11 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1642/24 пров. № А/857/18689/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу керівника Луцької окружної прокуратури на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року про відстрочення виконання судового рішення в справі № 140/1642/24 за адміністративним позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації до Рожищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Ковальчук В. Д.,
час ухвалення рішення - 04 липня 2024 року,
місце ухвалення рішення - м.Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
У лютому 2024 року заступник керівника Луцької окружної прокуратури звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації до Рожищенської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на замовлення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище та зобов'язання вчинити дії, спрямовані на замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Рожищенської міської ради, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на замовлення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище.
Зобов'язано Рожищенську міську раду вжити заходів щодо замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище.
Надалі, на адресу суду першої інстанції надійшла заява представника Рожищенської міської ради про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.03.2024 в зобов'язальній частині строком на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року заяву Рожищенської міської ради про відстрочення виконання рішення суду задоволено. Відстрочено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року у справі №140/1642/24 за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації до Рожищенської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії у його зобов'язальній частині строком на 1 (один) рік з дня ухвалення рішення.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні заяви.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наслідки, спричинені вторгненням російської федерації в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін, тому цей факт не може надавати переваги відповідачу у несвоєчасному виконанні рішення суду. Твердить про те, що відповідач був обізнаний ще з 2001 року, тобто упродовж більше 23 років, про включення міста Рожище до Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 № 878, і необхідності розроблення історико-архітектурного опорного плану, а також про неодноразове інформування боржника про його обов'язок виконання зазначених вимог чинного законодавства (у тому числі лист Міністерство культури та інформаційної політики від 10.09.2020, листи Волинської обласної державної адміністрації від 14.05.2018 № 3077/44/2-18, від 11.10.2018 № 7171/44/2-18, листи та запити Луцької оружної прокуратури від 07.11.2023 №№ 53- 9075 вих-23, 53-9071 вих-23, 53-9074 вих-23, від 21.11.2023 № 53-9309 вих23, від 03.01.2024 № 53-79вих-24) щодо розроблення такого опорного плану.
Відповідач подав до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, у якому висловив незгоду з її доводами, вважає оскаржуване рішення суду обґрунтованим та законним. Просить оскаржене позивачем судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 378 КАС України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання самої особи або членів її сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.378 КАС України).
Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 378 КАС України).
Колегія суддів зауважує, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об'єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 2а/0570/6531/2011.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення. (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30.01.2020 року у справі №819/150/17).
Як встановлено зі змісту резолютивної частини рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Рожищенської міської ради, яка полягає у невчиненні дій, спрямованих на замовлення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище. Зобов'язано Рожищенську міську раду вжити заходів щодо замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище.
Згадане вище рішення набрало законної сили 23 квітня 2024 року.
Оцінюючи доводи заяви про відстрочення виконання судового рішення, суд апеляційної інстанції наголошує, що посилання на існування правового режиму воєнного стану є безпідставними. Посилання на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання відповідачем своїх обов'язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Загальновідомою є обставина введення Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 з 5:30 24 лютого 2022 року воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації.
Воєнний стан триває і станом на час апеляційного перегляду.
Колегія суддів зазначає, що з метою збереження об'єктів культурної спадщини, розташованих в місті Рожище, відповідач повинен забезпечити розроблення та затвердження історико-архітектурного опорного плану.
Як вбачається з матеріалів справи, Міністерство культури та інформаційної політики України зверталося до Рожищенської міської ради із листом від 10.09.2020 щодо необхідності розробки та затвердження у встановленому порядку історико-архітектурного опорного плану міста Рожище.
Волинська обласна державна адміністрація листами від 14.05.2018 №3077/44/2-18, від 11.10.2018 №7171/44/2-18 також інформувала голів міських, селищних рад, занесених до Списку історичних населених місць України, про необхідність розробки і затвердження в установленому порядку історико-архітектурних опорних планів та доручила активізувати роботу з їх розробки та затвердження історико-архітектурного плану міста Рожище.
Варто зазначити, що пунктом 2.1 Порядку розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 02.06.2011 №64 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2011 за №781/19519; далі - Порядок №64, чинний до 19.10.2021), було обумовлено, що історико-архітектурний опорний план розробляється на замовлення виконавчих органів місцевого самоврядування суб'єктами господарювання, спеціалізованими у сфері вивчення, охорони і використання культурної спадщини, які мають у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат (далі - розробник).
Матеріалами справи стверджується, що протягом дії Порядку №64 Рожищенська міська рада не здійснила жодних дій стосовно розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище.
Отже про необхідність розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище відповідачу було відомо задовго до введення воєнного стану. Зазначений обов'язок є елементом врядування відповідача в сфері охорони культурної спадщини.
Колегія суддів констатує, що дійсно, введення в країні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для відстрочення виконання судового рішення.
Щодо твердження про відсутність фінансування витрат, колегія суддів зазначає, що такі стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму ''послаблення''.
При цьому колегія суддів враховує доводи апелянта про те, що відповідачем не наведено жодного доказу про відсутність коштів на рахунках, які витрати на оборону, мобілізацію та мобілізаційну підготовку понесла чи планує понести міська рада, чи взагалі такі видатки передбачено в територіальній громаді, затверджені програми із вказаних питань та передбачені видатки на такі цілі.
Також, відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували вжиття сукупності послідовних та регулярних (неодноразових) дій, спрямованих на виконання судового рішення в цій справі.
В даному контексті також варто зазначити, що межі покладеного судом обов'язку, які виникли у відповідача на виконання судового акту, включає «вжиття заходів щодо замовлення відповідно до вимог законодавства розроблення історико-архітектурного опорного плану міста Рожище».
Рішення про розроблення (внесення змін) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту приймає відповідна сільська, селищна, міська рада.
Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські держадміністрації є замовниками, які організовують розроблення, внесення змін, погодження та подання історико-архітектурного опорного плану населеного пункту у складі генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної місцевої ради.
За приписами пунктів 52 - 55 Порядку №926 обсяг робіт з розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначається завданням на розроблення (внесення змін), яке складається розробником і затверджується замовником. Форма завдання на розроблення (внесення змін до) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту встановлюється державними будівельними нормами. Вимоги до змістовного наповнення та правила зазначення відомостей в історико-архітектурному опорному плані населеного пункту та завданні на розроблення (внесення змін до) історико-архітектурного опорного плану населеного пункту визначаються нормативним документом, прийнятим національним органом стандартизації.
Однак, органом місцевого самоврядування не надано суду жодних доказів вжиття дієвих заходів, спрямованих на виконання судового рішення, а також доказів, які могли б свідчити про виникнення такої можливості внаслідок задоволення заяви про відстрочення виконання зазначеного вище судового рішення, або вказувати на можливе значне порушення роботи Рожищенської міської ради та установ, які фінансуються з місцевого бюджету, чи настання інших негативних наслідків, у випадку незадоволення судом заяви про відстрочення виконання судового рішення.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, а отже, і підстав для задоволення заяви Рожищенської міської ради про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в справі №140/1642/24, тому в задоволенні такої заяви слід відмовити.
Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання відстрочення виконання судового рішення, що відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу керівника Луцької окружної прокуратури задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року про відстрочення виконання судового рішення в справі № 140/1642/24 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Рожищенської міської ради про відстрочення виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2024 року в справі №140/1642/24 відмовити повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А. Р. Курилець
судді О. І. Мікула
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 11 вересня 2024 року.