11 вересня 2024 року м. Рівне №460/24637/23
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі-відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.09.2023 №172850023103 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, яким відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, починаючи з 12.07.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити та виплатити починаючи з 12.07.2023, пільгову пенсію за віком за Списком №2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2023 у інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII.
Позов обґрунтовано тим, що після досягнення 50-річного віку позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Відповідач-1 відмовив у призначенні пенсії з тих підстав, що заявниця не досягла пенсійного віку (55 років), визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Позивач, посилаючись на положення п."б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) в редакції до внесення змін "Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ, рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, переконана, що досягла віку, необхідного для призначення такої пенсії. Окрім цього, відповідачем-1 не зараховано до страхового стажу період роботи з 01.01.2004 по 30.06.2023 в інфекційному відділенні охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Ухвалою суду від 26.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач-1 у встановлений судом строк відзиву не подав.
Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.
Від відповідача-2 надійшов відзив, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними. В обґрунтування заперечень вказано, що станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивач досягла 50-річного віку. Пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV, а тому посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та положення Закону №1788-XII є безпідставними. При обчисленні страхового стажу, набутого до 01.01.2004, було застосовано, зокрема, ст.60 Закону №1788-XII. Відповідач-2 просив відмовити в задоволені позову повністю.
Розглянувши позовну заяву, відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
14.09.2023 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Зазначена заява була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області: 21.09.2023 прийнято рішення №172850023103 про відмову у призначенні пенсії.
Цим рішенням ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з тим, що заявниця не досягла необхідного пенсійного віку.
04.10.2023 представник позивача звернувся до відповідачів із адвокатським запитом щодо зарахування ОСОБА_1 стажу в пільговому обчисленні.
Відповідач-1 на зазначену заяву відповіді не надав.
Відповідач-2 листом від 11.10.2023 №1700-0304-8/87815 повідомив про те, що при обчисленні страхового стажу, набутого до 01.01.2004, було застосовано, зокрема, ст.60 Закону №1788-XII.
Вважаючи рішення відповідача-1 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та дії щодо незарахування періоду роботи з 01.01.2004 по 30.06.2023 в подвійному розмірі протиправними, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.1 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Основні принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначено Законом №1058-ІV, який набрав чинності 01.01.2004.
Статтею 8 Закону №1058-ІV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Частиною першою статті 26 Закону №1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
11.10.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), яким Закон №1058-ІV доповнено Розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян".
Так, ч.1 ст.114 Закону №1058-ІV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Водночас, до внесення відповідних змін у Закон №1058-ІV питання призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 визначалося Законом №1788-XII, який залишається чинним на день виникнення спірних правовідносин.
За приписами ст.12 Закону №1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно з пунктом "б" ч.1 ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
Таким чином, зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту 1 частини другої статті 114 Закону №1058-ІV.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 врегульовано положеннями двох нормативно-правових актів, а саме: статтею 114 Закону №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII та статтею 13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VІІІ.
Водночас, Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ (п.1).
Стаття 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VІІІ, які визнані неконституційними, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення (п.2).
Пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визначено, що застосуванню підлягає стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VІІІ для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Згідно з положеннями Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2).
Закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку (ст.152).
Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено дію, зокрема, пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII, які з 23.01.2020 є чинними у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Водночас, Закон №2148-VIII, яким внесено зміни до Закону №1058-ІV, зокрема, статті 114, на предмет конституційності не перевірявся.
За таких обставин, на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, для жінок після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах, в той час, як положення Закону №1058-ІV визначають таке право для жінок після досягнення ними 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відтак, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ (з урахуванням Рішення №1-р/2020) та Закону №1058-ІV в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та стажу роботи.
Оскільки норми вказаних законів регулюють одне і те ж коло відносин, то ці норми суперечать одна одній.
Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").
Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (№11-1207апп19) сформовано правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи (п.56).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що за наведеного правового регулювання застосуванню у цій справі підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону №1058-ІV, оскільки положення пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII визначає більш сприятливі умови для жінок при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 (№11-209заі21), які є обов'язковими для врахування судом в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (14.09.2023) - досягла віку 50 років.
За змістом оспорюваного рішення позивач має страховий стаж з урахуванням кратності 34 роки 8 місяців 16 днів, з яких пільговий (робота за Списком №2) - 34 роки 7 місяців 22 дні, при необхідному стажу роботи не менше 20 років, з яких пільгового не менше 10 років.
Пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернулася до органу пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії (14.09.2023) не пізніше трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку (11.07.2023), то, враховуючи положення ст.45 Закону №1058-IV, пенсія позивачу повинна бути призначена з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 12.07.2023.
З листа Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 11.10.2023 №1700-0304-8/87815 та наданого розрахунку стажу ОСОБА_1 вбачається, що органом Пенсійного фонду України не зараховано період роботи позивача в інфекційних відділеннях охорони здоров'я з 01.01.2004 по 30.06.2023 в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
При цьому, період роботи позивача в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я з 01.01.2004 по 30.06.2023 не є спірним у цій справі, оскільки такий період роботи зарахований до спеціального стажу за Списком №2.
Орган пенсійного фонду України вважає, що положення ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються при кратному обчисленні страхового стажу лише за період роботи до дня набрання законної сили Законом №1058-IV, тобто до 01.01.2004.
Суд критично оцінює зазначені посилання органу Пенсійного фонду України з огляду на таке.
01 січня 2004 року набрав чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1058-ІV, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т.ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідно до ст.60 Закону №1058-ІV робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За правилами ст.60 Закону України №1058-ІV та в силу приписів пункту 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV, період роботи у інфекційному закладі охорони здоров'я підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 689/872/17 та від 20 квітня 2022 року у справі №214/3705/17, від 08 червня 2022 року у справі №510/1593/16-а, від 27 квітня 2023 року у справі №160/14078/22, згідно з висновками яких зобов'язано відповідачів зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону №1058-ІV періоди роботи позивачів в інфекційних закладах після 01 січня 2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-ІV.
Відтак, суд дійшов висновку, що орган Пенсійного фонду України зобов'язаний був при обчисленні загального страхового стажу враховувати період роботи позивача з 01.01.2004 до 30.06.2023 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону №1058-ІV.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, частиною другою статті 245 КАС України, передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (п.3); про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п.4), або застосувавши інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.10).
При визначенні територіального органу Пенсійного фонду України, який має обов'язок поновлення порушеного права позивача, суд враховує положення абз.1 п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1), згідно з яким заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (абз.14 п.4.2 Порядку №22-1).
Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправним та скасувавши оспорюване рішення, а також відновлення прав здійснити шляхом зобов'язання відповідача-1 вчинити необхідні дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, відповідно до п."б" ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ, зарахувавши до загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 до 30.06.2023 у інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону № 1058-IV.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
При цьому, таке рішення суду не призведе до втручання у дискреційні повноваження відповідача, оскільки дискреційні повноваження не є необмеженими (абсолютними) та закінчуються з прийняттям таким органом Пенсійного фонду певного рішення, яке свідчить про те, що він скористався наданим йому правом свободи дій для його винесення (дискреційними повноваженнями), чим виключив можливість прийняття іншого рішення.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.03.2019 у справі №817/498/17 (№К/9901/44445/18).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення.
Враховуючи вимоги ст.139 КАС України, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинення певних дій задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 21.09.2023 №172850023103 про відмову у призначені пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 12 липня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п."б" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до її загального страхового стажу період роботи з 01.01.2004 до 30.06.2023 в інфекційному відділенні закладу охорони здоров'я в подвійному розмірі відповідно до ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 858 (вісімсот п'ятдесят вісім) гривень 88коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, буд.7, м.Вінниця, Вінницька область, 21028; ідентифікаційний код юридичної особи 13322403).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Борисенка Олександра, буд.7, м.Рівне, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).
Рішення складено 11 вересня 2024 року.
Суддя О.М. Дудар