П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 вересня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/30415/23
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,
суддів Коваля М.П. та Осіпова Ю.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року (суддя Радчук А.А., м. Одеса, повний текст рішення складений 23.01.2024) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
06 листопада 2023 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просив:
визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі, меншому ніж визначено ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто п'ять мінімальних пенсій за віком (у редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-ХІV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») протиправними;
стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 9465 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
В доводах апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції проігноровано, що він є учасником бойових дій, у відповідності до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII має право на отримання щорічної одноразової грошової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Натомість у серпні 2023 року Головним Управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було виплачено позивачу разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік, як учаснику бойових дій у розмірі - 1000 грн., що є протиправним.
Відповідач своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався, що, відповідно до частини четвертої статті 304 КАС України, не перешкоджає апеляційному перегляду справи.
Справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження.
Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах поданої скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданим 02.12.2016 року Службою безпеки України (а.с. 10).
Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 24.10.2018 року, позивач отримує пенсію за вислугу років (а.с. 10).
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Отже, як учасник бойових дій, позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги, що не заперечується сторонами.
Як зазначено позивачем, у 2023 році відповідач нарахував та виплатив ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік відповідно до Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року №754 у розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись із сумою виплати щорічної грошової допомоги, вважаючи, що разова грошова допомога повинна бути виплачена у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та здійснити виплату йому недоотриману частину щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у сумі 9465 гривень.
У відповідь на вказане звернення відповідач листом від 18.10.2023 року повідомив, що законодавцем делеговано Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової допомоги, передбаченої Законом №3551. Пунктом 1 Порядку здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» №754 встановлено, що цей порядок визначає механізм здійснення ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Пунктом 3 Порядку №754 встановлено розмір грошової допомоги, зокрема, учасникам бойових дій - 1000 гривень.
З огляду на викладене, позивача повідомлено, що разова грошова допомога до Дня Незалежності України в сумі 1000 грн зарахована на його поточний рахунок в банківській установі разом із пенсією за серпень 2023 року.
Вважаючи своє право порушеним щодо нарахування та виплати гарантованої ст. 12 Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі меншому, ніж п'ять мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні його позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 виплачена грошова допомога до Дня Незалежності України за 2023 рік у розмірі 1000,00 грн., що встановлена Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війн», гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року №754. Таким чином, ГУ ПФУ в Одеській області здійснило нарахування та виплату позивачу грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Дані спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993р. №3551-XII, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань» від 21.07.2023р. №754 (яка була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин).
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормою ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 1 Закону №3551-XII, цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно з ст. 2 Закону №3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Так, права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Згідно зі ст. 4 Закону №3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Статтею 5 Закону №3551-XII визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, передбачені ст. 12 Закону №3551-XII.
Зокрема, ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII передбачається учасникам бойових дій щорічна разова грошова допомога.
Така грошова допомога була запроваджена ще з 01.01.1999р. шляхом внесення змін до Закону №3551-ХІІ Законом від 25.12.1998 №367-XIV та доповненням ч. 4 ст. 12 наступного змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком».
В подальшому ця норма зазнавала неодноразових змін та була предметом судових розглядів як у судах загальної юрисдикції, так і Конституційному Суді України.
Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023р. внесено зміни до ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII, виклавши норму в наступній редакції: «Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
На виконання вищенаведених норм Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №754.
Постановою №754 відповідно до ч. 7 ст. 20 Бюджетного кодексу України, ч. 5 ст. ст. 12-15, ч. 1 ст. 16 Закону №3551-XII, ч. 3 ст. ст. 61-64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», було затверджено порядок здійснення у 2023р. разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами №3551-XII та «Про жертви нацистських переслідувань».
Відповідно до п. 3 цього Порядку грошова допомога до 24.08.2023р. виплачується учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, у розмірі - 1000 грн.
У той же час, Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23 було надано оцінку зазначеним обставинам та зроблено висновок, що за своєю природою передбачена ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Водночас, зміна розміру допомоги у зазначений вище спосіб звужує досягнутий високий рівень соціального захисту осіб з інвалідністю внаслідок війни, відтак не може вважатись рівноцінною, як це передбачає ст. 2 Закону №3551-XII, що, своєю чергою, суперечить також ст. ст. 17, 22 Конституції України.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки стосовно застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23 колегія суддів дійшла висновку, що своєю природою передбачена ч. 5 ст. 12 Закону №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій.
Як встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечується сторонами у справі, позивач отримав разову грошову допомогу до Дня Незалежності України в 2023р. у розмірі - 1000 грн., що менше, ніж 5 мінімальних пенсій за віком.
Проте, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, позивач як учасник бойових дій має право на виплату разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023р. в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.
При цьому слід зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019р. у справі №913/204/18, від 10.03.2020р. у справі №160/1088/19, від 11.08.2023р. у справі №380/103/22).
Враховуючи вищевказане суд апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, оскільки означені обставини були залишені поза увагою та цим обставинам не була надана належна правова оцінка. Як наслідок, колегія суддів вважає вимоги апеляційної скарги позивача цілком обґрунтованими та правомірними.
Резюмуючи вищевикладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанцій неправильно застосував норми матеріального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За приписами частини першої та частини другої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 січня 2024 року - скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 разової грошової допомоги до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову допомогу до Дня Незалежності за 2023 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше сплаченої суми.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко
Суддя М.П.Коваль
Суддя Ю.В.Осіпов