Справа № 175/10620/24
Провадження № 1-кс/175/3288/24
про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту
24 липня 2024 року смт. Слобожанське
Слідчий суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 , погоджене начальником Олександрівського відділу Краматорської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12024052390001257 від 22.07.2024 про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, працюючого неофіційно, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, -
24.07.2024 старший слідчий ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому цілодобово залишати своє місце проживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слідчим обґрунтовано тим, що підозрюваний ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років, наявністю ризиків передбачених п.п. 1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливістю переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Наявність зазначених в клопотанні ризиків слідчим обумовлено віком та станом здоров'я підозрюваного, відсутністю у нього офіційного місця роботи та постійного джерела доходу, а також усвідомлення ним можливого покарання.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання і просив його задовольнити з огляду на наявність зазначених в клопотанні ризиків і неможливості застосування іншого, менш суворого запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання та застосування до нього домашнього арешту. Зазначив, що він повністю визнає свою вину, проживає разом з матір'ю, яка хворіє та він за нею постійно доглядає, придбаває ліки та возить до лікарні.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та просив застосувати до нього домашній арешт в нічний час.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив наступне.
Відомості про кримінальне правопорушення 22.07.2024 внесені до ЄРДР за №12024052390001257 з попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст.194 КК України.
23.07.2024 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.07.2024 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, згідно якої 22.07.2024 близько 11-10 год. після словесної сварки з ОСОБА_7 , з метою умисного знищення чужого майна шляхом підпалу він прийшов до домоволодіння АДРЕСА_1 та скориставшись відсутністю власника та сторонніх осіб, зайшов на територію домоволодіння де розбив цеглою 5 металопластикових вікон в будинку, на задньому дворі перекинув 6 вуликів, після чого зайшов до приміщення літньої кухні та підпалив папір, який лежав на дерев'яному столі посеред кімнати. Внаслідок виниклої пожежі було знищено наступне майно: дерев'яний кухонний стіл, пошкоджені вогнем дерев'яні двері, дерев'яний віконний блок, дерев'яна лавка, двокамерний холодильник марки «Бірюза», підлога на площі 1 кв.м, закопчені стіни на площі 12 кв.м.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу слідчий суддя враховує наступне.
Згідно з положеннями статті 5 пункту 1 підпункт «с» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи інакше ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Статтею 29 Конституції України передбачено, що кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість.
У відповідності до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Як визначено ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого та інші відомості.
Крім визнання підозрюваним ОСОБА_4 своєї вини, про існування обґрунтованої підозри вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України можуть свідчити наступні докази, долучені до клопотання: протокол огляду від 23.07.2024; акт по пожежу від 22.07.2024; протокол допиту потерпілого ОСОБА_7 від 23.07.2024; протоколами допиту свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 23.07.2024; протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 на якому стоїть дата 27.07.2024.
Згідно ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.194 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі від 23 січня 2012 року № 30671/04 наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Так ризик переховування від органу досудового розслідування або/та суду обумовлюється, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Наявність даного ризику у відповідності до КПК України не означає, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме переховування, однак достатньо встановити, що він має реальну можливість здійснити такі дії у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.
З огляду на те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 10 років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, у зв'язку із чим слідчий суддя вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Це твердження узгоджується із позицією ЄСПЛ, викладеною у рішенні по справі «Ilijkov v. Bulgaria» від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника дає уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений, та у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000, § 76, відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Також слідчий суддя вважає обґрунтованим твердження сторони обвинувачення про існування ризику незаконного впливу на свідків, оскільки такі не були досліджені безпосередньо судом, тому існує певна ймовірність незаконного впливу на них зі сторони зацікавлених осіб з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними показань.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену статтями 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Суд може обґрунтовувати свої висновки, лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 співпрацює зі слідством, надає показання, однак наголошує, що такі показання не є доказами для судового розгляду, під час якого суд повинен буде безпосередньо допитати будь-яких осіб, а тому до цього часу залишається актуальним ризик впливу на їх показання з боку підозрюваного, особливо, якщо такі показання носять викривальний характер.
Відтак вказані обставини формують у слідчого судді переконання щодо існування ризику впливу на свідків та інших учасників цього кримінального провадження.
Доводи сторони обвинувачення про існування ризиків, передбачених п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, достатнім обсягом доказів не підтверджено і з цих підстав судом до уваги не приймається.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.1 та п.3 ч.1 ст.177 КПК України - є визначеною законом підставою застосування запобіжного заходу.
Згідно ст. 181 КПК України до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі може бути застосований запобіжний захід - домашній арешт, який полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Як встановлено під час розгляду клопотання підозрюваний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає у повному обсязі, має постійне місце проживання у АДРЕСА_1 , де проживає разом із матір'ю ОСОБА_10 , яка хворіє, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, а тому на думку слідчого судді до підозрюваного можливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний період доби з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 статті 194 КПК України, що обумовлені ризиками, про які зазначено слідчим в клопотанні, на строк два місяці.
Саме такий запобіжний захід буде достатнім для дотримання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, відповідатиме меті застосування запобіжного заходу, запобіганням реалізації встановлених ризиків, а також не буде занадто обтяжливим заходом для підозрюваного.
На підставі вищезазначеного, керуючись вимогами статей 176 - 178, 181, ч.4,5 ст. 194, 196, 372 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання старшого слідчого СВ Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_1 , заборонивши останньому залишати житло у період часу з 20-00 год. до 07-00 год..
Дата закінчення дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту - 24 вересня 2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст.194 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_4 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та виконувати наступні обов'язки:
1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;
2) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
3) утримуватися від спілкування із потерпілим у даному кримінальному провадженні.
Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов'язків два місяці, тобто до 24 вересня 2024 року.
Контроль за виконанням ухвали покласти на орган поліції за місцем проживання підозрюваного.
Апеляція на ухвалу може бути подана безпосередню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде проголошено 26.07.2024 о 12-00 год..
Слідчий суддя ОСОБА_1