Справа № 539/2855/24
Провадження № 2/539/1005/2024
10 вересня 2024 року місто Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Пилипчука М. М.,
при секретарі судових засідань Крайсвітній Н. М.,
за участю представника позивачів ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача
У липні 2024 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , які розташовані на земельній ділянці, що знаходилася в особистому користуванні спадкодавця. Згідно з витягами з погосподарських книг по Новаківській сільській раді Лубенського району Полтавської області № 3 за 1991-1995 роки та № 3 за 2011-2015 роки житловий будинок АДРЕСА_1 , 1982 року побудови, належав ОСОБА_4 .
На час відкриття спадщини, 31 січня 2011 року, разом з ОСОБА_4 на тупику Вознесенському АДРЕСА_2 були зареєстровані та проживали її: син ОСОБА_5 , невістка ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 .
Спадкова справа після ОСОБА_4 не заводилася, тому спадщину прийняв її син ОСОБА_5 , оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, проте право власності на спадкове майно не зареєстрував та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На час відкриття спадини після ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним у будинку АДРЕСА_1 проживали його: дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 , онука ОСОБА_6 .
До Лубенської державної нотаріальної контори були позані заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 , проте нотаріус постановою від 21 травня 2024 року відмовила позивачам у видачі такого свідоцтва з підстав відсутні у спадкоємців документів, що підтверджують право власності на спірне нерухоме майно.
Вказували, що спірне нерухоме майно побудоване до 05 серпня 1992 року, тому не відноситься до самочинного будівництва та переобладнання, а виникнення права власності на житлові будинки та споруди не залежало від державної реєстрації цього права. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи.
На підставі викладеного ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просили визнати за кожною з них по 1/2 частки спірного домоволодіння, а саме: житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 49,3 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: погріб з шийкою літ. «Б», вбиральню літ. «В», саж літ. «г», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», огорожу № 1, ворота № 2, що знаходяться на АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та прийняв спадщину, проте не оформив своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області звернулася до суду із заявою, в якій вказувала, що проти позову не заперечує.
Рух справи
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 липня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання, витребувано з Лубенської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ОСОБА_5
22 липня 2024 року до суду надійшла заява Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, в якій просила розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Лубенська державна нотаріальна контора звернулася із заявою, яка надійшла до суду 05 серпня 2024 року, в якій просила розглянути справу без участі представника нотаріальної контори. Також вказаний орган нотаріату подав до суду копію спадкової справи на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 15 серпня 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.
Відповідач (його представник) у судове засідання не з'явився, представник позивачів під час розгляду справи по суті просила позов задовольнити.
Фактичні обставини, встановлені судом
Судом встановлено, що згідно з витягами з погосподарських книг по Новаківській сільській раді Лубенського району Полтавської області № 3 за 1991-1995 роки та № 3 за 2011-2015 роки житловий будинок АДРЕСА_1 , 1982 року побудови, загальною площею 49 кв. м, житловою площею 24 кв. м, належав ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зазначених витягах також зазначено, що земельна ділянка площею 0,04 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і спору) та земельна ділянка площею 0,35 га (для ведення особистого селянського господарства) знаходилася в особистому користуванні власника домогосподарства ОСОБА_4 .
Рішенням Новаківської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 20 травня 1997 року передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 0,39 га: для обслуговування житлового будинку площею 0,04 га, для ведення особистого підсобного господарства площею 0,35 га.
Комунальне підприємство «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 13 червня 2024 року видало довідку за № 1142, згідно з якою станом на 31 грудня 2012 року об'єктів нерухомого майна на АДРЕСА_2 не зареєстровано.
Листом від 14 червня 2024 року № 1126/310-24 Відділ № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повідомив про те, що станом на 31 грудня 2012 року право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться житловий будинок АДРЕСА_1 , не зареєстроване.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 12 квітня 2023 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Новаки Лубенського району Полтавської області.
За змістом довідки Новаківського старостинського округу Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 19 червня 2024 року № 18-12/11/80 останнім місцем проживання ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , був будинок АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_4 за вказаною адресою, крім неї, були зареєстровані син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , невістка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та онука ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 не відкривалася, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 21 травня 2024 року № 77028630.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 12 квітня 2023 року серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Новаки Лубенського району Полтавської області.
Довідкою Новаківського старостинського округу Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області від 19 червня 2024 року № 18-12/11/80 підтверджується, що останнім місцем проживання ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , був будинок АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_5 за вказаною адресою, крім нього, були зареєстровані дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та онука ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
ОСОБА_3 21 травня 2024 року зверталася до нотаріуса із заявами, в яких вказувала про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , просила завести та зареєструвати спадкову справу. Нотаріусу повідомлено про спадкове майно та спадкоємців.
Постановою Лубенської державної нотаріальної контори від 21 травня 2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , оскільки спадкоємці не пред'явили оригінали документів на житловий будинок АДРЕСА_2 , що фактично належав померлому ОСОБА_5 .
У зазначеній постанові нотаріуса також вказано, що у Лубенській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу за № 197/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ; відповідно до матеріалів спадкової справи спадкоємцями, що прийняли спадщину, є дочка ОСОБА_3 та дружина ОСОБА_2 ; інших спадкоємців, які б могли прийняти спадщину чи відмовитися від неї, у справі немає. Спадкове майно, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 прийняв її син ОСОБА_5 та помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформивши своїх спадкових прав.
Згідно з технічним паспортом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який виготовлено станом на 16 грудня 2011 року, вказаний будинок складається з: житлового будинку літ. «А-1» (1979 року побудови, загальною площею 49,3 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м), погреба з шийкою літ. «Б» (1991 року побудови), вбиральні літ. «В» (1979 року побудови), сажі літ. «г» (1991 року побудови), сараю літ. «Г» (1991 року побудови), гаража літ. «Д» (1979 року побудови), огорожі № 1, воріт № 2. Оціночна вартість зазначеного житлового будинку станом на 12 червня 2024 року, з округленням, становить 71 300 грн.
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою.
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності тощо). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 567/3/22).
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).
Згідно з частиною першою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (частина перша статті 1217 ЦК України).
За приписами частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Позивачі просили визнати за ними у порядку спадкування право власності на домоволодіння, яке побудоване до 05 серпня 1992 року.
При вирішенні спору у цій справі про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися, зокрема, законодавством, яке визначало виникнення права власності у спадкодавця ОСОБА_4 на час закінчення будівництва спірного нерухомого майна.
Особливості державної реєстрації прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, визначено статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Частиною другою статті 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об'єктів нерухомості, є необов'язковим.
Згідно з пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24 травня 2001 року № 127, індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, не відносяться до самочинного будівництва. Облік такого майна здійснювався виключно за погосподарськими книгами сільських рад.
При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо (постанова Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 481/1284/21).
Записами у погосподарських книгах та технічним паспортом підтверджується, що житловий будинок (домоволодіння) збудовано до 05 серпня 1992 року, власником зазначено ОСОБА_4 .
На час закінчення будівництва спірного домоволодіння підтвердженням належності житлового будинку (його частини) певній особі був запис в погосподарських книгах. Виникнення у ОСОБА_4 права власності на спірне нерухоме майно не залежало від державної реєстрації цього права чи від отримання документів про прийняття об'єкта до експлуатації.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі № 370/1954/14-ц викладено висновок про те, що «житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року, не відносяться до самочинного будівництва».
Таким чином, правильним в оцінці спірних правовідносин є висновок про те, що ОСОБА_4 правомірно набула у власність спірне домоволодіння.
За загальним правилом право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з частиною першою статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (стаття 1262 ЦК України).
Закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем (постанова Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі № 569/10030/22).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 752/12045/17 викладено висновок про те, що «будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину».
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України є необхідним встановлення місця проживання спадкодавця і спадкоємця.
Зібраними у справі доказами підтверджено, що на час відкриття спадщини після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нею був зареєстрований та проживав син ОСОБА_5 , який протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦПК України, не заявив про відмову від спадщини.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 183/1672/22).
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Отже, ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , яке складається з домоволодіння АДРЕСА_2 , а саме: житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 49,3 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: погребу з шийкою літ. «Б», вбиральні літ. «В», сажу літ. «г», сараю літ. «Г», гаража літ. «Д», огорожі № 1, воріт № 2.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.
Встановлено, що постановою Лубенської державної нотаріальної контори від 21 травня 2024 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , оскільки спадкоємці не пред'явили оригінали документів на житловий будинок АДРЕСА_2 , що фактично належав померлому ОСОБА_5 .
У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 вказано, що «у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження».
Оскільки позивачам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , то їхні права підлягають захисту у судовому порядку.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 квітня 2024 року у справі № 346/2744/21 виклав висновок про те, що «законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права».
Позивачі, будучи єдиними спадкоємцями за законом щодо майна ОСОБА_5 , спадщину прийняли, оскільки проживали та були зареєстровані зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, що підтверджується зібраними у справі доказами, однак позбавлені можливості оформити право власності на спадкове майно через відсутність правовстановлюючого документа на спірне нерухоме майно.
Суд враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Висновки за результатами розгляду позовних вимог
Суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду (частина перша статті 259 ЦПК України).
Оскільки позивачі позбавлені можливості визнати право власності на домоволодіння АДРЕСА_2 , що входить до складу спадщини, у позасудовому порядку, суд, керуючись нормами матеріального права, вважає, що заявлені у справі вимоги є доведеними й обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 444/1751/19.
Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
У матеріалах справи відсутні докази, що задоволення позову суперечить закону та порушує права, свободи та інтереси третіх осіб.
Керуючись статтями 12, 13, 258-259, 263-265, 268, 352 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Територіальної громади в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки домоволодіння, а саме: житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 49,3 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: погріб з шийкою літ. «Б», вбиральню літ. «В», саж літ. «г», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», огорожу № 1, ворота № 2, що знаходяться на АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частки домоволодіння, а саме: житлового будинку літ. «А-1», загальною площею 49,3 кв. м, житловою площею 23,5 кв. м, з господарськими будівлями та спорудами: погріб з шийкою літ. «Б», вбиральню літ. «В», саж літ. «г», сарай літ. «Г», гараж літ. «Д», огорожу № 1, ворота № 2, що знаходяться на АДРЕСА_2 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання - будинок АДРЕСА_2 .
Позивач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП - НОМЕР_4 , місце проживання - будинок АДРЕСА_2 .
Відповідач Територіальна громада в особі Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, ЄДРПОУ - 21053182, місцезнаходження - вулиця Ярослава Мудрого, 33 у місті Лубнах Полтавської області.
Повний текст рішення складено 11 вересня 2024 року.
Суддя: М. М. Пилипчук