ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2024Справа № 910/8207/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Держінвестконсалтінг»
до Будинку відпочинку «Конча - Заспа» Державного управління справами
про стягнення 282 581, 64 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 282 581, 64 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 було відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
01.08.2024 від Будинку відпочинку «Конча - Заспа» Державного управління справами надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи № 910/8207/24 позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо оплати за поставлену електроенергію в березні 2022 року в кількості 74,160 МВт*год на загальну суму 282 581,64 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару № 31/1 від 31 березня 2022 року згідно договору №66 про постачання електричної енергії споживачу від 24.05.2022.
Предметом вказаного спору є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів у загальному розмірі 282 581, 64 грн.
Підставами позову у даній справі є порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електроенергію.
Однак, як встановлено судом, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/8499/23 за позовом Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» до Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами про стягнення 759 464,32 грн. з яких основного боргу в розмірі 617 012,34 грн., пені в розмірі 120 579,86 грн. та штрафу в розмірі 21 872,12 грн..
Предметом спору в справі №910/8499/23 була майнова вимога Позивача про стягнення з Відповідача суми грошових коштів у загальному розмірі 759 464,32 грн. з яких основного боргу в розмірі 617 012,34 грн., що складається з заборгованості за електроенергію, що була поставлена в лютому 2022 року в кількості 218,587 МВт*год на загальну суму 698 647,78 грн., відповідно до акту приймання-передачі товару № 20 від 28 лютого 2022 року та в березні 2022 року в кількості 74,160 МВт*год на загальну суму 282 581,64 грн., відповідно до акту приймання-передачі товару № 31/1 від 31 березня 2022 року, пені в розмірі 120 579,86 грн. та штрафу в розмірі 21 872,12 грн..
Підставами позову в справі №910/8499/23 були порушення Відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електроенергію.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2024 у справі № 910/8499/23 позов задовольнити частково та стягнуто з Будинку відпочинку «Конча-Заспа» Державного управління справами на користь Державного підприємства «Держінвестконсалтинг» основний борг в розмірі 334 430 (триста тридцять чотири тисячі чотириста тридцять) грн. 70 коп. та 5 151 (п'ять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 44 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Вказане рішення не оскаржувалось.
На виконання вищезазначеного рішення Господарським судом міста Києва видано наказ.
Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
За приписами ч. 1 ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Таким чином, у справах №910/8499/23 та №910/8207/24 сторонами є: позивач - Державне підприємство «Держінвестконсалтінг» та відповідач - Будинок відпочинку «Конча - Заспа» Державного управління справами.
Предмет спору у справах №910/8499/23 та №910/8207/24 є однаковим, оскільки у позовних заявах і у справі №910/8499/23 та №910/8207/24 Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в рахунок заборгованості за електроенергію, що була поставлена в березні 2022 року в кількості 74,160 МВт*год на загальну суму 282 581,64 грн., відповідно до акта приймання-передачі товару № 31/1 від 31 березня 2022 року.
При цьому, та обставина, що Позивач в позовній заяві у справі №910/8499/23 просив суд стягнути з Відповідача штрафні санкції, а в позовній заяві у справі №910/8207/24 такі вимоги відсутні, не робить предмет спору у цих справах різним, оскільки матеріально-правова вимога, а саме предмет спору у справі №910/8499/23 - стягнення грошових коштів у сумі 282 581, 64 грн., які є основною заборгованістю Відповідача перед Позивачем повністю охоплюється відповідною матеріально-правовою вимогою (предметом спору) у справі №910/8207/24.
Таким чином, предмет позову у справі №910/8499/23 та №910/8207/24 є однаковим.
Підстави спору (позову), тобто, обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, що підтверджують позов у справах є порушення відповідачем свого грошового зобов'язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати за поставлену електроенергію.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
За приписами пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Із аналізу наведеної норми права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Отже, передумовою для застосування положень пункту 2 частини першої статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для відмови у відкритті провадження у справі.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу, а саме: предмета і підстави позову.
Підстава позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Підставу позову становлять фактична й правова підстава.
Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Правильне встановлення підстави позову визначає межі доказування, є гарантією прав відповідача на захист проти позову.
Підставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Тобто, предметом позову як вимоги про захист порушеного або оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Дана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 909/783/20.
Суд наголошує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 “Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» у якому встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Враховуючи викладене та керуючись п.3 ч.1 ст 231, ст.ст. 232,234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Провадження у справі № 910/8207/24 за позовом Державного підприємства «Держінвестконсалтінг» до Будинку відпочинку «Конча - Заспа» Державного управління справами про стягнення 282 581, 64 грн. - закрити.
Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені розділом IV «Перегляд судових рішень» Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.В. Алєєва