де колегія суддів зазначає, що процесуальним законодавством не передбачено, що у разі повторного подання касаційної скарги учасник справи має безумовне право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Суд, звертає увагу Головного управління ДПС у Львівській області на те, що підставою повернення касаційної скарги без розгляду ухвалою Верховного Суду від 22.05.2024 було не усунення недоліків касаційної скарги зокрема щодо несплати судового збору.
Повторно касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції подано через один місяць та 19 днів після постановлення ухвали про повернення касаційної скарги без розгляду. Крім того, з долученої квитанції про сплату судового збору вбачається, що відповідний платіж було здійснено 09.07.2024, що не свідчить про намагання скаржника привести свою касаційну скаргу у відповідність із вимогами статті 290 Господарського процесуального кодексу України та подати її повторно без зайвих зволікань.
Крім того, посилання скаржника на введення на території України воєнного стану та на лист Торгово-промислової палати України не є безумовним доказом наявності поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.11.2022 року у справі № 990/115/22, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку.
Таким чином, як органи державної влади, так і суб'єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв'язку з чим вибіркове надання господарським судом суб'єктивних переваг одним господарюючим суб'єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.
Скаржником не обгрунтовано наявності обставин, які перешкоджали б йому звернутись повторно з касаційною скаргою у максимально короткий проміжок часу з моменту отримання ухвали про повернення вперше поданої касаційної скарги.
Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об'єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв'язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.
Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).
Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і як наслідок про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області.
На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 288 ,292, 293 Верховний Суд, -
1.Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 та ухвали Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 914/2745/22.
2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Господарського суду Львівської області від 04 жовтня 2023 року та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 у справі № 914/2745/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Картере В.І.
Пєсков В.Г.