Справа № 199/5178/23
(2/199/240/24)
Іменем України
27.08.2024
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Спаї В.В.,
секретар судового засідання Жукова К.Д.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 , представників позивача адвокатів Мироняк Т.С. та Кисельова Б.В..
відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача адвоката Бартош - Стрєльникової Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя та зустрічним позовом відповідача про визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, про поділ транспортного засобу шляхом стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, про визнання квартири особистою приватною власністю відповідача,
Позивач звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що в липні місяці 2016 р. завагітніла від ОСОБА_2 , у зв'язку з чим було прийнято спільне рішення про створення нової сім'ї. Оскільки сторони свого власного житла не мали, вони мешкали в батьків то позивача, то відповідача, було прийнято спільне рішення про придбання квартири для спільного власного проживання, та в серпні 2016 р. ними здійснювався пошук квартири для придбання у власність. Наприкінці серпня місяця 2016 р. була знайдена квартира у місті Дніпрі за адресою: АДРЕСА_1 , квартира була вже з ремонтом та придатна для мешкання. Вартість цієї квартири складала 40 000 дол. США, з яких 10 000,00 дол. США надав сам відповідач, а 30 000,00 дол. США надали батьки позивача,та 10.09.2016 р. був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дажук М.В. (реєстр №2168).
Квартира була зареєстрована на ім'я відповідача ОСОБА_2 , після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відразу заселилися до неї та продовжили мешкати однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, вести спільний побут.
Отже, починаючи з липня 2016 р. по лютий 2017 р. сторони проживали однією сім'єю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
07 березня 2017 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб; подружжя є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , втім, спільне життя подружжя не склалося , у зв'язку з чим рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27 квітня 2023 р. шлюб між сторонами розірваний. На теперішній час в спірній квартирі мешкає позивач разом з дитиною, відповідач мешкає окремо разом зі своїми батьками.
Предмет позову становить вимога про:
-встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 у період з липня 2016 р. по лютий 2017 р.;
-про визнання квартири АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;
-про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат.
Позивач та представник позивача вимоги позову підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просили суд повністю задовольнити поданий позов.
Відповідач позов не визнав та пред'явив зустрічний позов про визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, про поділ транспортного засобу шляхом стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, про визнання квартири особистою приватною власністю відповідача (а.с. 84 - 89).
У зустрічному позові відповідач заперечує спільне проживання із позивачем у період з липня 2016 р. по лютий 2017 р., наголошує, що в цей час вони проживали окремо: кожен у своїх батьків. Відповідач ОСОБА_2 , дізнавшись про вагітність позивача 02.08.2016 р., прийняв рішення про придбання у власність квартири, в яку листопаді 2016 р. він та ОСОБА_1 вселились після оформлення всіх документів та здійснення ремонту, та з цього часу вони почали проживати разом. При цьому, позивач до цього часу не працювала, власного доходу не мала, тоді як ОСОБА_2 здійснював підприємницьку діяльність та отримував від неї дохід.
Відповідач наголошує на тому, що спірна квартира була придбана за його особисті кошти, які були зароблені до початку спільного проживання з ОСОБА_1 , що, на його переконання відповідача, виключає статус квартири, як об'єкта спільної сумісної власності, тому спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 .
Стосовно транспортного засобу, то, на переконання відповідача, автомобіль, який було придбано у період шлюбу (21.07.2021 р.) - HYUNDAI KONA, р/н НОМЕР_1 та зареєстровано на ОСОБА_1 , оскільки він придбавався за спільні кошти подружжя та в інтересах сім'ї, він є спільною власністю подружжя. Вартість автомобіля на час розгляду справи становить 615 450 грн., отже, грошова компенсація 1/2 частки складає - 307 725 грн.
Ціну позову складає 1 947 725,00 грн. (307 725 + 1 640 000).
У зустрічному позові відповідач ОСОБА_2 просить суд ухвалити рішення, яким:
-визнати спільним майном подружжя транспортний засіб автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 ;
-в порядку поділу цього майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 1/2 вартості в розмірі 307 725 грн.;
-визнати квартиру АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_2 ;
-судові витрати покласти на ОСОБА_1 .
Позивач та представник позивача заперечували проти задоволення зустрічного позову (а.с. 123 - 129). На переконання позивача, ОСОБА_2 вводить суд в оману, зазначаючи у зустрічному позові про те, що начебто йому було відомо про вагітність ОСОБА_1 в липні 2016 р., а стало відомо лише 02.08.2016 р. Сторони не мали власного житла, були вимушені проживати в батьків то позивача, то відповідача, тому ними було прийнято спільне рішення про придбання квартири для спільного власного проживання, у зв'язку з чим в серпні 2016 р. сторонами здійснювався пошук квартири для придбання у власність. Наприкінці серпня місяця 2016 р. була знайдена квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка була вже з ремонтом та придатна для проживання, її вартість складала 40 000 дол. США, з яких 10 000,00 дол. США надав сам ОСОБА_2 , а 30 000,00 дол. США надали батьки ОСОБА_1
10.09.2016 р. був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, яка була зареєстрована на відповідача. Випадки та ситуації, які відбулись між сторонами, зокрема, проживання у батьків то позивача, то відповідача, придбання квартири та спільне проживання в ній є наслідком проживання однією сім'єю.
Позивачем надано докази спільного проживання, зокрема, акт про постійне проживання в квартирі, а також акт обстеження умов проживання, договір купівлі-продажу квартири, світлини; окрім того, позивачем подано клопотання про виклик та допит свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які можуть підтвердити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідач вказує, що заробив кошти на придбання спірної квартири до шлюбу від здійснення ним підприємницької діяльності, втім, жодного доказу на підтвердження наявності доходу, який він отримував до шлюбу, разом із зустрічною позовною заявою суду не надано. Також не надав жодного доказу, що за спірний період він займався підприємницькою діяльністю, тоді як ОСОБА_1 , починаючи з 2013 р., здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також ОСОБА_1 отримувала дохід від здійснення підприємницької діяльності, що вбачається з відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 31.07.2023 р. № 5807/04-36-53-01-13.
Автомобіль HYUNDAI KONA р/н НОМЕР_1 є приватною власністю ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_1 мала в особистій власності автомобілі, які вона купувала за особисті кошти. Від продажу своїх автомобілів ОСОБА_1 відкладала кошти. Автомобіль HYUNDAI KONA р/н НОМЕР_1 ,був придбаний за кордоном, що підтверджується відповідною митною декларацією. Батьки ОСОБА_1 вирішили подарувати доньці зазначений автомобіль, тому надали більшу частину коштів на його купівлю. На іншу частину вартості автомобілю ОСОБА_1 надала особисті кошти, накопиченні з продажу інших автомобілів, які належали їй особисто.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 -80 ЦПК України, 10 вересня 2016 р. був укладений договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , договір був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дажук М.В. (реєстр 2168), що підтверджується копією договору купівлі-продажу (а.с. 16 - 19).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб 07.03.2017 р., що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 від 07.03.2017, актовий запис № 759 (а.с. 13), та вони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 від 05.05.2017 р. (а.с. 14).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинений в результаті його розірвання на підставі рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 27.04.2023 р. (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110684572).
Відповідно до акту обстеження умов проживання № 02/1529 від 08.05.2023 р., дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виконує всі батьківські обов'язки щодо виховання та розвитку дитини (а.с. 15).
Згідно акту про постійне проживання в квартирі від 19.06.2023 р., квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , з вересня 2016 р. по березень 2017 р. проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З квітня 2017 р. по лютий 2023 р. в зазначеній квартирі проживали ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та їх неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З березня 2023 р. по теперішній час в зазначеній квартирі проживає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 20).
Відповідно до висновку про ринкову вартість нерухомого майна від 19.06.2023 р., виконавець якого ТОВ «БАЗИС РК», ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ об'єкта нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 складає 900 000 (дев'ятсот тисяч) грн. (а.с. 37).
Згідно звіту від 14.06.2023 р. про оцінку вартості трикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який наданий відповідачем, ринкова вартість об'єкта оцінки без урахування ПДВ складає 1 640 000 (один мільйон шістсот сорок тисяч) грн. 00 коп. (а.с. 92 - 93).
Відповідно до висновку оцінювача про вартість від 14.06.2023 р., виконавець якого ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія», ринкова вартість об'єкта оцінки - легкового автомобілю марки HYUNDAI, модель KONA, 2019 р.в., білого кольору, номер шасі НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_1 , без урахування ПДВ складає 615 450 (шістсот п'ятнадцять тисяч чотириста п'ятдесят) грн. 00 коп. (а.с. 91).
Згідно копії відповіді щодо надання інформації, Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №5807/04-36-53-01-13 від 31.07.2023 р. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), взята на облік як суб'єкт підприємницької діяльності згідно розпорядження №22030000000023622 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 05.11.2013 року. ФОП ОСОБА_1 перебуває на обліку в Придніпровській ДПІ ГУ ДПС у Дніпропетровський області та використовує загальну систему оподаткування та копії форми МД-2 (а.с. 131 -132).
Відповідно до листа №01.2.14/96 Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Дніпровської міської ради, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та в Реєстрі суб'єктів підприємницької діяльності станом на 30.10.2023 відсутні відомості стосовно державної реєстрації ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) фізичною особою - приватним підприємцем.
На підставі відповіді № 31/4-1249-1158 від 11.11.2023 р. від ТСЦ МВС № 1249, судом встановлено, що згідно Єдиного Державного реєстру транспортних засобів, станом на 11 листопада 2023 року, за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , зареєстровано та перереєстровано наступні транспортні засоби:
-23 червня 2015 р. зареєстровано автомобіль NISSAN JUKE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , номер VIN: НОМЕР_9 , на підставі довідки - рахунок № НОМЕР_10 від 23 червня 2015 року та ВМД №125130014/2015/480149 від 15 січня 2015 року;
-07 квітня 2016 р. на вищезазначений транспортний засіб здійснена перереєстрація, без зміни власника, у зв'язку зі зміною анкетних даних власника;
-30 вересня 2017 р. автомобіль NISSAN JUKE, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_8 , номер VIN: НОМЕР_9 , на підставі договору СГ №4589/17/001683 від 30 вересня 2017 року, перереєстровано на нового власника ОСОБА_6 ;
-18 листопада 2017 р. зареєстровано автомобіль VOLVO ХС60, 2014 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , номер VIN: НОМЕР_11 , на підставі ВМД №110160/2017/004461 від 14 листопада 2017 року та посвідчення НОМЕР_12 від 14 листопада 2017 року;?
-02 червня 2021 р. вищезазначений транспортний засіб, на підставі договору купівлі - продажу укладеному в ТСЦ №1249/2021/2613454 від 02 червня 2021 року, перереєстровано на нового власника ОСОБА_7 .
Згідно Єдиного Державного реєстру транспортних засобів, станом на 11 листопада 2023 р. за гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , зареєстровано 02 червня 2021 року автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 р.в., номерний знак НОМЕР_13 , номер VIN: НОМЕР_6 , на підставі ВМД №UА500510/2021/201459 від 16 липня 2021 р. та посвідчення НОМЕР_14 від 16 липня 2021 року; 31 липня 2021 року на вищезазначений транспортний засіб, здійснено перереєстрація, без зміни власника, при заміні номерного знаку НОМЕР_1 (а.с. 187 - 188).
Згідно відповіді №0400-010704-7/198129 від 08.12.2023 р. Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з електронної бази даних Пенсійного фонду України ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) станом на 07.12.2023 р. на обліку фізична особа-підприємець та відповідно, як платник єдиного внеску, не перебуває(а.с. 206 - 208).
В інформаційно-комунікаційних системах ДПС України, громадянин ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) не ідентифікований серед платників податків - самозайнятих осіб, що перебувають/перебували на обліку у податкових органах в межах Дніпропетровської області. ОСОБА_2 з моменту реєстрації є керівником та засновником ПП "АВЧ-ЛОГІСТІК" (податковий номер 39545446), що підтверджується відповіддю №47340/5/04-36-12-04-04 від 06.12.2023 р. Головного управління ДПС у Дніпропетровській області(а.с. 210).
На підставі письмової розписка від 10.09.2016 р., яка складена ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що нею отримані грошові кошти в розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в якості повного розрахунку за продану квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом допитані свідки.
Свідок ОСОБА_9 дала показання, відповідно до яких ОСОБА_1 є її донькою. Коли її донька познайомилася із ОСОБА_2 , то вони жили спочатку то у батьків ОСОБА_2 , то у батьків ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_1 завагітніла, вони прийняли рішення одружитися. У ОСОБА_2 було лише 10 000,00 дол. США, та ОСОБА_9 не погодилася на вибір молодих на однокімнатну квартиру, та вони почали шукати трьохкімнатну квартиру, знайшли таку по АДРЕСА_4 , подивилися її у трьох та купили.
Під час оформлення угоди була ОСОБА_9 , гроші давала вона.
ОСОБА_9 дала також гроші на меблі, а ОСОБА_2 з батьком зібрали меблі. Квартиру придбали за 40 000,00 дол.,з яких 30 000,00 дол. дала ОСОБА_9 , 10 000,00 дол. США були ОСОБА_10 .
30 000,00 дол. США це гроші родини ОСОБА_11 , яка має сімейний бізнес. На переконання свідка, ОСОБА_2 використав ОСОБА_1 , одружився з вигодою.
Грошові кошти на а/м HYUNDAI KONA дала ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_5 дала показання, відповідно до яких вона мешкає у АДРЕСА_5 , є сусідкою позивача. У 2016 році, приблизно у серпні - вересні, свідок побачила, що з'явилися нові сусіди: це була ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Свідок бачила ОСОБА_1 вагітною, вони познайомилися, свідок була у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у гостях. Щодо придбання квартири, то свідок обізнана зі слів ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 сплатив за квартиру 10 000,00 дол. США, а мати ОСОБА_1 дала 30 000,00 дол. США.
Свідок ОСОБА_12 дав показання, відповідно до яких квартира АДРЕСА_2 належала його сестрі, та свідок допомагав у її продажу. Квартира була у гарному стані, з ремонтом, дивитися квартиру приїхала ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , від яких свідок дізнався, що вони мешкають у с. Кіровське та планують купити квартиру для молодої сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В день продажу квартири у нотаріуса була сестра ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , її мати ОСОБА_9 та ОСОБА_2 . Свідок перерахував гроші, йому їх дала ОСОБА_9 , та вона під час неодноразового спілкування повідомляла, що придбає квартиру для дітей, для молодої сім'ї. Після придбання кватири свідок неодноразово бачив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселилися в цю квартиру, вони також облаштували місце для їх електромобіля. Свідок бачив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у двох, коли вони почали мешкати у цій квартирі, бачив їх машину біля будинку, як вони на машині виїжджають з будинку.
Свідок ОСОБА_13 дала показання, відповідно до яких вона є матір'ю ОСОБА_2 , пошуком квартири займався її син, на які кошти придбана квартира, ОСОБА_13 не ставили до відома. Після придбання квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_14 почали проживати в ній у двох. До шлюбу разом вони не жили. ОСОБА_13 бачила ОСОБА_1 лише 1-2 рази, вони ОСОБА_1 приїжджала до дому родини ОСОБА_15 , ОСОБА_1 не залишалася ночувати у них, про її вагітність ОСОБА_13 дізналася після придбання квартири. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зустрічалися, на орендованих квартирах вони не мешкали. ОСОБА_2 працював неофіційно з 2011 р. в логістиці, мешкав разом із матір'ю ОСОБА_13 .
Свідок ОСОБА_16 дав показання, відповідно до яких він працює керівником ПП «АВК логістик», іноді ОСОБА_2 працює у нього. ОСОБА_2 почав працювати у ОСОБА_16 з 2011 р., він не працює офіційно, у ОСОБА_2 раніше була власна фірма. Коли була необхідна допомога, ОСОБА_16 залучав ОСОБА_2 до виконання певної роботи.
Заробітна плата у ОСОБА_2 була приблизно 5 000 - 7 000 дол. на рік.
Коли у ОСОБА_2 почалися стосунки з ОСОБА_1 , вони придбали квартиру; свідку невідомо коли вони придбали квартиру та уклали шлюб та про їх спільне проживання.
Процесуальні дії у справі:
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2023 р. позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя залишено без руху;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.07.2023 р. відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.07.2023 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2023 р. задоволено повністю клопотання представника відповідача адвоката Бартош - Стрельникової Т.М. про прийняття зустрічного позову відповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10.10.2023 р. задоволено клопотання представника позивача про допит свідків (а.с. 115 - 116);
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2023 р. задоволено клопотання представника позивача адвоката Міроняк Т.С. про витребування доказів у цивільній справі;
-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28.11.2023 р. виправлено описку у судовому рішенні - ухвалі Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 06.11.2023 р.
Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту права спільної сумісної власності чоловіка та жінки без шлюбу, права на поділ спільного сумісного майна, захисту права приватної власності.
Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 повністю та про наявність підстав для задоволення зустрічного позову відповідача частково, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України встановлення факту проживання однієї сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу здійснюється судом в порядку окремого провадження.
Відповідно до статті 18 Сімейного кодексу України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.
Згідно з ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Положеннями статті 74 СК України встановлено, що якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно,набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов'язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (статті 3, 74 СК України).
Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20).
У постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11 роз'яснено, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно.
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
У цивільних справах суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
На підтвердження доводів спільного проживання із ОСОБА_2 у період з липня 2016 р. по лютий 2017 р. позивачем ОСОБА_1 надані наступні докази:
-акт обстеження умов проживання від 08.05.2023 р. (а.с. 15);
-договір купівлі - продажу спірної квартири від 10.09.2016 р. (а.с. 16 - 19);
-акт про постійне проживання в квартирі від 19.06.2023 р. (а.с. 20);
-рішення про розірвання шлюбу від 27.04.2024 р.;
-спільні фотографії ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , зроблені 31.12.2016 р., 01.08.2016 р., 19.09.2016 р., 09.06.2016 р., 12.03.2016 р., 11.03.2016 р., 24.04.2016 р., 27.02.2016 р., 17.05.2016 р., та інші фотографії;
-показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_5 .
Дослідивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що поясненні свідків носять узагальнений характер та стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін.
На підставі цього суд дійшов висновку, що показання допитаних свідків щодо відносин сторін до встановленого судом факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, не підтверджують наявності у них усталених відносин, які притаманні подружжю; щодо спільних фотографій, то вони не можуть свідчити про факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ведення ними спільного господарства, наявності в них спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, зазначені докази не можуть бути визначальними у вирішенні цього питання.
Рішення суду про розірвання шлюбу та договір купівлі-продажу спірної квартири не є належними доказами для доведення факту спільного проживання чоловіка та жінки без шлюбу.
Стосовно наданих позивачем актів обстеження умов проживання від 08.05.2023 р. (а.с. 15) та про постійне проживання в квартирі від 19.06.2023 р. (а.с. 20), то дані акти не достатніми для того, щоб дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові.
Отже, підстави для задоволення вимоги позову про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу у період з липня 2016 р. по лютий 2017 р. відсутні.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_2 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , то зазначені вимоги є похідними від задоволенні вимоги про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без шлюбу.
Якщо відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, то позовні вимоги про визнання спірної квартири спільним майном та визнання за кожним права власності на 1/2 частки цього майна, також не підлягають задоволенню.
Стосовно зустрічного позову відповідача в частині визнання спільним майном подружжя транспортного засобу автомобіля HYUNDAI KONA, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 та в порядку поділу цього майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію його частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 1/2 вартості в розмірі 307 725 грн., то суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, зокрема в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 заперечувала щодо права спільної сумісної власності на транспортний засіб - автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 р.в., наголошуючи на тому, що він придбаний за кошти, отримані від продажу належного їй на праві власності та придбаного до шлюбу із ОСОБА_2 автомобіля NISSAN JUKE, 2014 р.в.
Верховний суд у Постанові від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 виклав правовий висновок, де зазначив: Конструкція норми статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України (КпШС) України та статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття).
У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
ОСОБА_1 , наголошуючи на придбанні транспортних засобів VOLVO ХС60, 2014 р.в., та ОСОБА_17 , 2019 р.в., за особисті кошти, зокрема, придбання VOLVO ХС60, 2014 р.в., за кошти, отримані від продажу автомобіля NISSAN JUKE, 2014 р.в., та придбання ОСОБА_17 , 2019 р.в., за кошти, отримані від продажу VOLVO ХС60, 2014 р.в., не надала доказів в порядку ст.ст. 76- 80 ЦПК України на підтвердження зазначеного факту; інформація з ТСЦ про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на автомобіль NISSAN JUKE, 2014 р.в., а згодом на автомобілі VOLVO ХС60, 2014 р.в., та ОСОБА_17 , 2019 р.в., не є достатнім доказом придбання майна за особисті кошти.
В даному випадку суду мали бути надані докази щодо вартості продажу автомобіля NISSAN JUKE, 2014 р.в., та вартості придбаного автомобіля VOLVO ХС60, 2014 р.в., а також докази щодо вартості наступного продажу автомобіля VOLVO ХС60, 2014 р.в. та вартості придбаного автомобіля HYUNDAI KONA, 2019 р.в., для доведення того, що саме за отримані від продажу кошти (їх розмір та джерела набуття) був придбаний спірний транспортний засіб.
Отже, спірний автомобіль HYUNDAI KONA, 2019 р.в., є спільним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у зв'язку з чим вимога зустрічного позову про визнання спільним майном подружжя транспортного засобу - а/м HYUNDAI KONA, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 підлягає задоволенню.
Оскільки транспортний засіб перебуває у користуванні ОСОБА_1 (ч. 1 ст. 82 ЦПК України), ОСОБА_2 має право на отримання грошової компенсації частки (1/2) у праві спільної сумісної власності.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.
Відповідно до положень статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному із подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному із подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Аналіз змісту положень статті 71 СК України дає підстави для висновку про те, що частини четверта та п'ята цієї статті виступають як єдиний правовий механізм захисту інтересів того з подружжя, який погоджується на компенсацію належної йому частки у спільному майні за рахунок іншого з подружжя, з подальшим припиненням права власності на цю частку.
Принцип обов'язкового отримання згоди особи на присудження їй грошової компенсації, крім випадків, передбачених ЦК України (стаття 365 цього Кодексу), в першу чергу застосовується до правовідносин, які виникають при зверненні одного з подружжя до суду з вимогами про припинення права іншого з подружжя на частку у спільному майні з одночасним присудженням грошової компенсації. Гарантуючи, що компенсація буде виплачена, позивач вносить необхідну суму на депозитний рахунок суду.
Такий підхід відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки відповідач надає свою згоду на позбавлення його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування.
Правовідносини, в яких позивач просить припинити не право власності відповідача у спільному майні з виплатою компенсації, а своє право на частку в майні з отриманням компенсації на свою користь, є відмінними за своєю природою і регулюються статтею 364 ЦК України, яка передбачає, що співвласник, частка якого в майні не може бути виділена в натурі, має право на отримання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості цієї частки.
В той же час для суду відсутні підстави для задоволення вимоги позову про стягнення грошової компенсації в розмірі 307 725,00 грн., оскільки наданий ОСОБА_2 доказ про вартість транспортного засобу - а/м HYUNDAI KONA, 2019 р.в. (а.с. 91), наданий не в повному обсязі: суду наданий лише 1 аркуш висновку, який є не достатнім доказом у розумінні ст. 80 ЦПК України для висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування (загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна наведені у Національному стандарті №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440).
Щодо вимоги зустрічного позову про визнання квартири АДРЕСА_2 особистою приватною власністю ОСОБА_2 , то відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.
Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 16 - 19, 21).
ОСОБА_1 , заперечуючи проти права приватної власності відповідача на спірну квартиру, не доведено факту спільного проживання із ОСОБА_2 у період з липня 2016 р. по лютий 2017 р., тому вимога зустрічного позову про визнання квартири приватною власністю ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат за позовом ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду із даним позовом позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви та за подання заяви про забезпечення позову.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, підтверджені документально судові витрати (судовий збір) підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Щодо розподілу судових витрат за зустрічним позовом ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволений частково: судом задоволені вимоги про визнання транспортного засобу - автомобіля Hyundai Kona, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та про визнання квартири АДРЕСА_6 приватною власністю ОСОБА_2 .
З вимоги про визнання транспортного засобу спільною сумісною власністю подружжя підлягав сплати судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., з вимоги про визнання квартири приватною власністю - в розмірі 15 140,00 грн., з вимоги про стягнення грошової компенсації відповідач мав сплатити 3077,25 грн., усього 16 351,20 грн., втім, з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) загальна сума судового збору становить 15 140,00 грн.
Отже, загальний розмір сплаченого відповідачем судового збору становить 13 368,96 грн. (не доплачено 2 982,24), що залишилося поза увагою суду 1 інстанції при прийнятті зустрічного позову.
Отже, 2 982,24 грн. підлягають стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 3, ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ст.ст. 76 - 80, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264 - 265, 273 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та про поділ майна подружжя відмовити повністю.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання транспортного засобу спільним майном подружжя, про поділ транспортного засобу шляхом стягнення грошової компенсації частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб, про визнання квартири особистою приватною власністю відповідача задовольнити частково.
Визнати транспортний засіб - автомобіль Hyundai Kona, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відмовити в задоволенні вимоги зустрічного позову про стягнення грошової компенсації вартості частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб - автомобіль Hyundai Kona, 2019 р.в., р/н НОМЕР_1 .
Визнати квартиру АДРЕСА_6 приватною власністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_7 ) судові витрати (судовий збір) в розмірі 13 368 (тринадцять тисяч тридцять шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ) в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2 982 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 24 коп.
Дата складення повного судового рішення 06.09.2024 р.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В.Спаї