11 вересня 2024 р. Справа № 520/15851/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Чалого І.С. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 (суддя Рубан В.В.; м. Харків) по справі № 520/15851/24
за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9
до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Барвінківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулися позивачі ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_9 , з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області в особі Барвінківського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області, в якому просить суд:
- з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), у т.ч. встановлену суддями Великої Палати Верховного Суду невідповідність Конституції України (неконституційність) Закону України від 20.11.2012 р. № 5492-У1 «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», та відповідно із вимогами ч. 4 ст. 7 КАС України -. визнати протиправною бездіяльність Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ГУДМС у Харківській області) в особі Барвінківського відділу ГУДМС у Харківській області щодо не оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року неповнолітньому на ім'я: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992р. № 2503-XI1;
- зобов'язати Головне Управління Державної міграційної служби України в Харківській області (ГУДМС у Харківській області) в особі Барвінківського відділу ГУДМС у Харківській області - оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітнім на ім'я: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України затвердженого Постановою Верховної ради України від 26 червня 1992 р. № 2503-Х11, з проставленою відміткою місця проживання (що передбачено пунктами 6, 7 Положення №2503-ХІІ ) - без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки його персональних даних.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року позовну заяву повернуто позивачам на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що норми КАС України не передбачають подання одного позову від імені декількох позивачів з окремими вимогами кожного позивача. З цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачами порушено правило об'єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України.
Позивачі не погодились з ухвалою суду першої інстанції та подали апеляційну скаргу в якій, посилаючись на її постановлення з порушенням судом норм процесуального, що призвело до неправильного вирішення питання, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження та розгляду її по суті.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачі зазначили, що в позовній заяві ними заявлені позовні вимоги до одного відповідача, які за своєю суттю є тотожними та стосуються одного предмета - бездіяльності відповідача щодо оформлення та видачі паспортів громадянина України у формі паспортної книжечки, а отже у суду були відсутні правові підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет адміністративного позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні адміністративні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.
Варто звернути увагу, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підстави позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Частинами 4, 5 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, та, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання позивачами в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства та за правилами виключної підсудності різним судам.
Згідно із ч. 6 ст. 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.
Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Отже, лише у разі порушення правил об'єднання позовних вимог, що може полягати виключно в об'єднанні в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, або щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам, позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що заявлені позивачами позовні вимоги належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та законодавством не встановлено виключну підсудність таких позовних вимог різним судам, що виключає можливість повернення позовної заяви позивачам на підставі п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, з огляду на відсутність порушення правил об'єднання позовних вимог.
Разом з цим колегія суддів зазначає, що висновки суду першої інстанції фактично зводяться до підстав для роз'єднання позовних вимог в окремі провадження відповідно до частини шостої статті 172 КАС України, проте суд відповідним процесуальним правом не скористався. У свою чергу, наявність підстав для застосування положень статті 172 КАС України унеможливлює повернення позовної заяви за пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки наведена норма містить відповідне виключення.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19, від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20 та від 03 квітня 2024 року у справі № 320/13495/23, і колегія суддів апеляційного суду не знаходить підстав для відступу від неї.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України є помилковим, оскільки наведені судом мотиви свідчать про можливість застосування положень статті 172 КАС України.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ч.2 ст. КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви у цій справі.
Відповідно до ст. 320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Згідно з ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_9 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2024 по справі № 520/15851/24 - скасувати.
Адміністративну справу № 520/15851/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий Т.С. Перцова