Справа № 539/3116/24
Провадження № 2/539/1078/2024
10.09.2024
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Гуменюк Г.М.
за участю секретаря судового засідання - Коновал Т.Г.
у відсутності сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у ромірі 91855,51 гривень.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 12.04.2019року Публічнеим акціонерним товариством «Ідея Банк», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» був укладений договір кредиту та страхування №Z06.19738.005140329, що є змішаним договором. Позичальник акцептував Публічну пропозицію Банку про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - ДКБОФО), що з моменту його акцептування є невід'ємною складовою Договору кредиту та страхування. Таким чином обидва дані договори у сукупності визначають правове регулювання та регламентують взаємовідносини Банку та Позичальника в рамках кредитних правовідносин. Банк надав Позичальнику споживчий кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 55957 гривень, включаючи витрати на страховий платіж в сумі 4854,72 гривень, з річною змінюваною процентною ставкою - 21,99 %, яка в подальшому не змінювалась, зі строком кредитування 12 місяців і датою повернення кредиту 12.04.2020року.
16.11.2023року між АТ «ІдеяБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» був укладений договір факторингу№16/11-23. Пунктом 5.4.договору факторингу№16/11-23 передбачено, що Фактор може відступити або передати всі або будь-які права та/або зобов'язання за цим Договором третім особам, які згідно із Законодавством мають на це право.
Користуючись даним правом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОНАТІ» 29.12.2023року уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» договір факторингу №29/12-23. Згідно п.2.1. цього договору Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права Вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених цим Договором. Відповідно до Додатку №2 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року. Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року, сформованої Первісним Кредитором (АТ «Ідея Банк») станом на 12.04.2020 року заборгованість Боржника/Позичальника становила 74282,95 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 43654,25 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 30628,70 гривень. Всі нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Ідея Банк» станом на день відступлення права вимоги 16.11.2023 року. ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» не здійснювали жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювали. Проте, із врахуванням того, що ОСОБА_1 прострочив узгоджені строки платежів за кредитним договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року, порушивши зобов'язання, ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» просить стягнути із відповідача заборгованість із врахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, за період починаючи з наступного дня з дати закінчення строку дії кредитного договору 13.04.2020 і до 23.02.2022 року включно, а саме 13413,03 гривень інфляційних втрати та 4159,53 гривень три проценти річних. Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подано заяву про розгляд справи без участі представника, позов підтримує, просить суд вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини своєї неявки, хоча про день та час слухання справи був повідомлениий у встановленому законом порядку. Відзив на позов не подавав.
На підставі вимог ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін та проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що 12.04.2019року Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Файненс Сервіс» був укладений договір кредиту та страхування №Z06.19738.005140329, що є змішаним договором.
Відповідно до п.п. 3.2, 3.4 вказаного договору позичальник акцептував публічну пропозицію банку про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (ДКБОФО), що з моменту його акцептування є невід'ємною складовою договір кредиту та страхування. Таким чином, обидва дані договори у сукупності визначають правове регулювання та регламентують взаємовідносини банку та позичальника в рамках кредитних правовідносин, про що зазначено у п. 6 кредитного договору. Згідно з п. 9.1. ДКБОФО банк надає позичальнику споживчий кредит на підставі цього договору та договору кредиту, укладеного з позичальником. Умови договору кредиту в сукупності з умовами цього договору визначають цілісні умови кредитування позичальника, передбачені Законом України «Про споживче кредитування». У разі виявлення суперечностей між нормами договору кредиту та цього договору застосовуються норми договору кредиту.
Згідно п. 9.27. ДКБОФО цей договір в частині споживчого кредиту є укладеним з дня прийняття позичальником пропозиції щодо укладення даного договору, підписанням позичальником договору кредиту та діє протягом строку кредитування, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором кредиту та даним договором.
Договір кредиту та страхування був підписаний позичальником власноручно. Від імені банку договір був підписний з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно п. 13.3. публічної пропозиції АТ «ІДЕЯ БАНК» про приєднання до ДКБОФО в редакції, що діяла з 08.04.2019 по 15.07.2019. Страховий агент, підписуючи договір кредиту та страхування, діяв від імені ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» також ж з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки, відтворених за допомогою технічного пристрою.
Відповідно до п. 1.7. кредитного договору банк надав позичальнику кредит (грошові кошти) на власні потреби в сумі 55957 гривень, включаючи витрати на страховий платіж в сумі 4854,72 гривень, а позичальник відповідно до п. 9.9. та п. 9.14.2. ДКБОФО зобов'язався повернути кредит разом з процентами до дня/числа кожного місяця згідно з графіком.
У п.п. 1.4.,1.6. кредитного договору сторони погодили, що строк кредитування становить 12 місяців і датою повернення кредиту є 12.04.2020 року.
Згідно п. 1.3. кредитного договору позичальник за користування кредитом сплачує банку річну змінювану процентну ставку, яка на день укладення кредитного договору становила 21,99 % річних і в подальшому не змінювалась.
Відповідно до з п. 9.12, 9.13 ДКБОФО нарахування процентів здійснюється два рази на місяць за методом «факт/факт». Базою для нарахування процентів є неповернена сума кредиту.
Згідно п.1.6 кредитного договору повернення заборгованості за договором здійснюється відповідно до графіку, що міститься у додатку № 1 до кредитного договору.
Розмір страхового внеску за договором страхування становив 4854,72 гривень, вигодонабувачем за цим договором страхування є банк.
У п. 3.12. кредитного договору сторони погодили, що банк відкриває позичальнику банківський поточний рахунок.
У відповідності до приписів Закону України «Про споживче кредитування» при укладенні кредитного договору банком була доведена до відома позичальника інформація про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки, орієнтовну загальну вартість кредиту, що підтверджується власноручним підписом позичальника під текстом договору, а також під текстом паспорту споживчого кредиту.
Банк свої зобов'язання виконав і перерахував на банківський поточний рахунок позичальника грошові кошти в сумі 55957 гривень грн, з яких також за рахунок суми кредиту сплатив на користь ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна Страхування життя» страховий платіж від імені позивальника в сумі 4854,72 гривень, що підтверджується випискою з транзитного рахунку позичальника, а також відповідними ордерами-розпорядженнями на перерахування коштів.
Згідно виписки по рахунку позичальника за весь строк з моменту укладення кредитного договору і до моменту звернення з цим позовом відповідач сплатив банку 18582,07 гривень. Останній платіж проведено 21 грудня 2019 року. Після закінчення строку кредиту 12.04.2020 року кредитор не здійснював нарахування процентів за користування кредитними коштами, не нараховував штрафні санкції та комісії.
Згідно до Довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року, сформованої АТ «Ідея Банк» станом на 12.04.2020 року заборгованість Боржника/Позичальника становила 74282,95 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом в сумі 43654,25 гривень; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 30628,70 гривень. Станом на 16.11.2023року розмір заборгованості за основним боргом і відсотками не змінилися.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно Договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року АТ «Ідея Банк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» права грошової вимоги до боржників, вказаних у друкованому Реєстрі боржників (Додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) клієнтом фактору засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2. Договору) .
ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» сплатило АТ «Ідея Банк» за відступлення права вимоги за Договором факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року 200000,00 грн. і 2795777,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 566 від 17.10.2023 року та № 608 від 17.11.2023 року.
З друкованого Реєстру Боржників № 1 до Договору факторингу № 16/11-23 від 16.11.2023 року вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року.
29 грудня 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Сонаті» (клієнт) уклало з ТОВ «Санфорд Капітал» (фактор) Договір факторингу № 29/12-23.
Згідно п. 2.1., 2.2. цього Договору клієнт відступає фактору, а фактор приймає права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором. Права вимоги, які клієнт відступає фактору за цим Договором, відступаються (передаються) в розмірі 201460702,30 грн., що складає розмір заборгованості боржників перед клієнтом, та визначені у друкованому Реєстрі Боржників (Додаток № 2), що підписується сторонами в день укладення цього Договору та в Реєстрі Боржників в електронному вигляді (Додаток № 1), що надсилається разом з Актом приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді (Додаток № 3) клієнтом фактору в електронному вигляді засобами корпоративного зв'язку в день укладення цього Договору. Друкований Реєстр Боржників після належного його підписання вважається невід'ємною частиною цього Договору.
Банком на підтвердження виконання умов укладеного Договору факторингу надано платіжні інструкції № 13 від 29.12.2023 року, № 1 від 28.02.2024 року та № 3 - № 5 від 29.02.2024 року.
Відповідно до витягу з друкованого Реєстру Боржників № 1 до Договору факторингу №29/12-23 від 29.12.2023 року вбачається, що до ТОВ «Санфорд Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним Договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року.
За положеннями ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 625 ЦК унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.
Представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 13413,03 гривень інфляійних втрат та 4159,53 гривень три проценти річних, з розрахунку представленого у позовній заяві.
У відповідності до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-ІХ від 15 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Згідно розрахунку, поданого представником позивача, Судом встановлено, інфляційні втрати у розмірі 13413,03 гривень та 3% річних в сумі 4159,53 гривень нараховані за період з 13.04.2020 року (наступного дня з дати закінчення дії договору) по 23.02.2022 року, тому Суд приймає до уваги наданий представником позивача розрахунок як належний доказ по справі, оскільки такий жодним чином не спростований відповідачем.
Виходячи з викладеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» ґрунтуються на законі, та підлягають задоволенню, шляхом стягення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд капітал» заборгованості в розмірі 91855,51 гривень, що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 43654,25 гривень; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 30628,70 гривень, інфляційні втрати в сумі 13413,03 гривень; три проценти річних в сумі 4159,53 гривень.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи . До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати , в тому числі: 1) на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2422,40 гривень, який підлягає відшкодуванню відповідачем з урахуванням приписів ст.141 ЦПК України.
Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Доля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язані зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою: 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Вирішуючи питання обгрунтованості розміру заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи в суді, суд враховує те, що дана цивільна справа є малозначною, всі обставини по цій справі були встановленні в судовому порядку.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг правничої допомоги та на підтвердження понесених витрат у справі до суду надано копію про надання правничої допомоги №1/04 від «01» квітня 2024 року укладеного між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (Клієнт) та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «АЛЬЯНС ДЛС» (Об'єднання), Акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №2 від 10.06.2024 року, підписаного між ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «АЛЬЯНС ДЛС», який містить опис робіт із зазначенням загальної суми 7200грн.
Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що види робіт зазначені Акт приймання-передачі наданих послуг з правничої допомоги №2 від 10.06.2024 року мають не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7200грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь поивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України.
Вимога про відшкодування витрат на оплату послуг поштового зв'язку задоволенню не підлягає, оскільки у прохальній частині позову не зазначено суму вказаних витрат, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 76-81, 223, 258-259, 263-265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за кредитним Договором №Z06.19738.005140329 від 12.04.2019 року в розмірі 91855,51 гривень (девяносто одна тисяча вісімсот п'ятдесят п'ять гривень 51 копійок), що складається з: заборгованості за основним боргом в сумі 43654,25 гривень; заборгованості за нарахованими та несплаченими відсотками в сумі 30628,70 гривень, інфляційні втрати в сумі 13413,03 гривень; три проценти річних в сумі 4159,53 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 43575686, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 .
Головуюча суддя Г.М. Гуменюк