У Х В А Л А Справа № 932/6084/24
Іменем України Провадження № 1-кс/932/1993/24
29 липня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024041030002388, -
18 липня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУ НП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , що погоджене із прокурором Центральної окружної прокуратури м. Дніпра ОСОБА_4 , у якому слідчий прохає накласти арешт у вигляд заборони на відчуження, розпорядження та користування на автомобіль «Infiniti G35» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 .
Необхідність накладення арешту обґрунтовує наступним чином. СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041030002388 від 14.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.07.2024 року водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем «Infiniti G35» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. М. Малиновського в м. Дніпро, в районі перехрестя з дорогою без назви втратив контроль над керуванням та скоїв наїзд на металевий відбійник та бордюр.
Внаслідок ДТП пасажир ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження.
14.07.2024 року слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про визнання транспортного засобу «Infiniti G35» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024041030002388.
З метою збереження речових доказів слідчий звернувся до суду зі вказаним клопотанням.
Слідчий у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Власник майна у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином.
Розглянувши клопотання, дослідивши долучені до нього додатки, приходжу до висновку про часткове задоволення клопотання, з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що слідчим здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024041030002388 від 14.07.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
З наданої до клопотання копії протоколу вбачається, що 13.07.2024 року слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області було проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, в ході якого механічних пошкоджень на транспортному засобі «Infiniti G35» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , виявлено не було.
14.07.2024 року слідчим СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області винесено постанову про визнання автомобіля «Infiniti G35» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Оскільки автомобіль не зберіг слідів наїзду у вигляді механічних пошкоджень, вважати ймовірними ризики протиправних дій власника чи володільця майна з приховування чи пошкодження автомобіля задля втрати слідів злочину, не вбачається можливим. Через це підстав для накладення арешту на майно у вигляді заборони на його користування не вбачаю.
Одночасно із цим, оскільки наїзд скоєно автомобілем, тобто він є знаряддям вчинення злочину, а відтак - і речовим доказом по кримінальному провадженню, задля його збереження для цілей кримінального провадження, в тому числі, з метою проведення експертного дослідження на предмет його технічного стану, приходжу до висновку про накладення на нього арешту у вигляді заборони на відчуження та розпорядження.
На даному етапі досудового розслідування його потреби виправдовують втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Керуючись ст.ст. 98, 103, 110, 167, 170-173, 309-310, 369, 371-372 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого СВ ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 12024041030002388 - задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль «Infiniti G35» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_5 , шляхом заборони на відчуження та розпорядження.
В іншій частині клопотання - відмовити.
На ухвалу слідчого судді може бути подано апеляцію безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Слідчий суддя ОСОБА_1