Справа № 127/25558/24
Провадження № 3/127/6261/24
"09" вересня 2024 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романчук Р.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", проживаючої за адресою: вул. Пирогова, 150 в м. Вінниці, громадянки України,
за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: порушено абз. б п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, що привело до завищенння ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та заниження від'ємного значення за травень 2024 року в сумі 135080 грн.
В судовому засіданні захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 пояснила, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 910 від 25 липня 2024, головний бухгалтер ТОВ - підприємство «АВІС» ОСОБА_1 , нібито, вчинила правопорушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: порушено абз. б) п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню та заниження від'ємного значення р. 21 за травень 2024р. в сумі 135 080,00 грн., за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 163 КУпАП. Порушення виявлено Актом перевірки № 26770/02-32-07-03/13304871 від 25.07.2024. Із вищезазначеним протоколом ОСОБА_1 не погоджується через таке. Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. До цих ознак належать: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. З визначення «адміністративного правопорушення» випливає, що обов'язковими ознаками складу адміністративного правопорушення є вина (ознака суб'єктивної сторони), а також дія чи бездіяльність (ознака об'єктивної сторони). За приписами ст. 256 КУпАП, у протоколі однією із обов'язкових складових має бути вказана контролюючим органом суть адміністративного правопорушення, тобто контролюючий орган зобов'язаний чітко вказати у протоколі діяння, що інкримінується потенційному правопорушнику, передбачене чинним законодавством і за порушення якого настає адміністративна відповідальність, у даному випадку за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, тобто визначити об'єктивну сторону складу адміністративного правопорушення. Відповідно до п. 6 Розділу ІІ Інструкції, при викладенні обставин правопорушення у протоколі вказується місце та час його вчинення, суть правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. Таким чином, протокол повинен містити всю необхідну інформацію щодо дій чи бездіяльності відповідної особи, що забезпечить їх правильну кваліфікацію та притягнення особи до відповідальності за належною статтею КУпАП. Диспозицією ч. 1 ст. 163-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тобто полягає у нездійсненні передбачених законодавством України заходів щодо ведення податкового обліку або вчинюється у формі активних дій, які порушують встановлений законом порядок ведення податкового обліку. Всупереч наведеним приписам законодавства у протоколі контролюючий орган лише посилається на норми ПК України, які, нібито були порушені ОСОБА_1 без чіткої конкретизації суті правопорушення і ці норми складають досить значний масив. Отже, під час складання протоколу, контролюючим органом здійснено лише формальне посилання на норми ПК України та наведено наслідки, які, нібито, настали в порушення таких норм, натомість не зазначено обставин вчинення правопорушення та суть правопорушення. Разом із тим, у протоколі не зазначено, які саме дії або бездіяльність вчинені ОСОБА_1 , як головним бухгалтером Товариства та в чому полягає їх протиправність, чи є в тому її вина, тобто не відображено суть адміністративного правопорушення, не зазначено його об'єктивної та суб'єктивної сторони, які б відповідали диспозиції ч. 1 ст. 163-1 КУпАП. З аналізу об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, що зазначена у протоколі, можна зробити лише один висновок: вона є не конкретизованою, оскільки не зазначено конкретного її діяння, що призвело до порушення законодавства. З огляду на вказане вище, протокол не містить усіх обов'язкових ознак (складових) адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, з урахуванням положень ч. 1 ст. 9 КУпАП, що вказує на відсутність складу правопорушення. Таким чином, контролюючим органом не зазначено у відповідній графі протоколу конкретних протиправних дій ОСОБА_1 , що унеможливлює належне здійснення нею права на захист, оскільки суть інкримінованого їй адміністративного правопорушення є неконкретизованою, що слід визнати як недотримання контролюючим органом положень ст. 256 КУпАП. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 вересня 2020 у справі № П/811/2893/14 зазначено, що висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту. За приписами пп. 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 ПК України, у випадку, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, то (п. 54.3 ст. 54 ПК України) Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку. Пунктом 54.5 ст. 54 ПК України передбачено, що якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із п. 58.1 ст. 58 ПК України 58.1. Контролюючий орган, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення. При цьому ст. 55 й ст. 56 ПК України передбачає право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі, якщо платник податків вважає, що Контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання. Таким чином, із аналізу вищезазначених норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, то Контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити. Проте, у матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом відповідного повідомлення-рішення на підставі Акту перевірки № 26770/02-32-07-03/13304871 від 25.07.2024. Будь-яких інших доказів, окрім Акту перевірки № 26770/02-32-07-03/13304871 від 25.07.2024 та протоколу щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, матеріали справи не містять. Пунктом 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, отже Товариство ще не вичерпало, передбачених законом правових заходів щодо оскарження гіпотетичного податкового повідомлення-рішення й воно є неузгодженим. Частинами 1 та 1 статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП. Оцінюючи докази у їх сукупності, суд повинен керуватись основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не можуть ґрунтуватись на припущеннях. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.06.2019 у справі № 560/751/17 зауважує, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Визначення доказів в справах про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований статтею 251 КУпАП. Обов'язок ж доказування правомірності накладення адміністративного стягнення покладений на суб'єкта владних повноважень. Як зазначено у п. 43 Рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Враховуючи зазначене вище, беззаперечним є те, що контролюючим органом не лише не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а й саме складання протоколу є безпідставним. Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Крім того, формулювання абз. 1 ст. 247 КУпАП дозволяє дійти висновку, що встановлення юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП). Враховуючи викладене, просила провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення захисника, суд дійшов таких висновків.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Відповідно до пунктів 6, 15 розділу II Інструкції з оформлення податковими органами матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.07.2016 №566, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.07.2016 р. за № 1046/29176, у протоколі під час його складання обов'язково зазначається стаття КУпАП, згідно з якою передбачено адміністративну відповідальність. При викладенні обставин правопорушення у протоколі вказуються місце та час його вчинення, суть адміністративного правопорушення, які саме протиправні дії чи бездіяльність вчинила особа, стосовно якої складається протокол, та які положення законодавства порушено. До протоколу долучаються матеріали, що підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, та документи, що можуть свідчити про обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність особи (за наявності). Кожний документ повинен мати свої реквізити (дату, назву, підписи тощо), містити достовірну інформацію та відповідати вимогам законодавства України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , яка працює на посаді головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємство "АВІС", допустила ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, а саме: порушено абз. б п. 200.4, п. 200.7, п. 200.9 ст. 200 Податкового кодексу України, що привело до завищенння ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та заниження від'ємного значення за травень 2024 року в сумі 135080 грн.
До суду надано Акт перевірки № 26770/02-32-07-03/13304871 від 25.07.2024, у матеріалах справи відсутні відомості про винесення контролюючим органом відповідного повідомлення-рішення на підставі даного Акту. Будь-яких інших доказів, окрім Акту перевірки № 26770/02-32-07-03/13304871 від 25.07.2024 та протоколу про адміністративне правопорушення до суду не надано.
Крім того, із наданого до суду протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що у протоколі про адміністративне правопорушення не вказано в чому саме полягало порушення ведення податкового обліку. Натомість, у протоколі містяться лише посилання на норми Податкового кодексу України, та не вказано, які саме дії чи бездіяльність ставляться особі в провину і вказують на порушення порядку введення податкового обліку. Викладене в протоколі формулювання суті порушення є неконкретним, в протоколі не зазначено, коли саме вчинено дії та власне, які саме дії вчиненні ОСОБА_1 , які можуть кваліфікуватися, як адміністративне правопорушення.
Крім того, у протоколі не вказані дата та час вчинення адміністративного правопорушення. Натомість, у рядку "дата, час і місце вчинення порушення" вказані дата складання акту перевірки та номер акту перевірки, однак дата складання акту перевірки може бути датою виявлення правопорушення, а не часом і датою його вчинення.
Отже, в протоколі про адміністративне правопорушення не відображено об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Суд зазначає, що згідно ст. ст. 245, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не здобуто таких доказів і під час судового розгляду справи.
За встановлених при розгляді справи обставин, суд трактує всі сумніви на користь особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення і, оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, доходить висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому провадження в справі слід закрити.
Відповідно до п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Скаргу на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя